12 травня 2021 р. № 400/1040/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ з особливостями, передбаченими статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), пр-т Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056
про:визнання дій неправомірними; скасування постанов від 20.01.2021 ВП № 56546657, від 21.01.2021 ВП № 64240401,
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:
визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сазонова Д.К. щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 4 230,26 дол. США від 209.01.2021 в межах виконавчого провадження № 56546657;
скасувати постанови відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сазонова Д.К. від 20.01.2021 № 56546657 про стягнення виконавчого збору та від 21.01.2021 № 62420401 про відкриття виконавчого провадження.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 , зокрема, вказав, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (надалі - Закон № 1404) без реального стягнення державним виконавцем суми боргу з боржника у разі закінчення виконавчого провадження створюються умови для стягнення з боржника виконавчого збору без реального виконання рішення суду державним виконавцем. На думку позивача, умовами стягнення виконавчого збору є фактичне виконання виконавчого документа та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Також ОСОБА_1 зазначив, що відповідач порушив встановлений Законом № 1404 строк для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження та, відповідно, для винесення постанови про стягнення виконавчого збору. Крім того, позивач зауважив, що матеріалами виконавчого провадження не підтверджується обґрунтованість суми виконавчого збору.
Ухвалою від 22.02.2020 суд задовольнив заяву позивача про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні з виконання постанови про стягнення виконавчого збору.
Відповідач позов заперечив, зазначив у відзиві, що діяв відповідно до норм Закону № 1404.
Відповідач представника в судове засідання не направив, про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, тому суд, на підставі частини третьої статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу за відсутності представника відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги адміністративного позову підтримав.
Як встановлено судом, 19.05.2016 Ленінський районний суд м. Миколаєва видав виконавчий лист № 1 у справі № 489/4791/15-ц р. (надалі - Виконавчий лист) про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (надалі - Банк або стягувач) заборгованості за кредитним договором № 11334970000 від 17.04.2008 у розмірі 46 378,06 дол. США, яка складається з: 41 516,82 дол. США заборгованості за кредитом, 4 861,24 дол. США простроченої заборгованості за процентами, а також стягнення 29 254,49 грн. пені. Крім того, згідно з Виконавчим листом, з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь Банку підлягало стягненню по 1 857 грн судового збору.
06.06.2018 представник Банку подав до Інгульського відділу ДВС міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області заяву про прийняття Виконавчого листа до виконання (т. с. 1, ар. 60-61).
07.06.2018 державний виконавець Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївської області Долина Дмитро Володимирович виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 56546657 з виконання Виконавчого листа (т. с. 1, ар. 15).
В цій постанові сума, що підлягає стягненню з боржників, не вказана, проте, у пункті 3 зазначено про стягнення виконавчого збору в сумі 124 300,40 грн.
У постанові від 15.11.2018 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, що була винесена в виконавчому провадженні № 56546657 (т. с. 1, ар. 10), державний виконавець зазначив, що загальна сума, що підлягає стягненню (з урахуванням суми виконавчого збору), складає 1 367 455 грн.
09.06.2020 заступник начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальник Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області виніс постанову № 11.04-01-198 про передачу матеріалів виконавчого провадження № 56546657 (т. с. 1, ар. 108).
18.06.2020 головний державний виконавець Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ширко Сергій Леонідович виніс постанову про передачу виконавчого провадження (т. с. 1, ар. 105), якою передав Виконавчий лист до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
22.06.2020 начальник відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Заліпаєв Юрій Валерійович виніс постанову про прийняття виконавчого провадження № 56546657 (т. с. 1, ар. 109).
19.08.2020 начальник відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Заліпаєв Юрій Валерійович у виконавчому провадженні № 56546657 виніс постанову про арешт майна боржника (т. с. 1, ар. 126), в якій вказав, що загальна сума, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 , складає 51 015,87 дол. США та 34 458,64 грн. Така сума стягнення вказана і у постанові від 19.08.2020 про арешт коштів боржника (т. с. 1, ар. 131-132).
04.01.2021 представник Банку подав до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) заяву про закінчення виконавчого провадження, в якій, зокрема, зазначив: «… АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРСИББАНК» офіційно повідомляє, що заборгованість по кредитному договору № 11334970000 від 17.04.2008 року та судові витрати Боржником сплачено в повному обсязі …» (т. с. 1, ар. 214).
20.01.2021 головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Сазонов Дмитро Костянтинович, з посиланням на пункт 9 частини першої статті 39, статтю 40 Закону № 1404, виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 56546657 (ар. с. 241-242).
Також 20.01.2021 головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Сазонов Дмитро Костянтинович у виконавчому провадженні № 56546657 виніс постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 4 230,26 дол. США (надалі - Постанова № 56546657, т. с. 1, ар. 238-239).
Постановою від 21.01.2021 головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Сазонов Дмитро Костянтинович відкрив виконавче провадження № 64240401 з виконання Постанови № 56546657 (т. с. 1, ар. 19).
До позовної заяви ОСОБА_1 додав повідомлення Банку про анулювання боргу від 22.12.2020 № 743 (т. с. 1, ар. 12). Як вказано у повідомленні, Банком прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості позивача: в сумі основного боргу (кредиту) - 29 430,41 дол. США (825 202,21 грн. за курсом НБУ станом на 22.12.2020); в сумі процентів - 33 770,22 дол. США (946 886,58 грн. за курсом НБУ станом на 22.12.2020); в сумі штрафних санкцій (пені), що підлягають стягненню на підставі судового рішення - 29 254,49 грн.
Прощення (анулювання) Банком боргу та, відповідно, відсутність повного фактичного виконання рішення суду (пункт 9 частини першої статті 39 Закону № 1404), як зазначив ОСОБА_1 , підтверджує невжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення та, на думку позивача, незаконність стягнення виконавчого збору.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Згідно з частиною третьою статті 40 Закону № 1404, у разі закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону) частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Частинами першою та другою статті 27 Закону України встановлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 27 Закону № 1404, державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Як вказано вище, у постанові від 07.06.2018 про відкриття виконавчого провадження № 56546657 зазначено, що сума судового збору складає 124 300,40 грн.
Суд зауважив, що у Виконавчому листі вказано про стягнення як сум в гривнях, так і сум в доларах США. Отже, сума виконавчого збору мала визначатись відповідно до змісту виконавчого документа.
Відповідач не надав суду жодного пояснення щодо обчислення судового збору у сумі, вказаній у Постанові № 56546657, - 4 230,26 дол. США.
На Виконавчому листі (копію якого разом з іншими матеріалами виконавчого провадження надав відповідач, т. с. 1, ар. 62-63) відсутня інформація про стягнуті з позивача суми виконавчого збору, що є порушенням пункту 22 розділу ІІІ затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 «Інструкції з організації примусового виконання рішень». Згідно з цією нормою, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.
За таких обставин, суд встановив, що відповідач не довів, що стягненню з позивача, на підставі частини третьої статті 40 Закону № 1404, підлягає сума 4 230,26 дол. США.
Крім того, суд при вирішенні спору, відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, врахував висновки щодо застосування норм Закону № 1404, викладені у постановах Верховного Суду.
Так, у постанові від 12.08.2020 у справі № 1340/5053/18 Верховний Суд зазначив:
«… 42. Отже, з аналізу вищенаведених норм Закону № 1404-VІІІ у редакції, що діяла до 28 серпня 2018 року, слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.
43. Між тим, Законом України від 3 липня 2018 року № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, внесено зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ.
44. З урахуванням наведених змін, за змістом статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
45. Тобто, з урахуванням редакцій Закону № 1404-VIII, які були чинними у період існування заборгованості позивача, база обрахунку виконавчого збору змінювалась, а саме: в період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28 серпня 2018 року - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.
46. Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
47. Конституційний Суд України в рішенні від 9 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 (про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини першої статті 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
48. Отже, положення статті 27 Закону № 1404-VІІІ в редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, зменшували відповідальність позивача, як боржника, у порівнянні з нормами статті 27 Закону № 1404-VІІІ в редакції, яка була чинна після 28 серпня 2018 року, оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.
49. Таким чином, з урахуванням того, що внесені Законом України від 3 липня 2018 року № 2475-VIII зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ погіршили становище боржника - ОСОБА_1 , а також того, що виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі в розмірі 85439,00 гривень і, відповідно, відкриття виконавчого провадження з виконання такого рішення Органу ДВС ...».
Чинною станом на 07.06.2018 (дата відкриття виконавчого провадження № 56546657) редакцією частини другої статті 27 Закону № 1404 було встановлено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
При цьому, за висновками Верховного Суду, після змін, що набули чинності у серпні 2018 року, становище боржника погіршилось, що, у сукупності з тим, що державна виконавча служба фактично не стягнула з боржника кошти за виконавчим документом, свідчить про безпідставність стягнення виконавчого збору у сумі, що підлягала примусовому стягненню.
Суд не надав оцінку доводам позовної заяви в частині того, що відповідач не дотримався норм Закону № 1404 при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження. По-перше, законність постанови від 20.01.2021 про закінчення виконавчого провадження № 56546657 не є предметом розгляду у цій справі, по-друге, порушення відповідачем встановленого частиною другою статті 39 Закону № 1404 строку для винесення постанови про закінчення (з підстав, передбачених частиною першою цієї статті) виконавчого провадження не матиме своїм наслідком скасування як постанови про закінчення виконавчого провадження, так і Постанови № 56546657.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідач не довів законність Постанови № 56546657, тому ця постанова підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Вимога про визнання протиправною та скасування Постанови № 64240401 як похідна від вимоги про визнання протиправною та скасування Постанови № 56546657 також має бути задоволена.
Визнанням протиправними та скасуванням постанов суд надав оцінку і діям відповідача щодо їх (постанов) винесення, тому позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій головного державного виконавця задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (пр-т Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 43315529) задовольнити частково.
2. Визнати протиправною та скасувати винесену 20.01.2021 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сазоновим Дмитром Костянтиновичем постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 56546657.
3. Визнати протиправною та скасувати винесену 21.02.2021 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сазоновим Дмитром Костянтиновичем постанову про відкриття виконавчого провадження № 64240401.
4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (пр-т Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 43315529) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2 090,17 грн.
6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (пр-т Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 43315529) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в сумі 681 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Птичкіна