Справа № 420/3365/21
11 травня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
05.03.2021 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як особі, що уклала перший контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу як капітана запасу;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, як особі, що уклала перший контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в період з 21 листопада 2018 року по 03 лютого 2021 року ОСОБА_1 проходив військову службу на посадах офіцерського складу у військової частини НОМЕР_1 Збройних Силах України. У відповідності до вимог наказу командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України за № 10 від 25 січня 2021 року, позивач виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та направлений для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 , про що свідчить наказ командира військової частини НОМЕР_1 за № 22 від 03 лютого 2021 року.
У позові вказано, що при виключенні зі списків військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 не була сплачена одноразова грошова допомога в розмірі десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, як особі, що уклала перший контракт. На думку позивача підтвердження того, що вказаний контракт про проходження військової служби на посадах офіцерського складу укладено вперше вбачається з його першого аркуша, в якому зазначено, що стороною правочину є капітан запасу ОСОБА_1 , тобто позивач по справі.
Як стверджує позивач, його звернення, зокрема останнє було 28 лютого 2021 року, до командування військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати грошової допомоги залишилось без розгляду, що стало підставою звернення до адміністративного суду з цією позовною заявою.
Ухвалою від 10.03.2021 року судом прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Вказаною ухвалою судом вирішено проводити розгляд справи в порядку, визначеному ст.262 КАС України.
29.03.2021 року (вх.№15328/20) від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву разом із додатками, згідно переліку, який у ньому викладено (а.с.22-39).
У відзиві відповідач зазначає, що військова частина НОМЕР_3 вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству.
Відповідач вказує, що виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця після набрання чинності першим контрактом, та за умови укладення особою контракту строком не меншим ніж зазначено в п.1 розділу XXII Порядку № 260, за умов, якщо військовослужбовець не обмежений у отриманні даної виплати положеннями п.4 розділу XXII Порядку. Командування військової частини НОМЕР_1 діяло відповідно до вимог чинного законодавства, бездіяльність військової частини НОМЕР_1 не є протиправною, як це зазначає позивач щодо не виплати йому одноразової грошової допомоги після укладення ним першого контракту виходячи з наступного.
Вiдповiдно до розрахунку вислуги років наданого Південним міжрегіональним Управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції вiд 01.10.2019 № 4.1/10159/Мп, позивач проходив службу в Збройних Силах України в період з 01.08.1989 по 17.06.2002 та службу в Державній кримінально-виконавчій службі України з 07.07.2011 по 23.12.2016.
Відповідач звертає увагу на те, що згідно положень частини 1 стаття 6 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23 червня 2005 у № 2713-IV Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до Закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з цетрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері конання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, охорони здоров'я, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Як стверджує відповідач, згідно наявного у військової частини витягу з наказу військового комісара Подільського об'єднаного міського військового комісаріату вiд 24.02.2016 № 109 позивача зараховано до резерву військовослужбовців, які проходили військову службу у Збройних Силах України, інших військових формуваннях, як раніше звільненого в запас Збройних Сил України та прийнятого на облік Котовським OMBK Одеської області, на виконання вимог статті 17 Конституції України, статті 26-2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 «Про затвердження структури військового резерву людських ресурсів». Враховуючи вищезазначене, позивач, до пiдписання контракту з Командувачем Військово-Морських Сил Збройних Сил України про проходження громадянами України військової служби у збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу 21.11.2018, проходив військову службу у Збройних силах України, а також службу в правоохоронних органах України. Таким чином.,позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги за укладений перший контракт, відповідно до положень, викладених в абзаці сьомому п.4 розділу XXII Порядку № 260.
З урахуванням вищевикладеного відповідач вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Станом на дату вирішення даної адміністративної справи інших заяв до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов та наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Позивачем укладено з Командувачем Військово-Морських Сил Збройних Сил Украпни контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу, згідно якого ОСОБА_1 , будучи капітаном запасу, взяв на себе обов'язок проходити військову службу в Збройних Силах України протягом дії контракту. Строк дії контракту - 3 (три) роки з дати набрання чинності, а саме: 21.11.2018 (а.с.27-28).
На підставі наказу Командувача Військово-Морських Сил від 21.11.2018 №255 позивача зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.11.2018 № 48.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині №22 від 03.02.2021 року, майора ОСОБА_1 , начальника інформаційно-аналітичної групи штабу військової частини НОМЕР_1 , 03.02.2021 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Даним наказом ОСОБА_1 наказано вважати таким, що 03.02.2021 року справи та посаду здав і направлено для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_2 (м.Одеса).
Позивач вважає, що відповідач повинен був нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, як особі, що уклала перший контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу як капітану запасу.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абз. 1 та 1 ч. 4 ст. 9 вказаного Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Підпунктом 8 п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» вирішено виплачувати одноразову грошову допомогу військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу після укладення ними першого контракту в таких розмірах:
особам рядового складу - вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;
особам сержантського і старшинського (молодшого начальницького) складу - дев'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;
особам офіцерського (середнього, старшого та вищого начальницького) складу - десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
При цьому, пунктами 1, 2 цієї Постанови установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Отже, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 визначено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони України.
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за № 745/32197, на виконання вказаних положень Закону та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.
Цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам (абз. 1 п. 1 розд. І вказаного Порядку).
Згідно з п. 1 розд. ХХІІ вказаного Порядку одноразова грошова допомога військовослужбовцям після укладення ними першого контракту виплачується:
особам, які приймаються на посади рядового складу строком на 3 роки;
особам, які приймаються на посади сержантського і старшинського складу строком на 3 роки і більше;
особам, які приймаються на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу строком на 1 рік і більше;
особам, які підписали контракт строком на 5 років і більше, із числа військовослужбовців, призначених на посади осіб сержантського і старшинського складу, осіб офіцерського складу після закінчення вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти (підготовка яких здійснюється за державним замовленням), за умови вступу до виконання обов'язків за цими посадами..
Пунктами 2, 3 розд. ХХІІ вказаного Порядку визначено, що одноразова грошова допомога виплачується в таких розмірах:
особам рядового складу - вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року;
особам сержантського і старшинського складу - дев'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року;
особам офіцерського складу - десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року.
Виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця після набрання чинності першим контрактом, призначення на посаду та вступу до виконання обов'язків за посадою на підставі наказу командира.
При цьому військовослужбовцям, що уклали перший контракт про проходження військової служби під час навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, військових коледжах або навчальних частинах (центрах), одноразова грошова допомога виплачується після закінчення навчання у цих навчальних закладах у військових частинах, до яких їх призначено для подальшого проходження військової служби.
Відповідно до п. 4 розд. ХХІІ цього ж Порядку одноразова грошова допомога не виплачується, зокрема у разі підписання контракту для проходження військової служби у Збройних Силах України особами, звільненими з військової служби за контрактом, з інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також зі служби в правоохоронних органах.
Судом встановлено, що позивачем укладено перший контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на 3 роки; контракт набув чинності; позивач був призначена на посаду та вступила до виконання обов'язків за посадою; звернулася з відповідним рапортом щодо отримання спірної одноразової грошової допомоги.
Разом з тим, відповідно до розрахунку вислуги років наданого Південним міжрегіональним Управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції вiд 01.10.2019 року № 4.1/10159/Мп, позивач проходив службу в Збройних Силах України в період з 01.08.1989 року по 17.06.2002 рік та службу в Державній кримінально виконавчій службі України з 07.07.2011 року по 23.12.2016 рік (а.с.40).
Проходження служби в Збройних Силах України позивачем, у зазначений вище період, підтверджуються:
- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 19.06.1998 року № 155 (а.с.31);
- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) вiд 25.06.1998 року № 176 (а.с.32);
- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) від 05.06.2000 року № 157 (а.с.33);
- витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_6 (по стройовій частині) від 17.06.2002 року № 110 (а.с.34);
- витягом із наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 05.04.2002 року № 33 (а.с.35).
Проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України позивачем, у зазначений вище період:
- довідкою Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації міністерства юстиції від 15.08.2019 року №4.1/192/Mг (а.с.36), відповідно до якої позивач проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України з 07.07.2011 року (наказ управління ДДУПВП в Дніпропетровській областi вiд 13.07.2011 № 70 o/c) по 23.12.2016 рік (наказ управління ДПтС в Одеській областi вiд 23.12.2016 № 114/ OC-16);
- випискою з послужного списку Південного міжрегіонального управління з тань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 28.08.2019 року №4.1/9221/ Мст, якою підтверджується період служби Позивача в Державній кримінально-виконавчій службі України з 07.07.2011 року по 23.12.2016 рік (а.с.37).
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції.
Згідно з ч. 5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських.
Отже, позивач є особою, якій відповідно до положеннях п. 4 розд. ХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, що затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 (особою, яка звільнена з інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також зі служби в правоохоронних органах), одноразова грошова допомога не виплачується.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків
Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З огляду на встановлені у справі обставини, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як особі, що уклала перший контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу як капітана запасу та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, як особі, що уклала перший контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 )).
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ).
Суддя С.М. Корой
.