Справа № 420/6173/21
12 травня 2021 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Потоцька Н.В., розглянувши клопотання про відстрочення сплати судового збору за вхід. № 21086/21,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції в Одеській області в якому позивач просить:
-стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної екологічної інспекції в Одеській області на користь ОСОБА_1 9 501, 36 грн. компенсації за не використані 11 днів щорічної додаткової відпустки за стаж державної служби та середній заробіток за весь період затримки розрахунку, з 29.12.2020 по день постановлення рішення.
Ухвалою суду від 20.04.2021 року адміністративний позов залишено без руху та позивачу наданий час для усунення недоліків.
На виконання ухвали суду за вхід. № 21086/21 позивачем надано клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке обгрунтовано наступним:
Оскільки на сьогоднішній день наказом Державної екологічної інспекції України від 09.12.2020 № 438-о «Про звільнення ОСОБА_1 » мене звільнено із займаної посади і єдиним джерелом доходу є допомога по безробіттю в розмірі 9 080 грн., сума якої є значно меншою за суму, що мною отримувалася під час моєї роботи в Державній екологічній інспекції в Одеській області, призвело до ускладнення мого фінансового становища, як батька, який самостійно виховує неповнолітнього сина та є єдиним годувальником в сім'ї, а також з урахуванням того, що предметом спору є захист трудових та соціальних прав, керуючись ст.ст. 44, 47, 133 КАС України, ст. 8 Закону У країни «Про судовий збір» прошу відстрочити сплату судового збору за подачу позовної заяви до прийняття судом рішення по суті.
Розглянувши подану заяву суддя приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину - інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати і єдиною визначальною підставою для правильного вирішення цього питання є майновий стан сторони.
Разом з тим, слід враховувати, що майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, доказами, які в даному випадку позивачем не надані.
При цьому, суд не приймає в якості доказу на підтвердження майнового стану особи:
- свідоцтво про народження ОСОБА_2 (сина);
- довідку з місця проживання про склад сім'ї та прописку, з якої вбачається, що позивач проживає у трикімнатній квартирі (загальна площа 128,0 м2) разом із сином ОСОБА_2 .
Вказані документи, свідчать, що позивач проживає разом із сином, при цьому не вказують на отримуваний дохід ОСОБА_1 , який свідчить про майновий стан.
Також суд відхиляє доводи позивача, щодо отримання допомога по безробіттю в розмірі 9 080 грн., що є значно меншою сумую ніж отримувалась під час роботи у Державній екологічній інспекції в Одеській області, оскільки вказані доводи не підтверджені у встановленому порядку.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі», «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; Рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 123, 256, 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за вхід. № 21086/21- відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки визначені статтею 295, 297 КАС України.
Пунктом 15.5 розділу VII “Перехідні положення” КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Головуючий суддя Потоцька Н.В.