Справа № 420/3359/21
12 травня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСТАНТА МАРІН" до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та скасування картки відмови,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСТАНТА МАРІН" до Одеської митниці Держмитслужби в якому позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості №UA500500/2020/500019/2 від 07.09.2020 року, визнати протиправним та скасувати картку відмови у митному оформленні товарів №UA500500/2020/50034.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
На думку позивача, рішення про коригування митної вартості товарів №UА500500/2020/500019/2 від 07.09.2020 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500500/2020/50034 - є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки позивачем-декларантом надано всі необхідні документи, що дають можливість відповідачу-митниці визначити митну вартість товару за ціною договору (за основним методом).
Відповідно відповідач не мав жодних правових підстав визначати митну вартість товару із застосуванням резервного методу.
Для митного оформлення товару позивачем розраховано та заявлено митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості, щодо товару який імпортується - за ціною договору, на підтвердження заявленої митної вартості товару Позивачем надані усі необхідні документи (інвойс, коносамент, прайс лист), що зазначені у позові та передбачені ст.53 МК України. При цьому, Митниця за резервним методом визначила митну вартість товару, однак жодним належним доказом відкориговану ціну не обґрунтувала.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що подані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей підтверджуючих числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Проте в рішенні не зазначено, які надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числове значення складових митної вартості товару.
Розбіжність це відсутність однаковості у документах щодо митної вартості товару.
В той же час в договорі, декларації, Інвойсі, які є основними документами, жодних розбіжностей у вартості товару не міститься.
1) до ціни товару не додана вартість упаковки, вартість пакувальних матеріалів, або робіт пов'язаних з пакуванням.
З цього приводу позивач зазначає, що заявлення декларантом витрат на упаковку та робіт пов'язаних з пакуванням до складових митної вартості може мати місце лише у випадку, якщо такі витрати не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар. У додатковій угоді від 24.08.2020 року до Договору, зазначено, що упаковка до товару (замок накладний) є від'ємною, тобто віддільною, частиною цього товару і призначена виключно для цілей транспортування і збереження товару. Сторони дійшли згоди, що ціна товарів відправлених на адресу покупця у контейнері МККІІ 5831612 з урахуванням усіх витрат за одиницю складає- замок накладний-2,25$, корпус замка циліндрового- 1,45 $, дверна ручка- 2,02 $, циліндровий механізм- 0,84 $. Відповідно вартість упаковки та робіт з пакування входить до вартості товару за Договором, у зв'язку з чим не додаються при визначенні митної вартості товару.
Упаковка призначена виключно для цілей транспортування і збереження товару та не впливає на його ціну.
2) прайс - лист № 1612 від 24.08.2020року містить лише товари, які зазначені в митній декларації та не містять терміну дії,
З цього приводу позивач зазначає, що в прайс листі ціна за одиницю товару визначається продавцем на момент складання - 24.08.2020 року, якщо б продавець бажав би внести у прайс - лист умову- зміни вартості з часом, він би це зробив, також сам Договір змін вартості товару не передбачає.
3) в наданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо страхування вантажу під час переміщення.
З цього приводу позивач зазначає, що заявлення декларантом витрат на страхування до складових митної вартості може мати місце лише у випадку, якщо такі витрати не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар. Згідно Договору, прайс листа, інвойсу, поставка імпортованого позивачем товару відбулася на умовах СFR CHORNOMORSK. Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах СFR («вартість, фрахт») покладає на продавця обов'язок оплатити всі витрати і фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення, тоді як у покупця відсутній обов'язок на укладення договору страхування. Таким чином, витрати на страхування вже є включеними до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар (фактурної вартості товару), у зв'язку з чим не додаються при визначенні митної вартості товару. При цьому, необумовлення в тексті самого Договору про зарахування даних витрат до загальної суми контракту (ціни товару) протилежного не доводить, оскільки сторони Договору, узгодивши умови поставки товару згідно з офіційними правилами Інкотермс 2010, тим самим встановили, що витрати на страхування входять до ціни товару.
Також, митниця у Рішенні зазначила, що нею було проведено аналіз бази даних АСМО «Інспектор» та аналіз баз даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) Держмитслужби та встановлено, що рівень митної вартості товарів є більшим, при цьому митниця зазначає, що рівень митної вартості всіх чотирьох товарів повинен дорівнювати 4,08 дол. США /кг за кожний. Вказане навіть візуально виглядає абсурдно, адже на думку митниці вартість кілограму кожного найменування товару (а їх чотири найменування, кожний товар окремо має різні функції, різну собівартість, тощо, крім того його ціна за одиницю у інвойсі різна,) може коштувати однаково, що є навіть об'єктивно економічно необгрунтованим. Крім іншого, товар поставлявся штуками, ціна вказувалась в інвойсі за штуку товарної одиниці, а не за кілограми.
Доводи митниці є необґрунтованим і таким, що не мають ніякого відношення до товару Товариства, адже митницею у рішенні не наведено конкретні умови контрактів, митницею не надано доказів, що декларувався аналогічний товар, аналогічної якості, аналогічного виробника, постачальника. До того ж, згідно Контракту та інвойсу товар поставлявся в штуках а не в кілограмах.
Також, митниця не виконала обов'язку, який передбачений ч.4 ст.54 МК України, щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Митниця повинна була довести обставину ідентичності (подібності, аналогічності) оцінюваних товарів та товарів, ціну яких бере за основу, якщо має намір застосувати один із наведених другорядних методів. Така обставина доводиться саме шляхом порівняння характеристик оцінюваних товарів та товарів, ціна яких береться за основу при коригування митної вартості.
Розбіжність між рівнем заявленої Товариством митної вартості товару та рівнем вартості товару за іншими деклараціями, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.
Нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Враховуючи правові висновки Верховного Суду, підстава для коригування митної вартості щодо порівняння ідентичних товарів з вищим рівнем митної вартості за інформацією з ЄАІС Держмитслужби є незаконною та не повинна використовуватись відповідачем.
За таких обставин, коригування митної вартості, заявленої позивачем, на вищевказаних підставах - необгрунтовано.
Щодо витребування митницею у позивача на підставі ч. 3 ст. 53 МК України додаткових документів.
Митний Кодекс України чітко зазначає у частині 3 ст. 53 випадки, коли відповідач має право вимагати додаткові документи: в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
Згідно з правовими висновками Верховного Суду митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови ВС від 27.04.2020 року по справі №140/804/19, від 11.06.2020 року по справі №815/5464/16, від 30.04.2020 року по справі №820/231/16, від 31.03.2020 року, від 19.03.2020 року по справі №808/4127/15
Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, випробовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.
Відповідачем у вимозі про надання додаткових документів, не вказано, які саме з наведених у частині 3 ст. 53 МК України обставин дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості щодо митної вартості товару, не вказано й того, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливе встановлення даних складових.
Водночас, частина 5 ст. 53 МК України містить пряму заборону вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відтак, вимога відповідача про надання додаткових документів є безпідставною, спрямована на витребування додаткових документів не передбачених статтею 53 МК України, а тому є, очевидно, протиправною.
Відповідно до п.2,4 ст.55 МКУ прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Оскаржуване Рішення такої інформації не містить.
Станом на 07.09.2020 року відповідач, мав всі документи, які необхідні йому згідно ст.53 МКУ для визначення митної вартості за основним методом. А причини які відповідач вказує у оскаржуваному рішенні як підстави для коригування - не є підставою для коригування.
Єдиним та достатнім документом для підтвердження митної вартості товару є рахунок фактура (інвойс) (Commercial invoice) 1612/1-2 від 24.08.2020 року, всі інші документи тільки додатково підтверджують обставини придбання товару.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення (у цьому випадку рішення про відмову у митному оформленні товару за ціною позивача); відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
У свою чергу декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.
Враховуючи все вищевикладене, відповідач безпідставно поставив під сумнів митну вартість товару зазначену позивачем та, як наслідок, весь поданий перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Відтак, застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару є протиправним.
З огляду на наведене, рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2020/500019/2 від 07.09.2020 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів № UA500500/2020/50034 не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 КАСУ, порушують права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідних рішень суб'єкта владних повноважень.
Процесуальні дії.
Ухвалою суду від 10.03.2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку ст. 262 КАС України).
Відповідно ст.162 КАС України відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.
Вказана ухвала та позов із додатками направлений на електронну адресу «od@customs.sfs.gov.ua» відповідача 18.03.2021 р.
У встановлений ухвалою суду строк відзив не поданий.
02.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНСТАНТА- МАРІН» та «LANXI SHENYU HARDWARE CO., LTD» (продавцем) був укладений Договір купівлі - продажу товарів TD68069 (далі - Договір, контракт), відповідно до умов якого:
п. 1.1- продавець зобов'язується продати та поставити товари широкого вжитку відповідно до інвойсів. Покупець зобов'язується прийняти ці товари та оплатити їх на умовах, визначених цим Договором,
п. 2.1.-маркування товарів, умови їх транспортування вказуються на упаковці товару,
п. 2.2. - кількість товарів визначається в штуках та відображається в інвойсах, що супроводжують кожну поставку продавця,
п. 3.1. умови поставки зазначаються в інвойсах,
п. 4.2,- ціна за одиницю товару зазначається в інвойсах продавця,
п. 5.1,- умови платежів зазначаються в інвойсах.
Відповідно до додаткової угоди від 24.08.2020 року до Договору, сторони дійшли згоди, що ціна товару за одиницю відправленого на адресу покупця у контейнері MRKU5831612 з урахуванням усіх витрат та на умовах поставки CFR CHORNOMORSK складає: замок накладний-2,25$, корпус замка циліндрового- 1,45 $, дверна ручка- 2,02 $, циліндровий механізм- 0,84 $, (далі- товари).
Для здійснення митного оформлення поставлених по Договору купівлі продажу №TD68069 від 02.01.2020 року та додаткової угоди від 24.08.2020 року до Договору вищевказаних товарів подало до Одеської митниці Держмитслужби (далі- митниця, відповідач) митну декларацію форми ІМ 40 ДЕ UA 500500/2020/504846. Митну вартість товарів позивач визначив за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються (вартість операції).
На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів Позивач подав до Митниці:
пакувальний лист 1612/Р від 24.08.2020 року,
рахунок фактура(інвойс) 1612/1-2 від 24.08.2020,
коносамент 910664895 від 28.04.2020,
декларація про походження товару 1612/1 -2 від 24.08.2020,
прейскурант прайс лист виробника товару 1612 від 24.08.2020,
додаткова угода до контракту від 24.08.2020,
контракт TD68069 від 02.01.2020,
інші документи, листи та некваліфіковані документи.
За результатами візуальної перевірки документів Позивача було повідомлено Митницею, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме:
1) до ціни товару не додана вартість упаковки, вартість пакувальних матеріалів, або робіт пов'язаних з пакуванням,
2) прайс - лист №1612 від 24.08.2020 року містить лише товари, які зазначені в митній декларації та не містять терміну дії,
3) в наданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо врахування вантажу під час переміщення.
Разом з тим, митниця керуючись п.3 ст.53 МК України запропонувала Товариству надати протягом 10 календарних днів такі додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, каталоги, специфікації фірми виробника товару, копію митної декларації країни відправлення.
Позивач на пропозицію надати додаткові документи електронним повідомленням повідомив Митницю про неможливість протягом 10 днів надати додаткові документи та просило прийняти рішення на підставі наявних документів.
07.09.2020 року Митниця рішенням №UА500500/2020/500019/2 здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товарів, у якому вказала про неможливість визнання заявленої позивачем митної вартості товару за ціною Договору та самостійно обрала резервний метод визначення митної вартості - 6. Також, Митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації № UА500500/2020/504846, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500500/2020/50034.
Товар із скоригованої митницею митною вартістю, який надійшов за Контрактом, було випущено за митною декларацією ІМ 40 ДЕ UА 500500/2020/505191 від 08.09.2020 року у вільний обіг на підставі сплати декларантом, в порядку ст.55 МК України, фінансової гарантії, як наслідок, позивач надмірно сплатив грошові кошти за митне оформлення товару за Договором у розмірі 178 407,1 грн.
Відповідно до п.47 «Нарахування платежів. Подробиці розрахунків» митної декларації ІМ 40 ДЕ UА 500500/2020/505191 від 08.09.2020 року нараховано мито (вид платежу № 20) 192524,65 грн., та ПДВ (вид платежу № 28) 423554,22 грн., та вказано що вид платежу з №20 збільшений на 55752,21 грн.. а вид платежу №28 збільшено на 122654,89 грн., відповідно всього платіж відповідачем збільшено на 178 407,1 грн.
Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.
У ч. 2 ст. 19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, усі без виключення суб'єкти права на території України зобов'язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Конституція України (в редакції станом на 30.09.2016 року) містить статтю 124 «…Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.», яка визначає можливість судового захисту за наявності юридичного спору.
Юридичний спір в даній справі виник у зв'язку із винесенням відповідачем рішення про коригування митної вартості №UA500500/2020/500019/2 від 07.09.2020 року, та картку відмови у митному оформленні товарів № UA500500/2020/50034.
Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються процедури визначення митної вартості товарів та правомірності рішень відповідача щодо коригування митної вартості товару, котрий імпортується на митну територію України, та регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012р. №4495-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до статті 49 якого митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Отже, Митним кодексом України передбачено, та встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Відповідно до ч.ч.3-5 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).
Частиною 2 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до ч.6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Згідно зі ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно зі ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, та відмови у митному оформленні, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Водночас, витребовувати контролюючий орган має лише ті документи, які уможливлюють пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Зокрема, як встановлено судом, та зазначено вище, під час перевірки Одеською митницею Державної митної служби наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНСТАНТА- МАРІН» для підтвердження митної вартості товару, документів, фахівцями контролюючого органу встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митні вартість товарів, а саме:
1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість лакувальних матеріалів та робіт- пов'язаних із пакуванням. Згідно розділу 6. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 02.01.2020 № TD68069 та додаткової угоди від 11.08.20202 до контракту № TD68069 ціна товару визначається за одиницю товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) Прайс-лист №1612 від 24.08.2020 містить лише товари, які зазначені в митній декларації та не містить терміну дії.
3) В наданих до митного оформлення документах відсутня інформації щодо страхування вантажу під час переміщення.
Так, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між даними відомостями не можуть бути підставою обґрунтування наявності розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Аналогічна позиція наведена у Постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року по справі №803/3649/15.
Митним органом у якості однієї з підстав коригування митної вартості товарів, зазначено, що відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість лакувальних матеріалів та робіт-пов'язаних із пакуванням. Згідно розділу 6. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 02.01.2020 № TD68069 та додаткової угоди від 11.08.20202 до контракту № TD68069 ціна товару визначається за одиницю товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
Суд зазначає, що заявлення декларантом витрат на упаковку та робіт пов'язаних з пакуванням до складових митної вартості може мати місце лише у випадку, якщо такі витрати не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар. У додатковій угоді від 24.08.2020 року до Договору, зазначено, що упаковка до товару (навісний замок) є від'ємною, тобто віддільною, частиною цього товару і призначена виключно для цілей транспортування і збереження товару. Сторони дійшли згоди, що ціна товару- навісний замок за одиницю відправленого на адресу покупця у контейнері MRKU5831612 з урахуванням усіх витрат та на умовах поставки CFR CHORNOMORSK складає: замок накладний-2,25$, корпус замка циліндрового- 1,45 $, дверна ручка- 2,02 $, циліндровий механізм- 0,84 $.
Відповідно вартість упаковки та робіт з пакування входить до вартості товару за Договором, у зв'язку з чим не додаються при визначенні митної вартості товару. Упаковка призначена виключно для цілей транспортування і збереження товару та не впливає на його ціну.
Таким чином, оскільки поставку товару здійснено у тарі Постачальника товару, судом встановлено, що її вартість входить до ціни товару. Тобто, у спірних правовідносинах вартість пакування не є витратами, котрі понесено покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару. Товар, який був поставлений за контрактом, є несипучим, тому не потребує додаткової упаковки, крім тари, в якій він перевозиться.
Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 року у справі №809/1884/16.
Щодо твердження відповідача, що згідно з умовами розділом 6 Договору від 02.01.2020 та умовами додаткової угоди від 11.08.20202 року ціна визначається за одиницю товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (інвойсі, контракті, пакувальному листі) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Спростовується тим, що позивач- покупець, згідно інвойсу, згідно митної декларації UА 500500/2020/505191 від 07.09.2020, придбав товар поштучно у кількості 1000 штук. Вказані показники відображені у всіх документах, які додані до позову та були надані Митниці при митному оформлені, тому такі доводи митниці є голослівними, такими що не відповідають фактичним даним.
Крім того, суд критично ставиться до зауваження митного органу, котре також слугувало однією з підстав для коригування митної вартості, а саме: прайс-лист №1612 від 24.08.2020 містить лише товари, які зазначені в митній декларації та не містить терміну дії, оскільки в прайс-листі ціна за одиницю товару визначається продавцем на момент складання - 24.08.2020 року, якщо б продавець бажав би внести у прайс-лист умову зміни вартості з часом, він би це зробив, також сам Договір змін вартості товару не передбачає.
Суд критично ставиться до зауваження митного органу, котре також слугувало однією з підстав для коригування митної вартості, а саме: в наданих до митного оформлення документах відсутня інформації щодо страхування вантажу під час переміщення. Оскільки, з цього приводу позивач зазначає, що заявлення декларантом витрат на страхування до складових митної вартості може мати місце лише у випадку, якщо такі витрати не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар. Згідно Договору, прайс листа, інвойсу, поставка імпортованого позивачем товару відбулася на умовах СFR СНОRNOMORSK. Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CFR («вартість, фрахт») покладає на продавця обов'язок оплатити всі витрати і фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення, тоді як у покупця відсутній обов'язок на укладення договору страхування. Таким чином, витрати на страхування вже є включеними до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар (фактурної вартості товару), у зв'язку з чим не додаються при визначенні митної вартості товару. При цьому, не обумовлення в тексті самого Договору про зарахування даних витрат до загальної суми контракту (ціни товару) протилежного не доводить, оскільки сторони Договору, узгодивши умови поставки товару згідно з офіційними правилами Інкотермс 2010, тим самим встановили, що витрати на страхування входять до ціни товару.
До того ж, в оскаржуваному рішенні зазначено, що в результаті проведеної оцінки митної декларації обрано другорядний метод визначення митної вартості, у зв'язку із чим проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України, проте суд не може перевірити ці дані за відсутністю такої інформації в поданих доказах.
Згідно до приписів пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути па ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Суд не залишає поза увагою ту обставину, що до митного оформлення позивачем надавались документи на підтвердження митної вартості товару, що переміщається через митний кордон України.
Посилання Відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС Держмитслужби України не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару за ціною договору.
Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДФС (Держмитслужби) України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості перевірити наявну у ній інформацію.
Верховний Суд сформував правову позицію, зазначивши, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанови від 21.02.2018 у справі №820/17417/14, від 04.09.2018 у справі №818/1186/17).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Одеською митницею Державної митної служби не надано належних доказів, що позивачем до митного органу не надано усіх необхідних документів для підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості товару, внесено до декларації недостовірні чи неточні відомості, або надано документи, котрі містили розбіжності, що у свою чергу унеможливлювало б визначення митної вартості товару за ціною контракту.
При цьому, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару.
Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Відтак, враховуючи, що ТОВ «КОНСТАНТА-МАРІН» до Одеської митниці Державної митної служби за вказаним зовнішньоекономічним договором (контрактом) надано усі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, котрі цілком достатні для підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості не за основним методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору), не є обґрунтованим, а тому суперечить основним принципам здійснення державної митної справи, визначеним статтею 8 Митного кодексу України, зокрема, законності, додержання прав, та охоронюваних законом інтересів осіб, та відповідно відсутності підстав для коригування митним органом митної вартості товару.
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо безпідставності, та неправомірності коригування Одеською митницею Державної митної служби заявленої декларантом митної вартості товарів, а відтак наявності законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «КОНСТАНТА-МАРІН».
Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «КОНСТАНТА-МАРІН» є правомірні, документально підтверджені, та обґрунтовані, базуються на положеннях чинного законодавства, отже підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що позовні вимоги ТОВ «КОНСТАНТА-МАРІН» задоволено, судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Державної митної служби.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 12, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСТАНТА МАРІН" до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та скасування картки відмови - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості №UA500500/2020/500019/2 від 07.09.2020 року.
Визнати протиправним та скасувати картку відмови у митному оформленні товарів № UA500500/2020/50034.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Державної митної служби на користь позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСТАНТА-МАРІН» судові витрати по сплаті судового збору за платіжним дорученням № 355 від 04.03.2021 р. у розмірі 2270,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНСТАНТА МАРІН" - адреса: 65005, м.Одеса, вул. Дальницька, буд. 54, код ЄДРПОУ 41989888, телефон: (067) 916 91 00
Одеська митниця Держмитслужби - адреса: 65078, м.Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, код ЄДРПОУ 43333459, телефон (048) 734-28-04, od@customs.sfs.gov.ua
Головуючий суддя Потоцька Н.В.