Справа № 420/110/21
11 травня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Цховребової М.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атаман і К» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна та зупинення видаткових операцій платника податків, -
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління ДПС у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атаман і К» про:
- визнання обґрунтованим рішення від 23.12.2020 року про застосування умовного адміністративного арешту майна відповідача;
- зупинення видаткових операцій платника податків на розрахункових рахунках у банках відповідача.
Ухвалою суду від 09.02.2021 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до змісту адміністративного позову, позивач обґрунтовує заявлені вимоги, із зазначенням таких фактичних обставин:
- Головним управлінням ДПС у Вінницькій області на підставі п.п. 19.1.2 п. 19.1 ст. 19, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України прийнято наказ № 4473к від 14.12.2020р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АТАМАН і К» (код ЄДРПОУ 41277430) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2020 року від'ємного значення з податку на додану вартість задекларованого у попередніх звітних періодах з 01.10.2019 р. по 31.10.2020 р. тривалістю 5 робочих днів. Копію вищезазначеного наказу вручено 15.12.2020 р.представнику підприємства за дорученням ОСОБА_1;
- 18.12.2020 р. Головним управлінням ДПС у Вінницькій області отримано лист від «АТАМАН і К», в якому було зазначено, що підприємством 16.12.2020 отримано копію наказу № 4473к від 14.12.2020 р., однак копія наказу була завірена неналежним чином, тому у підприємства відсутнє право допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних перевірок;
- на підставі наказу ГУ ДПС у Вінницькій області № 4473к від 14.12.2020 року та відповідно до направлень на перевірку від 15.12.2020 року № 3394 та від 15.12.2020 року № 3395 головним державним ревізором-інспектором відділу планових перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області Євгенієм Кушніром та головним державним ревізором-інспектором відділу планових перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області Ольгою Станіславською розпочато позапланову виїзну перевірку ТОВ «АТАМАН і К», КОД ЄДРПОУ- 41277430 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2020 року від'ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах з 01.10.2019 р. по 31.10.2020 р.;
- 16.12.2020 року відповідно до п.п. 20.1.9 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України представнику підприємства за дорученням ОСОБА_1 16.12.2020 року було вручено лист вимогу щодо проведення інвентаризації залишків товарно-матеріальних цінностей станом на 18.12.2020 р.;
- ТОВ «АТАМАН і К» відмовлено в проведенні інвентаризації без заявлення причин такої відмови, про що складено акт про відмову у проведенні інвентаризації від 21.12.2020 року № 783/02-32-07-01/41277430;
- у зв'язку з тим, що ТОВ «АТАМАН і К» не здійснено заходи щодо організації проведення інвентаризації та не надано письмового пояснення про причини відмови у її проведенні головним державним ревізором-інспектором відділу планових перевірок управління податкового аудит ГУ ДПС у Вінницькій області Євгенієм Кушніром та головним державним ревізором-інспектором відділу планових перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області Ольгою Станіславською здійснено виїзд за податковою адресою ТОВ «АТАМАН і К», код ЄДРПОУ 41277430 м. Вінниця, вул. М. Шимка, 5 б, з метою вручення посадовим (уповноваженим) особам підприємства акту про відмову в проведенні інвентаризації товарно-матеріальних цінностей. При прибутті на підприємство з адресою: м. Вінниця, вул. М. Шимка, 56 встановлено, що посадові (уповноважені) особи відсутні, двері офісу зачинені. У зв'язку з вище викладеним, вручити другий примірник акту про відмову в проведенні інвентаризації товарно-матеріальних цінностей № 783/02-32-07-01/41277430 від 21.12.2020 року посадовим особам ТОВ «АТАМАН і К» не можливо;
- було складено Акт № 784/02-32-07-01/41277430 від 21.12.2020 р. про відсутність посадових (уповноважених) осіб ТОВ «АТАМАН і К», код за ЄДРПОУ-41277430 за місцезнаходженням та про неможливість вручення акту про відмову в проведенні інвентаризації товарно-матеріальних цінностей від 16.12.2020 р.;
- керуючись пп. 94.2.8 п. 94.2 ст. 94 ПК України, ГУ ДПС у Вінницькій області було прийнято рішення від 23.12.2020 р. про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків;
- оскільки відповідач фактично 21.12.2020 року відмовився від проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, що підтверджуються актом № 783/02-32-07-01/41277430, то трьохмісячних строк, встановлений ст. 122 КАСУ на звернення із даним позовом, закінчується 21.03.2021 року;
- визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна. Отже, норми статті 94 Податкового кодексу України регулюють застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від предмета такого арешту;
- водночас чинне законодавство послідовно розмежовує порядок накладення адміністративного арешту на майно платника податків, відмінне від коштів, та арешту коштів платника податків. Адміністративний арешт майна платника податків відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України накладається за рішенням керівника органу державної податкової служби, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Натомість арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 96 здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Жодного рішення податковий орган в такому разі не приймає. Наведені норми кореспондуються з приписом пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України, згідно з якою арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Зі змісту цієї норми виплаває, що компетенція щодо накладення арешту майна належить органу державної податкової служби, але така компетенція не поширюється на арешт коштів платника податку, який накладається за рішенням лише суду на підставі звернення податкового органу;
- при цьому підставі для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальним та визначені пунктом 94.2 статті 92 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 Податкового кодексу України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті;
- Податковим кодексом України вживаються два поняття, які позначають арешт коштів на рахунках платника податків - власне арешт коштів, а також зупинення видаткових операцій на рахунках платника. Аналіз норм Податкового кодексу України, а також чинного законодавства, що регулює банківську діяльність і порядок здійснення безготівкових розрахунків, дає підстави для висновку про тотожність зазначених понять для цілей регулювання податкових правовідносин;
- відповідно до частини другої статті 59 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» зупинення власних видаткових операцій банку за рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюються в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, а також інших випадків, передбачених договором, Законом України «Про запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинних шляхом, фінансування тероризму фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», іншими законами та/або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунку, кореспондентському рахунку. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми або коли інше передбачено договором, законом чи умовами такого обтяження;
- отже, накладення арешту на кошти на рахунках платника податків є необхідною передумовою для зупинення видаткових операцій на таких рахунках в усіх випадках, крім тих, які виплавають з норм Законом України «Про запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинних шляхом, фінансуванню тероризму». таким чином, з урахуванням змісту статті 59 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» зупинити видаткові операції з підстав, передбачених Податковим кодексом України, можна не інакше, як шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках платника податків.
Згідно зі змістом пояснень, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, із зазначенням таких фактичних обставин:
- ТОВ «АТАМАН і К» відповідаю до рішення учасника товариства змінило місцезнаходження на дату, коли начебто мала проходити позапланова перевірка Товариства позивачем, та відповідач вже не знаходився за адресою: Вінницька обл., місто Вінниця, ВУЛИЦЯ МАКСИМА ШИМКА, будинок 56 ;
- на час проведення податкової перевірки договір оренди приміщень за адресою: місто Вінниця, ВУЛИЦЯ МАКСИМА ШИМКА, будинок 56, вже припинив свою дію;
- директор ТОВ «АТАМАН і К» з причин централізованого отримання кореспонденції орендодавцем видав довіреність на представника орендодавця приміщення за адресою: м. Вінниця, вул. МАКСИМА ШИМКА, будинок 56 , пана ОСОБА_1 для отримання виключно поштової кореспонденції. Відповідач зазначив, що вказана довіреність не розповсюджувалась на здійснення представництва з питань податкових перевірок;
- до сьогоднішнього дня ТОВ «АТАМАН і К» так і не отримало в установленому порядку наказ на проведення податкової перевірки та направлення працівників позивача на перевірку;
- відповідно до наведених чотирьох аргументів ТОВ «АТАМАН і К» ні фактично, ні юридично не могло бути присутнім, за адресою: м. Вінниця, вул. МАКСИМА ШИМКА, будинок 56, та відповідно вчиняти не допуск працівників позивача до перевірки;
- при прийнятті норми про можливість застосування адміністративного арешту майна платника податків, зокрема, у разі не допуску особою працівників податкових органів до проведення перевірки, законодавець виходив з того, що застосування арешту є особливим видом забезпечення повноти та об'єктивності проведення податкової перевірки, оскільки ухилення платника податків від проведення перевірки може вказувати на його бажання приховати певні докази, що вказують на його недобросовісність;
- специфіка виконання податковими органами своїх повноважень та особливості ведення господарської діяльності окремих платників податків викликають необхідність у оперативності застосування адміністративного арешту майна та перевірки його обґрунтованості;
- саме з метою оперативної перевірки наявності підстав для застосування адміністративного арешту і гарантування як прав та охоронюваних законом інтересів платника податків, так і належного здійснення повноважень податковим органом, законодавцем передбачено право податкових органів звертатись до суду із заявами про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Саме тому, стаття 283 КАС України встановлює особливий, оперативний, порядок розгляду такої заяви, та імперативно приписує необхідність негайного виконання судового рішення за результатами такого розгляду;
- у законодавстві України, яким врегульовано спірні правовідносини, є певні прогалини, а саме існує колізія, яка полягає у тому, що згідно з пунктом 2 частини 4 статті 283 КАС України відмова у відкритті провадження за заявою податкового органу, зокрема, у зв'язку з тим, що із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право, унеможливлює повторне звернення позивача з аналогічною заявою, та позивач у даному випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку, шляхом подачі позовної заяви щодо накладання умовного адміністративного арешту майна, та вимог п.п. 94.19.1 п. 94.19 ст. 94 Податкового кодексу України, яким встановлено, що припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10 цієї статті, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим;
- фактично законодавець надавши податковому органу право на звернення до суду в порядку позовного провадження стосовно підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків не врахував вимоги Податкового кодексу України, яким визначено термін 96 годин на підтвердження такого адміністративного арешту, який не може бути продовженим на час розгляду справи у суді та припиняється зі спливом вказаного терміну. У зв'язку з чим, у випадках недоліків національного законодавства, повинно діяти правило вирішення сумнівів на користь платника податків, адже належне застосування даного принципу забезпечує реалізацію однієї з складових верховенства права - правової визначеності. Саме можливість платника податків чітко розуміти та передбачати правові наслідки вчинюваних дій має фундаментальне значення для правильності його застосування;
- після прийняття 23.12.2020 року начальником ГУ ДПС у Вінницькій області рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Атаман і К» сплинуло 96 годин, в силу приписів п.п. 94.19.1 п. 94.19 ст. 94 ПК України, адміністративний арешт майна ТОВ «Атаман і К» вже припинено.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані сторонами справи, а також докази в їх сукупності, суд встановив таке.
Наказом позивача від 14.12.2020 року № 4473к «Про проведення відповідно до п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Атаман і К» (код ЄДРПОУ 41277430)» (а.с.11), на підставі п.п. 19-1.1.2 п. 19-1.1 ст. 19-1, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, наказано, зокрема:
- провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Атаман і К» (код ЄДРПОУ 41277430), Вінницька область, м. Вінниця, вул. Максима Шимка, буд. 56) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2020 року від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах з 01.10.2019 р. по 31.10.2020 р.
21.12.2020 року посадовими особами позивача складено Акт про відмову в проведенні інвентаризації товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Атаман і К», код за ЄДРПОУ - 41277430 на запит від 16.12.2020 р. (а.с.13-14)
Начальник управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області, керуючись пп. 94.2.8 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, звернувся до в.о. начальника ГУ ДПС у Вінницькій області із Зверненням від «….» грудня 2020 року (а.с.7), в якому просив застосувати умовний адміністративний арешт майна відповідача, у зв'язку з відмовою в проведенні інвентаризації товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Атаман і К» на запит від 16.12.2020 р.
23 грудня 2020 року о 14 год. 00 хв. в.о. начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (а.с.8), відповідно до змісту якого, розглянувши звернення та додані до нього матеріали управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Вінницькій області про застосування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Атаман і К» (код ЄДРПОУ - 41277430), на підставі яких були з'ясовані обставини, передбачені 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, а саме: відмова у проведенні інвентаризації товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Атаман і К» (код ЄДРПОУ 41277430) на запит від 16.12.2020 р. за наявності законних підстав для її проведення, керуючись пп. 94.2.8 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, вирішено:
1. Застосувати умовний адміністративний арешт майна платника податків ТОВ «Атаман і К» (код ЄДРПОУ - 41277430), що перебуває на обліку в Вінницькому управлінні ГУ ДПС у Вінницькій області (м. Вінниця), м. Вінниця, вул. М. Шимка, 56;
2. Надіслати рішення ТОВ «Атаман і К» (код ЄДРПОУ 41277430) з вимогою тимчасово зупинити відчуження майна.
На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду також надано копії, зокрема (а.с.9-10, 12-12а, 15-19):
- направлень на перевірку від 15.12.2020 року № 3394, № 3395;
- акту про відсутність посадових (уповноважених) осіб ТОВ «Атаман і К» (код ЄДРПОУ - 41277430) за місцезнаходженням та про неможливість вручення акту про відмову в проведенні інвентаризації товарно-матеріальних цінностей на запит від 16.12.2020 р.;
- листа-вимоги позивача від 16.12.2020 р., адресованого директору та головному бухгалтеру Товариства - відповідача;
- листа відповідача № 433 від 17.12.2020 р., адресованого позивачу.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
1. Щодо позовної вимоги про визнання обґрунтованим рішення від 23.12.2020 року про застосування умовного адміністративного арешту майна відповідача - слід зазначити таке.
За визначенням пункту 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Пунктом 94.2 цієї статті передбачено підстави для застосування адміністративного арешту майна, серед яких, зокрема, відмова платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу (підпункт 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України). Перелік таких підстав є вичерпним.
Згідно з підпунктом 94.6.1 пункту 94.6 статті 94 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.
При цьому, відповідно до положень пункту 94.10 статті 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).
За правилами підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 вказаного Кодексу припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для такого висновку. Так, за наявності відповідних умов, визначених у пункті 94.2 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого має бути перевірена судом в обов'язковому порядку протягом 96 годин. Відсутність протягом вказаного строку відповідного рішення суду про визнання арешту обґрунтованим зумовлює звільнення з-під адміністративного арешту майна платника податків та унеможливлює його повторне накладення з тих саме підстав.
Отже, при встановленні обґрунтованості накладення адміністративного арешту на майно платника податків перевірці підлягає накладення арешту саме в межах вказаного 96-ти годинного строку та у випадку його пропуску арешт вважається припиненим.
Судом встановлено, що рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна відповідача прийнято 23 грудня 2020 року, тоді як звернення з позовною заявою, на підставі якої відкрито провадження у цій справі, мало місце 30.12.2020 року (дата здачі на пошту).
Відтак, оскільки з моменту прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна відповідача вже минуло 96 годин, встановлених законом для його перевірки, тому застосований адміністративний арешт є припиненим, відповідно до вимог підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України, а тому позовні вимоги податкового органу є такими, що не підлягають задоволенню.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 25 травня 2018 року у справі № 820/2040/17, від 28 березня 2019 року у справі № П/811/1722/17, від 27 серпня 2019 року у справі № 520/11050/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 140/2485/18, від 21 квітня 2021 року у справі № 820/1895/17, а також у постанові судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 16 грудня 2020 року справа № 820/5045/18 (адміністративне провадження № К/9901/1641/19/).
Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, позивач суду не навів та не надав.
При цьому щодо решти доводів сторін слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).
Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно
суд дійшов висновків, що:
- позиція позивача зі спірних питань - є помилковою;
- підстав для підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна немає, отже у задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити.
2. Щодо позовної вимоги про зупинення видаткових операцій платника податків на розрахункових рахунках у банках відповідача - слід зазначити таке.
Положеннями підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.
Згідно до ч. 2 ст. 59 статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, а також в інших випадках, передбачених договором, Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», іншими законами та/або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, кореспондентському рахунку. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми або коли інше передбачено договором, законом чи умовами такого обтяження.
Таким чином, зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму».
Накладення арешту на кошти на рахунках платника податків є необхідною передумовою для зупинення видаткових операцій на таких рахунках в усіх випадках, крім тих, які випливають з норм Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму». Тому, зупинити видаткові операції з підстав, передбачених Податковим кодексом України, можна не інакше, як шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках платника податків.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 квітня 2020 року у справі № 803/3853/15.
Проте, на законодавчому рівні, положеннями норм податкового законодавства розрізненні правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.
Не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об'єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов'язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв'язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.
Крім того, частиною четвертою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 820/2312/17.
В даному позові не позивачем не заявлено вимогу щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться в банку платника податків - відповідача, з законодавчо визначених підстав.
Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, позивач суду не навів та не надав.
При цьому щодо решти доводів сторін слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).
Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно
суд дійшов висновків, що:
- позиція позивача зі спірних питань - є помилковою;
- підстав для зупинення видаткових операцій платника податків на розрахункових рахунках у банках відповідача немає, отже у задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити.
Виходячи з висновків суду про відмову у задоволенні позову, підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.
Згідно з п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України (в редакції, чинній до 17.07.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, процесуальні строки щодо розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 року № 731-ІХ, який набрав чинності 17.07.2020 року, зокрема, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2021 р. № 405) до 30 червня 2021 р. на території України продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 9, 77, 78, 139, 241-246, 250, 255, 262, 291, 295, Прикінцевими та Перехідними положеннями КАС України, суд -
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Вінницькій області (місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028; ідентифікаційний код юридичної особи: 43142454) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атаман і К» (місцезнаходження: вул. Бугаївська, будинок 21/49, офіс 31, м. Одеса, 65005; ідентифікаційний код юридичної особи: 41277430) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна та зупинення видаткових операцій платника податків - відмовити повністю.
Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Г. Цховребова