Справа № 420/2792/21
12 травня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а) про визнання протиправними та скасування рішення у вигляді картки відмови №UA500030/2021/00020 від 23.01.2021 року, -
Стислий зміст позовних вимог.
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Одеської митниці Держмитслужби, в якому позивач просить:
- Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у митному оформленні автомобіля Chevrolet Volt, 2013 р.в, НОМЕР_1 за поданою митною декларацією UA500030.2021.006703 від 22.01.2021, яке оформлено у вигляді картки відмови в митному оформленні (випуску) товарів №UA500030/2021/00020 від 23.01.2021 з підстав прийняття рішення про визначення коду товару №KT-UA500030- 0001-2021 від 22.02.2021.
Виклад позиції позивача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Позивач не погоджується з позицією митного органу, та наголошує, що Відповідачем порушено основоположні принципи у сфері державного управління, а оскаржуване рішення, картки відмови у митному оформленні прийнято Відповідачем у неналежний та непослідовний спосіб, внаслідок чого, Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та просить його скасувати.
Суд зауважує, що Відповідач відзив на адміністративний позов не надав.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Заяви, клопотання учасників справи.
25.03.2021 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (а.с. 31).
Інші заяви чи клопотання від сторін не надходили.
Процесуальні дії, вчинені судом.
Ухвалою суду від 05.03.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 30 березня 2021, яке в подальшому було перенесено на 13 квітня 2021 року.
У підготовче засідання призначене на 13.01.2021 року учасники справи не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, що підтверджується письмовими доказами наявними в матеріалах справи.
Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про можливість закрити підготовче провадження та розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Обставини справи.
27.10.2020 Позивач придбав у США транспортний засіб Chevrolet Volt 2013 р.в., VIN 1 НОМЕР_2 .
01.02.2021 Позивач подав митну декларацію UA500030/2021/006703 щодо здійснення митного оформлення вказаного автомобіля, у графі №33 якої зазначив код товару 8703 80 90 90 - «Автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі: оснащені двигуном внутрішнього згоряння, який не з'єднаний з трансмісією, тобто не бере участі в пересуванні транспортного засобу, який призначений тільки для обертання електрогенератора, та інші транспортні засоби».
За результатами розгляду вказаної митної декларації та поданих документів, державний інспектор ВМО N« 2 м/п «Одеса» Кадира В.І. склав картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UА500030/2021/00020 від 23.01.2021 з причин прийняття рішення про визначення коду товару №КТ-UА500030-0001-2021 від 22.01.2021 яким змінено код товару за УКТЗЕД на 8703609030 «Автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі: інші транспортні засоби з поршневим двигуном внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням та з зворотно-поступальним рухом поршня і електродвигуном в якості двигунів для пересування, які здатні заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електроенергії, що використовувалися понад 5 років».
Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до вимог ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України. Податкового кодексу України, та інших нормативно-правових актів з питань оподаткування.
Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів та зборів.
До митної справи відповідно до ст. 7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Згідно з п. 23, 24 ст. 4 МК України, митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Згідно з положеннями Митного кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частиною 2 ст. 53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до статті 67 Митного кодексу України українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.
В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев'ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).
Частиною 1 статті 68 Митного кодексу України передбачено, що ведення УКТ ЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 69 Митного кодексу України, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.
На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.
У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари. Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.
З метою забезпечення належного рівня участі України в міжнародних торговельно-економічних відносинах та наближення нормативно-правової бази України до системи загальновизнаних норм міжнародного права, Президентом України видано Указ "Про приєднання України до Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів" від 17 травня 2002 року №466/2002. з урахуванням якого Україна приєдналась до Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів від 14 червня 1983 року.
Згідно з пунктом "а" статті 3 Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів від 14.06.1983, що є частиною національного законодавства України, кожна Договірна Сторона Конвенції зобов'язується, за виключенням випадків застосування положень (а) даного параграфу, що її митно-статистичні номенклатури будуть знаходиться відповідно до Гармонізованої системи з моменту набуття чинності даної Конвенції по відношенню до цієї Сторони. Тим самим вона зобов'язується по відношенню до своєї номенклатури митних тарифів і статистичної номенклатури: використовувати всі товарні позиції і субпозиції Гармонізованої системи, а також цифрові коди, що відносяться до них, без будь-яких доповнень або змін; застосовувати основні правила класифікації для тлумачення Гармонізованої системи, а також всі примітки до розділів, груп і субпозицій і не змінювати об'єм розділів, груп, товарних позицій, субпозицій Гармонізованої системи; дотримуватись порядку кодування, прийнятий в Гармонізованій системі.
Процедуру ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності визначено Порядком ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. № 428 (зі змінами та доповненнями), відповідно до пунктів 2-5, 7 якого УКТЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України Про Митний тариф України, що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі та здійснення митного оформлення товарів.
УКТЗЕД складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації з урахуванням Комбінованої номенклатури Європейською Союзу. Функції з ведення УКТЗЕД здійснюються Держмитслужбою. Для виконань!* функцій з ведення УКТЗЕД Держмитслужба має право: 1) одержувати в установленому порядку від центральних органів виконавчої влади необхідну інформацію; 2) залучати фахівців центральних органів виконавчої влади та наукових установ до роботи з ведення УКТЗЕД. За поданням центральних органів виконавчої влади Держмитслужба приймає рішення щодо можливості деталізації товарів в УКТЗЕД на національному рівні (далі - рішення щодо можливості деталізації товарів) з урахуванням загальноприйнятих правил класифікації товарів у Гармонізованій системі. Така деталізація проводиться на рівні дев'ятого і десятого знаків товарного коду з метою забезпечення захисту національного товаровиробника шляхом вжиття заходів з тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності та вдосконалення статистичного обліку.
Порядок роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення а митного поста під час здійснення контролю правильності класифікації товарів, прийняття попередніх рішень про класифікацію товарів та рішень про визначення коду товару, здійснення митних процедур, пов'язаних з контролем правильності класифікації товарів при митному контролі та оформленні товарів, що переміщуються через митний кордон України, порядок взаємодії з іншими структурними підрозділами митного органу при вирішенні питань класифікації товарів, а також здійснення оформлення та реєстрації рішень, надання звітності та інші питання роботи ВМП, ПМО, митного поста у напрямі класифікації товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, визначено Порядком роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 650. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 липня 2012 р. за № 1085/21397 (зі змінами та доповненнями, далі - Порядок), котрий розроблено з метою приведення класифікаційної роботи митних органів у відповідність до Митного кодексу України, удосконалення здійснення контролю правильності класифікації товарів відповідно до вимог УКТЗЕД під час проведення процедур митного контролю та митного оформлення, упорядкування процедури класифікації товарів і запобігання випадкам ухилення підприємствами та громадянами від сплати митних платежів у повному обсязі та від установлених заходів нетарифного регулювання.
Відповідно до п. 3 Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012р. № 650. класифікація товару - визначення коду товару відповідно до вимог Основних правил інтерпретації УКТЗЕД. передбачених Законом України "Про Митний тариф України", з урахуванням Пояснень до УКТЗЕД, рішень Комітету з Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації, методичних рекомендацій щодо класифікації окремих товарів згідно з вимогами УКТЗЕД. розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи на виконання статті 68 Кодексу, до початку переміщення товару через митний кордон України, під час митного оформлення та після завершення митного оформлення.
Згідно з п. 4 розділу І Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, ВМП серед іншого здійснює: контроль правильності класифікації задекларованих або оформлених товарів; проводить контрольні заходи щодо класифікаційної роботи в ПМО, на митних постах, включаючи вибіркові перевірки оформлених митних декларацій; приймає Рішення у складних випадках, визначених статтею 69 Кодексу, за запитами ПМО.
Пунктами 1, 2, 3 розділу III Порядку передбачено, що роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, передбачено, що декларант або уповноважена ним особа класифікує товари згідно з УКТЗЕД при їх декларуванні відповідно до статті 69 Кодексу.
Посадові особи ПМО чи митного поста, ВМП здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів. Обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів при митному оформленні, визначається на основі результатів застосування системи управління ризиками.
Рішення приймається за результатами класифікації товарів згідно з УКТЗЕД у разі необхідності зміни задекларованого коду товару згідно з УКТЗЕД, у тому числі за результатами спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками у складних випадках митних формальностей.
У разі коли посадові особи ВМП направлені для виконання службових обов'язків до ПМО чи митного поста, Рішення щодо складного випадку класифікації товару приймається такими посадовими особами без підготовки запиту до ВМП.
У разі самостійного виявлення ВМП порушення правил класифікації товарів під час проведення контролю правильності класифікації товарів, задекларованих у митних деклараціях, поданих до митного оформлення, ВМП вноситься відмітка за допомогою автоматизованої системи митного оформлення про прийняття до виконання відповідної митної формальності щодо проведення контролю правильності класифікації товарів та в разі потреби прийняття Рішення.
Відповідно до п. 4 розділу III Порядку, роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності:
- опису товару в митній декларації процедурі декларування згідно з вимогами статті 257 Кодексу;
- відомостей про товар та коду товару згідно з УКТЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТЗЕД. з врахуванням Пояснень до УКТЗЕД рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог статті 68 Кодексу;
- заявленого коду товару відомостям, наведеним у базі даних Класифікаційні рішення програми Інспектор 2006 ЄАІС. При цьому така відповідність поділяється на три категорії:
а) ідентичні товари;
б) подібні (аналогічні) товари;
в) товари, які не підпадають під вимоги підпунктів "а" та "б" абзацу четвертого цього пункту, але мають схожі:
- характеристики, які є визначальними для класифікації товару;
- призначення або принцип дії яких є основним для класифікації товару;
- перевірки відповідності заявленого опису товару та коду товару згідно з УКТЗЕД відомостям, наведеним у ПРК, у разі якщо до митного контролю та митного оформлення разом з пакетом документів надається ПРК.
Рішення приймається посадовими особами ВМП або уповноваженими особами ПМО чи митного поста на підставі встановлених характеристик товару, які є визначальними для класифікації товару, згідно з Основними правилами інтерпретації УКТЗЕД (п. 14 Порядку).
У разі незгоди з Рішенням декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це Рішення відповідно до положень глави 4 Кодексу (п. 19 Плорядку).
Законом України "Про митний тариф України" від 19 вересня 2013 року № 58-VII у Додатку встановлені Основні правила інтерпретації УКТЗЕД (далі - Основні правила інтерпретації УКТЗЕД), якими передбачено, що класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється за такими правилами:
Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:
(а) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного;
(Ь) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовини, стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.
У разі коли згідно з правилом 2 (Ь) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:
(а) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;
(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (а), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;
(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (а) або З (Ь), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.
4. Товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються.
6. Для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.
Згідно з Митним тарифом України, котрий є Додатком до Закону України "Про митний тариф України". Група 87 має назву "Засоби наземного транспорту, крім залізничного або трамвайного рухомого складу, їх частини та обладнання". До коду УКТЗЕД 8703 22 90 10 відносяться автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі, з робочим обємом циліндрів двигуна понад 1000 cm3, але не більш як 1500 cm3, що використовувалися не більш як 5 років.
Відповідно до Митного тарифу України, котрий є Додатком до Закону України "Про митний тариф України" до коду УКТЗЕД 8703 90 10 90 відносяться автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі, інші транспортні засоби, оснащені електричними двигунами, інші.
Відповідно до Висновків експертного автотоварознавчого дослідження
спеціаліста з оцінки транспортного засобу №3215/07 від 07.07.2017, №3284/07 від 25.07.2017, автомобіль Chevrolet Volt належить класифікувати за кодом УКТЗЕД 8703 90 10 90:
Транспорті засоби, обладнання і пристрої, пов'язані з транспортом.
Засоби наземного транспорту, крім залізничного або трамвайного рухомого складу, їх частини та обладнання.
Автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі:
- інші:
- - транспортні засоби, оснащені електричними двигунами:
- - - "інші".
Висновки суду.
Надаючи оцінку правомірності дій суб'єкта владних повноважень, суд з урахуванням приписів ч. 2 ст. 2 КАС України дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Суд зазначає, що оскаржуване рішення про зміну коду товару та картки відмови у митному оформленні не ґрунтується на жодному доказі (висновку судового експерта; даних виробника; тощо).
Також необхідно зазначити, що відповідно до Основних правила інтерпретації УКТ ЗЕД (додаток до ст. 1 Законом України «Про митний тариф України» №584-УИ від 19.09.2013 передбачено, що класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється за такими правилами:
Пункт 2. (b) ... Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.
В той же час, відповідно до 3 Правила у разі коли згідно з правилом 2 (Ь) або з будь- яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:
(а) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис ...
(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом З (а), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;
(с) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (а) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.
При цьому, суд звертає увагу, що згідно технічних характеристик виробника (General Motors LLC) та висновку судової експертизи N920-5292 від 20.10.2020 автомобіль Chevrolet Volt приводить в рух лише електрична енергія, в той час як двигун внутрішнього згорання відіграє вторинну (допоміжну) роль і вмикається лише у разі повного розряду батареї або в режимі розширеного діапазону руху (при пікових навантаженнях) та немає з'єднання з трансмісією.
Таким чином, автомобіль марки «Chevrolet» модель «Volt» необхідно класифікувати за товарною позицією 8703 80 90 90 оскільки він:
- відповідно до технічної характеристики виробника (General Motors LLC) описується конкретніше саме за його основним компонентом - електродвигуном.
- електродвигун автомобіля Chevrolet Volt є компонентом, який визначає його основні властивості автомобіля
- товарна позиція 8703 80 90 90 є більшою за товарну позицію 8703 60 90 30.
Враховуючи викладене, згідно технічних характеристик автомобіль «Chevrolet» модель «VOLT» повністю підпадає під опис коду УКТ ЗЕД 8703 80 90 90 відповідно до Наказу Державної митної служби України від 01.07.2020 року № 234.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 3 Митного кодексу України та п.п. 4.1.4 ст. 4 Податкового кодексу України, у випадку наявності сумнівів у митного органу щодо віднесення автомобілю Chevrolet Volt до того чи іншого коду товару, коли національне законодавство дозволяє множинне трактування прав громадянина - рішення повинне прийматися на користь громадянина.
При цьому, відмова у митному оформленні транспортного засобу Позивача відбулась у два етапи. Спочатку було винесено рішення про зміну коду товару і в той же день винесено картку відмови у митному оформленні.
Тобто оскаржувані дії (рішення) Відповідача по прийняттю рішення про зміну коду товару і винесенню картки відмови є взаємопов'язані і лише в сукупності позбавили позивача права розмитнити автомобіль.
Верховним судом вже неодноразово досліджувалось питання правильності застосування Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД та розмитнення Chevrolet Volt.
13.10.2020 по справі №420/5592/19 Верховний суд притримався своєї попередньої правової позиції викладеної у постанові від 11.12.2018 по справі №820/898/18 про те, що автомобілі марки «Chevrolet» модель «VOLT» підлягають розмитненню саме за кодом УКТ ЗЕД 8703 90 10 90 2012 року, який відповідає коду УКТ ЗЕД 8703 80 90 90.
Відповідно до Наказу Державної митної служби України №234 від 01.07.2020 «Про затвердження Перехідних таблиць від УКТЗЕД версії 2012 р. до УКТЗЕД версії 2017 р.» коду УКТ ЗЕД 8703 90 10 90 версії 2012, відповідає код УКТЗЕД 8703809090 версії 2017 року (для авто, що були у використанні) та код УКТЗЕД 8703801090 версії 2017року (для нових авто).
Тобто, правовий висновок, викладений у постанові Верховного суду від 13.10.2020 по справі №420/5592/19 та постанові від 11.12.2018 по справі №820/898/18, про правильність класифікації автомобілів Chevrolet Volt за коду УКТ ЗЕД версії 2012 року - 8703 90 10 90, підлягає застосуванню до даних спірних правовідносин та визначенню коду зазначеного автомобілю за УКТ ЗЕД версії 2017 р. (з 03.07.2020) як - 8703809090 (для авто, що використовувались) та 8703801090 (для нових авто).
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Верховний суд по справах №803/1582/13-а від 22.01.2019, №825/1432/16 від 26.02.2019, №825/1575/17 від 09.04.2019 та ін. неодноразово звертав увагу на обов'язку саме митниці, як суб'єкта владних повноважень, доводити правомірність прийнятого нею рішення.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують практику Європейського суду з прав людини при розгляді справ як джерело права.
У рішеннях Європейського суду з прав людини при застосуванні принципу верховенства права сформульовано такі його ознаки, як визнання пріоритетності, домінування, визначальної ролі прав людини у діяльності держави, поширюваність цієї пріоритетності, цього принципу на діяльність усіх без винятку органів держави, правова визначеність становища людини у тій ситуації, в якій вона перебуває, обсяг будь-якого правового розсуду й спосіб його здійснення мають бути з достатньою ясністю визначені законом.
Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онерїлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryaldaz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-ХІІ, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).
Крім того, у найбільш загальному вигляді, позитивні зобов'язання передбачають активні дії держави, спрямовані на забезпечення, захист та сприяння реалізації прав людини. Загальною юридичною підставою позитивних зобов'язань у межах конвенційної системи правозахисну виступає ст. 1 "Зобов'язання поважати права людини" Конвенції, в якій прямо вказується, що держави гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, передбачені Конвенцією.
Враховуючи зазначену практику Європейського суду з прав людини, оскаржуване рішення, картки відмови у митному оформленні прийнято Відповідачем у неналежний та непослідовний спосіб, тому є протиправним, а Відповідачем в свою чергу порушено основоположні принципи у сфері державного управління.
На думку суду, Відповідачем в даному випадку також порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань, який тісно пов'язаний із принципом юридичної визначеності і є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).
У рішеннях Європейського суду у справах "Серков проти України" (заява № 39766/05) та "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06) було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.
Суд зазначив, що можливість таких різних тлумачень одних і тих самих положень законодавства головним чином була спричинена неналежним станом національного законодавства з цього питання. Відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з такого важливого фіскального питання, яка призводила до його суперечливого тлумачення судом, порушує вимоги Конвенції щодо "якості закону" (п.п. 41, 42 рішення у справі "Серков проти України"),
На думку суду, відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (п. 56 рішення у справі "Щокін проти України").
Крім того, слід зазначити, що основною характеристикою позитивних зобов'язань держави виступає те, що по суті вони вимагають від національних органів влади застосувати необхідні засоби для гарантування прав людини, а точніше - вжити прийнятних (розумних) та належних засобів для захисту цих прав.
Такі обов'язки можуть виникати на підставі безпосереднього застосування статей 2- 6, 8, 10, 11, 13 Конвенції, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції.
За таких обставин, суд вважає, що рішення про відмову у митному оформленні автомобіля Chevrolet Volt, 2013 р.в, VIN 1 НОМЕР_2 за поданою митною декларацією UA500030.2021.006703 від 22.01.2021, яке оформлено у вигляді картки відмови в митному оформленні (випуску) товарів №UA500030/2021/00020 від 23.01.2021 з підстав прийняття рішення про визначення коду товару №KT-UA500030- 0001-2021 від 22.02.2021, підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Щодо розподілу судових витрат.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн. (а.с. 12).
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби , сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Відповідно до положень п.1 ч.3 ст.132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Розглянувши питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч.5, ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.
Так, у відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.
За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.
Судом встановлено, що 17.01.2021 між Позивачем ( ОСОБА_1 ) та адвокатом Романюком В.І. укладено договір про надання правничої допомогу №17/02/2021, відповідно до п. 3.1 якого Позивач сплачує адвокату Романюку В.І. гонорар у розмірі 5000,00 грн. за правову допомогу щодо представництва його інтересів по адміністративній справі (в порядку КАС України) щодо визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці Держмитслужби про відмову у митному оформленні транспортного засобу.
Згідно п. 3.4 зазначеного договору сторони домовились та обумовили, що оплата гонорару здійснюється клієнтом в готівковій формі після винесення остаточного рішення по справі, яке набрало законної сили.
Відтак, враховуючи вищевикладені норми та умови договору про надання правничої допомоги щодо порядку оплати правничих послуг адвоката, враховуючи висновки Верховного Суду у постанові від 28.12.2020 року №640/18402/19 щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, в яких Суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена "для визначення розміру витрат", в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним, суд доходить висновку про обґрунтований розмір витрат на правничу допомогу, надану позивачу, та про доцільність її стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 ..
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України, судові витрати ОСОБА_1 у загальній сумі 5908 грн. (судовий збір - 908,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу - 5000,00 грн.) підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби.
Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а) - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у митному оформленні автомобіля Chevrolet Volt, 2013 р.в, VIN 1 НОМЕР_2 за поданою митною декларацією UA500030.2021.006703 від 22.01.2021, яке оформлено у вигляді картки відмови в митному оформленні (випуску) товарів №UA500030/2021/00020 від 23.01.2021 з підстав прийняття рішення про визначення коду товару №KT-UA500030- 0001-2021 від 22.02.2021.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459), сплачений судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459), суму витрат на правничу (правову) допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя А.В. Бутенко