Справа № 420/2743/21
12 травня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:
визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області, які полягають у обмеженні пенсійних виплат ОСОБА_1 60% від сум місячної заробітної плати та десяттю розмірами прожиткового мінімуму;
зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області здійснити перерахунок з 01.10.2020 і донарахувати несплачену суму пенсійних виплат з урахуванням постанови Київського районного суду м. Одеси від 17.08.2016 у справі № 520/8761/16-а, якою ОСОБА_1 призначено пенсію у розмірі 90 % від посадового окладу без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу призначено пенсію за вислугу років на підставі постанови Київського районного суду м. Одеси від 17.08.2016 року у розмірі 90% від посадового окладу без обмеження максимальним розміром. У грудні 2020 року позивач звернулася до Головного управління ПФУ в Одеській області із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки прокуратури Одеської області. Відповідач листом повідомив, що пенсію позивачу перераховано у відповідності до ч.2 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону від 14.10.2014 року № 1697-VII у розмірі 60% від сум місячної заробітної плати та згідно п.13-2 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» її розмір не може перевищувати десяти розмірів прожиткового мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Вважаючи такі дії Головного управління ПФУ в Одеській області протиправними позивач звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 01.03.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
19.03.2021 року за вх. № 13866/21 від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, на виконання ухвали суду від 01.03.2021 року, надійшла копія матеріалів пенсійної справи позивача.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що відповідно до положень п.5 ст.86 Закону № 1697-VII працівникам, які не мають вислуги років, передбаченої частиною першою цієї статті, за наявності необхідного стажу роботи на посадах прокурорів, а також страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", після досягнення чоловіками 57 років, а жінками віку, що на п'ять років менше, ніж пенсійний вік, установлений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія призначається у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах, із розрахунку 60 відсотків місячної заробітної плати за відповідну вислугу років, передбачену частиною першою цієї статті. Розмір пенсії позивача на 01.10.2020 року встановлено на рівні 40 787,60 грн., однак, відповідно до п.13-2 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» максимальний розмір пенсії, призначеної на умовах Закону України "Про прокуратуру" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), не може перевищувати десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
24.03.2021 року за вх. № 14833/21 від позивача надійшла відповідь на відзив в якій позивач підтримав позицію викладену в позовній заяві.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Одеській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 17.08.2016 року у справі №520/8761/16-а визнано неправомірними дії Управління ПФУ в Київському районі м. Одеси щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 12.07.2016 року №4013 та зобов'язано відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 04.07.2016 року відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 01.01.2007) у розмірі 90% від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 24 календарні місяці роботи.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2019 року у справі № 420/6457/18 визнано протиправною бездіяльність Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, щодо невиплати позивачу пенсії відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 01.01.2007) у розмірі 90% від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 24 календарні місяці роботи та дії щодо перерахунку пенсії позивача відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі виплатити позивачу пенсію відповідно до Постанови Київського районного суду м. Одеси від 17.08.2016 року у справі №520/8761/16-а.
03.12.2020 року позивач звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки Одеської обласної прокуратури №517 від 20.11.2020 року у розмірі 90% від суми місячного заробітку без обмеження максимальним розміром.
В подальшому, 08.12.2020 року позивач звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про надання інформації щодо прийнятого рішення про перерахунок пенсії.
Листом від 29.12.2020 року № 12572-12489/Х-02/8-1500/20 відповідач повідомив позивача, що пенсію перераховано згідно довідки № 517 від 20.11.2020 року та її розмір з 01.10.2020 року становить 40 787,60 грн. (67 979,34 грн. х 60%).
Відповідно до п.13-2 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» максимальний розмір пенсії, призначеної на умовах Закону України "Про прокуратуру" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), не може перевищувати десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Отже, розмір пенсійної виплати з 01.10.2020 року встановлено на рівні 17 120,00 грн.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено величину прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, зокрема, з 1 липня 2020 року в розмірі 1712,00 грн., з 1 грудня 2020 року - 1769,00 грн.
Пенсійну виплату в розмірі 17690,00 грн. та доплату за період з 01.10.2020 по 31.12.2020 роки в сумі 7059,72 грн. буде нараховано в січні 2021 року.
Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.
У ч. 2 ст. 19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, усі без виключення суб'єкти права на території України зобов'язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Відповідно до ч.2 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Абзацом 6 ч.15 ст.86 Закону встановлено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно ч. 20 Закону, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(II)/2019 у справі № 3-209/2018(2413/18, 2807/19), призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Таким чином, відповідно до чинного Закону України «Про прокуратуру» позивач має право на здійснення перерахунку пенсії на рівні заробітної плати працівника на відповідній посаді в прокуратурі (ч.20 ст.86), в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати (ч.2 ст.86), але не більше десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність (ч.15 ст.86).
Судом встановлено, що пенсія позивачу призначена відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 01.01.2007 року) у розмірі 90% від суми місячного (чинного) заробітку.
Згідно ч.2 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-XII, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
З 01.10.2011 року, Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI до ч.15 ст.50-1 Закону, були внесені зміни щодо максимального розміру пенсії не більше десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Вирішуючи спірні питання щодо застосування до позивача положень ст.50-1 Закону від 05.11.1991 №1789-XII, відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд неодноразово висловлював правові позиції щодо застосування норм матеріального права у спорах, пов'язаних з оскарженням дій пенсійного органу стосовно перерахунку пенсії, призначеної за нормами Закону України від 05.11.1991 №1789-XII «Про прокуратуру», із застосуванням при здійсненні такого перерахунку відсоткового значення розміру пенсії, яке на час здійснення її перерахунку було зменшено внаслідок змін у законодавстві.
Зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №308/11498/16-а, висловлена правова позиція, згідно з якою при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому зміни у законодавстві щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
Згодом таке правозастосування було підтримано й у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №310/6638/16-а(2-а/310/652/16).
Згідно з ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
Тобто, при перерахунку пенсії позивау має застосовуватися норма, що визначала розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, у даному випадку 90 %.
Суд зазначає, що внесені зміни до Закону України "Про прокуратуру" щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 60 % грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при призначенні нових пенсій.
Разом з тим, суд зазначає, що позивачем в позовних вимогах не конкретизовано на підставі якого документу відповідач здійснив перерахунок з 01.10.2020 року, при цьому з матеріалів справи вбачається, що перерахунок пенсії позивачу здійснено на підставі заяви від 03.12.2020 року до якої додано оригінал довідки №517 від 20.11.2020 року.
Отже, з метою повного та ефективного захисту прав позивача, задоволенню підлягають позовні вимоги щодо визнання протиправними дій, які полягають у зменшенні позивачу основного розміру пенсії за вислугу років з 90% відповідних сум грошового забезпечення до 60% відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку на підставі довідки Одеської обласної прокуратури № 517 від 20 листопада 2020 року.
Також, Верховним Судом неодноразово здійснювався касаційний розгляд справ, де позивачами виступали особи, яким пенсії були призначені відповідно до Закону України від 05.11.1991 №1789-XII «Про прокуратуру», а вимоги позовних заяв було звернуто до пенсійного органу стосовно неправомірності його дій та рішень щодо здійснення перерахунку такої пенсії із застосуванням обмеження її максимальним розміром, передбаченим статтею 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру", в редакції зі змінами, внесеними Законами України від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (постанови Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №205/8204/16-а, від 03.04.2018 у справі №361/4922/17, від 02.05.2018 у справі №704/87/17, від 15.08.2018 у справі №161/9572/17, від 17.01.2019 у справі №161/713/17, від 15.05.2019 у справі №554/4191/17, від 21.11.2019 у справі №161/14321/16-а, від 21.05.2020 у справі №554/10510/16-а, від 28.10.2020 у справі №686/2428/16-а).
Розглядаючи вищевказані справи, Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої положення норм чинного законодавства, якими обмежувався максимальний розмір пенсії, не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню. Тобто, на момент проведення перерахунку пенсії позивачам, наведеними положеннями встановлюються тимчасові обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов'язковими до виконання органами Пенсійного фонду України. З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність у відповідача (відповідного територіального органу Пенсійного фонду України) законних підстав для здійснення виплати нарахованої пенсії без обмеження граничного розміру відповідно до статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-XII "Про прокуратуру" (в редакції на час призначення пенсії), оскільки положення цієї статті втратили чинність.
В ухвалі від 04 лютого 2021 року по справі №400/6132/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, вирішуючи питання щодо розгляду як зразкової справи стосовно застосування вимоги, яка передбачена частиною вісімнадцятою статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру", щодо максимального розміру пенсії до осіб, яким пенсія була призначена до встановлення у законодавстві зазначеної вимоги про максимальний розмір пенсії, звернув увагу, що відступу від вищенаведених правових позицій суду касаційної інстанції не відбувалось, а процесуальний закон не наділяє такими повноваженнями суд першої інстанції, в тому числі й Верховний Суд, при розгляді ним справи як зразкової.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування обмеження максимальним розміром пенсії позивача у розмірі десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно не підлягають задоволенню похідні позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача без обмеження її максимального розміру з 01.10.2020 року.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі "Міллер проти Австрії", де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16 вересня 1996 року, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні "Великода проти України" від 03 червня 2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, пункт 120, ECHR 2000, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, пункт 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, пункт 72, від 08 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, пункт 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України судові витрати ОСОБА_1 в загальній сумі 908,00 грн., сплачені згідно квитанції № 99047 від 24.02.2021 року підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21,22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області, які полягають у обмеженні пенсійних виплат ОСОБА_1 60% від сум місячної заробітної плати на підставі довідки Одеської обласної прокуратури №517 від 20.11.2020 року.
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2020 року у розмірі 90 % від посадового окладу на підставі довідки Одеської обласної прокуратури №517 від 20.11.2020 року, з урахуванням раніше проведених виплат.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок гривень) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.15.5 ч.І Перехідних положень КАС України апеляційна скарга подається до або через відповідні суди, а матеріали справи витребуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83)
Суддя П.П. Марин