12 травня 2021 р. № 400/1334/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Фульги А.П. розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м.Миколаїв,54020
про:визнання протиправним та скасування рішення від 24.11.2020 № 1163/03.20-р; зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області (далі - відповідач) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивачка посилається на те, що 23.11.2020 вона звернулась до відповідача із заявою про призначення пільгової пенсії згідно із ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням засідання Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років від 04.11.2020 №10 зараховано періоди роботи з 01.01.1982 по 12.06.1991, з 18.09.1991 по 20.05.2000 до страхового стажу роботи дояркою відповідно до п.5 ч.2 ст.114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням від 24.11.2020 №1163/03.20-р відповідачем відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із не підтвердженням первинними документами факту виконання встановлених норм обслуговування тварин.
Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, позивачка звернулась до суду із вказаним позовом.
Ухвалою суду від 05.05.2021 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
24.03.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач щодо позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні. Зазначає, що до заяви про призначення пенсії позивачкою було надано довідку №44, видану 14.09.2020 ТОВ НТЦ «Лан» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Із змісту вказаної довідки вбачається, шо інформація про виконання позивачкою встановлених норм обслуговування тварин - відсутня.
Відповідачем 24.11.2020 було прийнято рішення №1163/03.20-р, яким відмовлено позивачці в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи дояркою, визначеного п.5 ч.2 ст.144 Закону №1058.
Відповідач вказав, що зарахувати період з 21.10.2000-24.10.2006 року не має змоги, оскільки факт роботи за пільговою професією не підтверджується даними первинного обліку на підприємстві.
З огляду на викладене відповідач зазначив про відсутність підстав для зарахування вказаних вище періодів до пільгового стажу.
Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.
23.11.2020 позивачка звернулась до відповідача із заявою про призначення пільгової пенсії згідно із ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням засідання Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років від 04.11.2020 №10 зараховано періоди роботи з 01.01.1982 по 12.06.1991, з 18.09.1991 по 20.05.2000 до страхового стажу роботи дояркою відповідно до п.5 ч.2 ст.114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням від 24.11.2020 №1163/03.20-р відповідачем відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із не підтвердженням первинними документами факту виконання встановлених норм обслуговування тварин.
Не погоджуючись із рішеннями відповідача, позивачка звернулась до суду із вказаним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
У спірних правовідносинах із 01.01.2004 таким законом є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, який був прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 № 1788-XII.
Статтею 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Суд зазначає, що спір виник у зв'язку із не зарахуванням позивачці періоду з 21.10.2000 по 24.10.2006 (6 років 0 місяців 2 дні) на посаді доярки з метою призначення пенсії на пільгових умовах.
Законом України від 03.10.2017 №2148-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" внесено зміни до Закону від
09.07.2003 № 1058-IV та доповнено його розділом XIV-1 "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян".
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з 5. 2 ч. 2 ст. 114 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається жінкам, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності стажу на зазначених роботах не менше 20 років, за умови виконання встановлених норм обслуговування.
Також Законом України від 03.10.2017 року № 2148-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" внесено зміни у п. 2 розділу XV "Прикінцеві положення" та викладено їх в такій редакції:
Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Суд зазначає, що згідно вимог ст. 62 Закону від 05.11.91 № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
В силу підпунктів 1, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Із матеріалів справи судом встановлено, що на час звернення з заявою до відповідача позивачка мала страховий стаж 23 роки 08 місяців 20 днів з врахуванням періодів роботи у колгоспі та радгоспі протягом 1982-2006 років
Відмовляючи у призначені позивачці пільгової пенсії відповідач, вказав що стаж роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах відсутній, відмовлено в зарахуванні періоду роботи з 21.10.2000 по 24.10.2006 роки.
Разом з тим, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивачка у
період з 21.10.2000 по 24.10.2006 роки працювала в ТОВ НТЦ «ЛАН» на посаді доярки.
Порядок призначення пенсій на пільгових умовах цій категорії працівників роз'яснено у листі Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 7, згідно з яким до доярок належать працівники, які оформлені на роботу доярками, свинарками, мають відповідні посвідчення, які постійно зайняті протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві. Дояркам, свинаркам, які відпрацювали повний польовий період на колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи, на тваринницьких фермах тощо. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, доярки та свинарки яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва. Єдина назва професії "доярка" та свинарка, запроваджена в 1961 році.
Таким чином, головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання робіт дояркою, досягнення відповідного віку, а також наявність стажу дояркою понад 20 років.
Підтвердженням того, що позивачка працювала повний робочий день дояркою у вищевказаному господарстві є записи в її трудовій книжці та наявні у матеріалах справи довідки про підтвердження роботи у зазначений період дояркою, що відповідають вимогам законодавства і не потребують інших способів доведення цього факту.
Разом з тим, відсутність документів первинного обліку обслуговування тварин, виконання яких повинно враховуватися при призначенні дояркам пенсії за віком на пільгових умовах, не визначення порядку встановлення норм обслуговування, виконання яких повинно враховуватися при призначенні дояркам пенсії за віком на пільгових умова та не затвердження (та як наслідок відсутність відповідних підтвердних документів) норм обслуговування тварин для доярок господарства за вказані роки на відповідному підприємстві, де працювала позивачка, не може свідчити про невиконання нею таких норм та не спростовує факту роботи повного робочого дня робіт за посадою доярка, в тому числі по догляду за тваринами, що перебували в її обслуговуванні.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 10 липня 2018 року № 709/1360/17 та від 7 лютого 2019 року № 699/155/17.
При цьому суд зазначає, що право особи на пенсійне забезпечення, не може ставитись в залежність від існування конкретного документу, позаяк збереження таких відомостей не може контролюватися пенсіонером, а значить на нього не може покладатись відповідальність за їх відсутність.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).
Зазначені конституційні положення розвинуті в розділі II Конституції України Права, свободи та обов'язки людини і громадянина. Тим самим право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
У пункті 54 Рішення ЄСПЛ у справі Пічкур проти України ЄСПЛ також зазначив про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
На підставі викладеного суд доходить висновку, що в даному випадку є порушення конституційних прав позивачки на отримання належного пенсійного забезпечення.
Дане право позивачки є абсолютним та на нього не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань призначення пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові № 687/975/17 від 21.02.2018.
Враховуючи встановлені обставини та надану їм правову оцінку, суд доходить висновку про протиправність оскаржуваного рішення Головного управління ПФУ у Миколаївській області від 24.11.2020 за № 1163/03.20-р про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, та, як наслідок його скасування.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати період роботи дояркою з 21.10.2000 по 24.10.2006 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до ч. 2 ст.114 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV з 17.10.2020 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги наявність необхідного стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, що підтверджується матеріалами справи, суд доходить висновку, що позивачу слід зарахувати до пільгового стажу роботи період з 21.10.2000 по 24.10.2006 на посаді доярки та призначити пенсію за віком на пільгових умовах згідно із ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з дати звернення до відповідача із відповідною заявою, а саме з 23.11.2020.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Щодо процесуального питання про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Судом встановлено, що 22.02.2021 року позивачкою було сплачено 2000,00 грн адвокату Вуїв О.В. за надання правничої допомоги (складання адміністративного позову).
Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу суд доходить висновку, що такі витрати дійсно було пов'язані саме із розглядом цієї справи, а виконана адвокатом робота (надані послуги) знайшла своє відображення у матеріалах справи.
Отже, витрати позивачки в розмірі 2000,00 грн на професійну правничу допомогу дійсно мали місце та повністю доводяться належними і допустимим доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 908,00 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м.Миколаїв, 54020 код ЄДРПОУ 13844159) задовольнити частково.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області від 24.11.2020 за №1163/03.20-р про відмову у призначенні пенсії за вікомна пільгових умовах .
3.Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159 ) зарахувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до пільгового стажу період роботи з 21.10.2000 по 24.10.2006 на посаді доярки та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 23.11.2020 року (з моменту звернення з заявою до відповідача).
4.В іншій частині позовних вимог відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м.Миколаїв, 54020 код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 908,00 грн, згідно квитанції від 21.02.21 року та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. П. Фульга