12 травня 2021 р. № 400/5986/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконними та скасування наказів від 23.11.2020 року № 216-РС, № 2131, № 279; поновлення на посаді; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 23.02.2020 року,-
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (надалі - відповідач) про:
- визнання незаконним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( по стройовій частині) №216-РС від 23.11.2020 року, №2131 від 23.11.2020 року, №279 від 23.11.2020 року (пункт 5) про звільнення та виключення із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення;
- поновлення ОСОБА_1 на роботі у військовій частині НОМЕР_1 на посаді навідника 2 десантно-штурмового взводу 8 десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону;
- стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу станом з 23 лютого 2020 року по день (певну календарну дату) розгляду (вирішення) справи по суті.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що звільнення ОСОБА_1 з військової служби за службовою невідповідністю відбулося з порушенням чинного законодавства. Обставини, які могли б свідчити про службову невідповідність позивача відсутні. За час виконання службових обов'язків ОСОБА_1 характеризувався виключно позитивно, дисциплінарних стягнень не мав, брав учать в антитерористичній операції, є учасником бойових дій. Відповідачем, в свою чергу, порушено порядок проведення службового розслідування, а також не дотримано процедуру притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Вказав, що позивач не був ознайомлений з матеріалами службового розслідування та не мав можливості надати власні пояснення в ході проведення службового розслідування. З наказом про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення через службову невідповідність, позивача також не було ознайомлено. З огляду на таке, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою від 28.12.2020 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/5986/20 та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання на 27.01.2021 року.
Підготовче судове засідання, призначене на 27.01.2021 року, відкладено на 03.03.2021 року.
03.03.2021 року за вх. № 1060/21/06-25 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову відповідач вказав, що позивач проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 . Командуванням підрозділу в якому проходив військову службу характеризується посередньо. Вказав, що 02.10.2020 року на території військової частини НОМЕР_1 був виявлений солдат ОСОБА_1 з характерними ознаками наркотичного сп'яніння. Після чого, ОСОБА_1 було направлено до медичного закладлу з метою проведення медичного огляду та здачі відповідних аналізів для встановлення наявності/відсутності факту алкогольного/наркотичного сп'яніння. Згідно виписки №1983 Миколаївського обласного центру психічного здоров'я солдату ОСОБА_1 було встановлено діагноз: гостра інтоксикація внаслідок вживання канабінноїдів, неускладнена. При цьому, в поясненнях солдат ОСОБА_1 факт вживання наркотичних засобів не заперечував та зазначив, що 29.09.2020 року вживав канабіс з нагоди власного дня народження. 16.11.2020 року старшим лейтенантом ОСОБА_2 було помічено підозрілу поведінку солдата ОСОБА_1 . Старший лейтенант ОСОБА_2 у присутності свідків попросив солдата ОСОБА_1 показати вміст чорної сумки, яку останній мав при собі, в якій було виявлено пакет з сушеною травою схожою на наркотичні речовини. ОСОБА_1 вказував на той факт, що пакет йому не належить та звідки він взявся у його сумці не відомо. З пояснень солдата ОСОБА_3 стало відомо, що солдат ОСОБА_1 неодноразово перебував на службі у стані подібному на наркотичне сп'яніння. Окрім того, ОСОБА_1 пропонував ОСОБА_3 також покурити наркотичні засоби. За даним фактом посадовими особами військової частини НОМЕР_1 було викликано слідчо-опертивну групу Національної поліції м. Миколаїв, якими було вилучено вказаний вище пакет, направлено на експертизу, відібрано пояснення у свідків. За даним фактом в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань було внесено відомості 16.11.2020 року номер кримінального провадження №12020155020000838. Наказом командира військової частини від 16.11.2020 року за фактом виявлення пакету з речовиною, схожою на наркотичні засоби, та встановлення ступеню вини солдата ОСОБА_1 призначено службове розслідування. Окрім того, вказав, що 17.11.2020 року Миколаївським зональним відділом військової служби правовпорядку було складено адміністративний протокол відносно позивача за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. Наказом командира №2131 від 23.11.2020 року про результати службового розслідування, навідника 2 дщв 8 дшр 3 дшб, за порушення ст. ст. 11, 12, 16, 49, 128 Статуту Внутрішньої служби ЗСУ, ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, Наказу Міністра оборони України №233 від 07.04.2017 року, а саме вживання наркотичних речовин на території військової частини, керуючись ст. 48 пункту «д» Дисциплінарного статуту ЗСУ, ст. 55, солдата ОСОБА_4 притягнуто до дисциплінарної відповідальності «Звільнення з військової служби через службову невідповідність». Згідно наказу командира від 23.11.2020 року №216-РС ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпункту «д» (через службову невідповідність) та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.01.2021 року у справі №490/8171/20 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172 - 20 КУпАП та провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172 - 20 КУпАП, закрито у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Вказав, що вказані вище дії ОСОБА_1 в свою чергу сприяли падінню авторитету українських військовослужбовців, зменшенню довіри до військовослужбовців цивільного населення, а також стало причиною вчиненого правопорушення.
Ухвалою від 03.03.2021 року суд продовжив шістдесятиденний строк підготовчого провадження у справі №400/5986/20 на тридцять днів та відклав підготовче засідання по даній адміністративній справі на 31.03.2021 року.
Ухвалою від 01.04.2021 року суд закрив підготовче провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконними та скасування наказів від 23.11.2020 № 216-РС, № 2131, № 279; поновлення на посаді; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 23.02.2020 р. та призначив справу № 400/5986/20 до судового розгляду по суті на 28 квітня 2021 року.
Представник позивача в судове засідання, призначене на 28.04.2021 року не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив. Заяв чи клопотань до суду не надходило.
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 28.04.2021 року не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Протокольною ухвалою від 28.04.2021 року суд відмовив в задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відкладення розгляду справи та на підставі частини 9 статті 205 КАС України вирішив подальший розгляд справи проводити у письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , солдат, обіймав посаду за контрактом навідника 2 десантно-штурмового взводу 8 десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.11.2020 року №2131 "Про результати службового розслідування" за порушення вимог статей 11, 12, 16, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, Наказу Міністра оборони України №233 від 07.04.2017 року, а саме вживання наркотичних речовин на території військової частини, керуючись ст. 48 пункту «ж» Дисциплінарного статуту ЗСУ, ст. 55, солдата ОСОБА_1 притягнуто до Дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби через службову невідповідність.
Зазначеним наказом від 23.11.2020 року №2131 наказано начальнику відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , звільнити солдата ОСОБА_1 з лав Збройних Сил України, військовослужбовця військової служби за контрактом, на підставі частини 4 пункту 1 підпункту «д» статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за службовою невідповідністю.
На підставі вищезазначеного наказу командиром військової частини НОМЕР_1 винесено наказ (по стройовій частині) від 23.11.2020 року № 279, яким солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 , навідника 2 десантно-штурмового взводу 8 десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», звільнено з військової служби у запас за пунктом "д" (через службову невідповідність).
Водночас, наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 23.11.2020 року № 279 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Центрального РТЦК та СП м. Миколаєва.
Позивач вважаючи притягнення його до дисциплінарної відповідальності з подальшим звільненням незаконним, звернувся до суду для захисту своїх прав, свобод та законних інтересів до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно п.2 ч.5 ст.26 «Про військовий обов'язок і військову службу», контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: 2) під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, і кий визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану до оголошення демобілізації): д) через службову невідповідність.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» (надалі - Закон).
Так, статтями 19, 20 Закону визначені загальні умови укладення контракту проходження служби, а у статті 26 Закону наведено перелік підстав припинення служби, у тому числі через службову невідповідність.
Водночас, порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі, визначаються Положенням про громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 року(надалі - Положення).
Пунктом 228 Положення передбачено, що звільнення з військової служби через службову невідповідність здійснюється, зокрема, у разі застосування до військовослужбовця відповідного дисциплінарного стягнення, передбаченого Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначаються Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.2019 року № 548-XIV (надалі - Статут № 548-XIV).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Статуту № 548-XIV, військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України.
Згідно з ст. 5, 6 Статуту внутрішньої служби ЗСУ № 548-XIV, внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Відповідно до ст. 11-14, 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ № 548-XIV, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки:
свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок;
бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;
беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;
постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;
знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;
дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;
поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;
бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;
вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;
виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;
додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
Військовослужбовець зобов'язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок.
Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно з ст. 26, 27 Статуту внутрішньої служби ЗСУ № 548-XIV військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Згідно ст. 49 Статуту внутрішньої служби ЗСУ № 548-XIV військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
У відповідності до ст. 128 Статуту внутрішньої служби ЗСУ № 548-XIV солдат зобов'язаний: підтримувати на високому рівні особисту бойову готовність, досконало володіти закріпленою за ним зброєю і технікою, тримати їх завжди справними, чистими, готовими до бою; знати тактику дій відділення в різних видах бою та вміло діяти в бою; знати та неухильно дотримуватися норм міжнародного гуманітарного права; сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), бути готовим до виконання завдань за призначенням; постійно вдосконалювати свої знання за фахом, уміння та навички; знати посади, військові звання і прізвища своїх безпосередніх та прямих начальників (до командира бригади включно); додержуватися військової дисципліни, мати охайний зовнішній вигляд, додержуватися правил особистої та колективної гігієни; бути хоробрим та ініціативним, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців; виконувати правила носіння військового одягу і взуття, своєчасно та акуратно їх лагодити, щоденно чистити і зберігати у визначених місцях; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням військовослужбовців, шанувати честь і гідність товаришів по службі, додержуватися правил військової ввічливості, поведінки та військового вітання; повсякденно загартовувати себе, систематично вдосконалювати свою фізичну підготовку; своєчасно доповідати командирові відділення про захворювання, надзвичайні події та факти порушення військової дисципліни, випадки втрати чи несправності озброєння, техніки та інших матеріальних засобів; ретельно готуватися особисто, готувати зброю, техніку та інше майно до занять (стрільб, навчань), виконання завдань за призначенням, постійно стежити за їх наявністю і станом, своєчасно чистити зброю і шанцевий інструмент, проводити технічне обслуговування озброєння та техніки; неухильно виконувати правила безпеки під час використання зброї, в роботі з технікою та в інших випадках, додержуватися правил пожежної безпеки; виконувати розпорядок дня військової частини; точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників); у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття; під час перебування поза розташуванням військової частини поводитися з гідністю і честю, не допускати порушень громадського порядку та негідних вчинків. Старший солдат (старший матрос) є помічником командира відділення та зобов'язаний допомагати командирові відділення в навчанні солдатів, заміщувати його у разі відсутності.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначається Дисциплінарним статутом Збройних сил України затвердженим Законом України від 24.03.1999р. № 551-XIV (надалі - Дисциплінарний статут ЗСУ № 551-XIV).
Відповідно до ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ № 551-XIV, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна грунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Згідно з ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ № 551-XIV, військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця:
додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів;
бути пильним, зберігати державну та військову таємницю;
додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;
виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;
поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків;
не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ № 551-XIV, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Згідно ст. 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
У відповідності до ст. 55 Дисциплінарного статуту командир бригади (полку, корабля 1 рангу) має право застосовувати стягнення, передбачені пунктами "а"-"ґ", а також пунктами "д"-"ж" (до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно) статті 48 цього Статуту.
Згідно з ст. 83, 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ № 551-XIV, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Відповідно до ст. 85, 86, 88 Дисциплінарного статуту ЗСУ № 551-XIV службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення солдатом (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України встановлюється наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях - центральними органами виконавчої влади, яким вони підпорядковані.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Тобто, підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою військової дисципліни або громадського порядку.
Отже, службове розслідування - це комплекс заходів, які здійснюються в межах відомчої компетенції з метою уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного проступку, встановлення ступеня вини особи, яка його вчинила.
Мета службового розслідування полягає в тому, щоб повністю, об'єктивно та всебічно встановити: обставини (час, місце) і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявність причинного зв'язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов'язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки працівника і його ставлення до вчиненого.
Військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.
Так, підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (надалі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (надалі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів) визначаються Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України затвердженим наказом МОУ від 21.11.2017 року № 608 (надалі - Порядок № 608).
Відповідно до п. 2 розділу I Порядку № 608, службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Згідно з п. 1 розділу II Порядку № 608, службове розслідування може призначатися у разі:
невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;
невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;
неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;
дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;
втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;
порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;
недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;
внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;
повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;
вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов'язаного з корупцією;
скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи;
надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції", а наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Відповідно до п. 3 розділу II Порядку № 608, службове розслідування проводиться для встановлення:
неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення;
причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби;
вини військовослужбовця;
порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства;
причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення;
у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Згідно з п. 1, 3 розділу III Порядку № 608, рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Відповідно до п. 12-14 розділу III Порядку № 608, службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.
Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
Згідно з п. 1 розділу V Порядку № 608, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Відповідно до п. 1-3, 5 розділу VI Порядку № 608, за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.
Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення.
У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
Про прийняте рішення повідомляється військовослужбовець, стосовно якого проводилося службове розслідування, а у випадку, передбаченому пунктом 7 розділу V цього Порядку, також начальник органу управління Військової служби правопорядку.
Відповідно до вимог статті 97 Дисциплінарного статуту про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.
Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку (статті 98 Дисциплінарного статуту).
Аналізуючи обставини справи в частині дотримання порядку проведення службового розслідування суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що наказом командира військової частини від 16.11.2020 року за фактом виявлення пакету з речовиною, схожою на наркотичні засоби, та встановлення ступеню вини солдата ОСОБА_1 призначено службове розслідування.
Відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2019 року № 608 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2019 року за № 1503/31391, наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.11.2020 року №2009 офіцером-психологом 3 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , старшим лейтенантом ОСОБА_5 було проведено службове розслідування з метою уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення не під час виконання службових обов'язків, а саме виявлення наркотичних речовин, а також встановлення ступеня вини військовослужбовця військової служби за контрактом, навідника 2 десантно-штурмового взводу 8 десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_1 .
Атом службового розслідування встановлено, що 02.10.2020 року на території військової частини НОМЕР_1 був виявлений солдат ОСОБА_1 з характерними ознаками наркотичного сп'яніння.
Після чого, ОСОБА_1 було направлено до медичного закладлу з метою проведення медичного огляду та здачі відповідних аналізів для встановлення наявності/відсутності факту алкогольного/наркотичного сп'яніння.
Згідно виписки №1983 Миколаївського обласного центру психічного здоров'я солдат ОСОБА_1 перебував у стані гострої інтоксикації внаслідок вживання канабінноїдів, неускладненої.
У поясненнях солдат ОСОБА_1 факт вживання наркотичних засобів не заперечував та зазначив, що 29.09.2020 року вживав канабіс з нагоди власного дня народження.
16.11.2020 року старшим лейтенантом ОСОБА_2 було помічено підозрілу поведінку солдата ОСОБА_1 . Старший лейтенант ОСОБА_2 у присутності свідків попросив солдата ОСОБА_1 показати вміст чорної сумки, яку останній мав при собі, в якій було виявлено пакет з сушеною травою схожою на наркотичні речовини. ОСОБА_1 вказував на той факт, що пакет йому не належить та звідки він взявся у його сумці не відомо. З пояснень солдата ОСОБА_3 стало відомо, що солдат ОСОБА_1 неодноразово перебував на службі у стані подібному на наркотичне сп'яніння. Окрім того, ОСОБА_1 пропонував ОСОБА_3 також покурити наркотичні засоби.
За даним фактом посадовими особами військової частини НОМЕР_1 було викликано слідчо-опертивну групу Національної поліції м. Миколаїв, якими було вилучено вказаний вище пакет, направлено на експертизу, відібрано пояснення у свідків. За даним фактом в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань було внесено відомості 16.11.2020 року номер кримінального провадження №12020155020000838.
В процесі службового розслідування було відібрано пояснення навідника 2 десантно-штурмового взводу 8 десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону у військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_1 , старшого оператора гранатометного взводу роти вогневої підтримки 3 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 , заступника командира роти з морально-психологічного забезпечення роти вогневої підтримки 3 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 , машиніста екскаватора інженерно-позиціного взводу інженерно-технічної роти групи інженерного забезпечення військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 та вогнеметника вогнеметного взводу роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 .
На підставі результатів службового розслідування, відповідач прийшов до висновку про те, що позивачем вчинено правопорушення, а саме своїми діями військовослужбовець військової служби за контрактом, навідник 2 десантно-штурмового взводу 8 десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_1 порушив вимоги ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, ч.2 ст.3, ч.1 ст.4, ч.5 ст.4, ч.6 ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України та статей 11, 12, 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України.
Наказом командира №2131 від 23.11.2020 року про результати службового розслідування, навідника 2 дщв 8 дшр 3 дшб солдата ОСОБА_1 за порушення ст. ст. 11, 12, 16, 49, 128 Статуту Внутрішньої служби ЗСУ, ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, Наказу Міністра оборони України №233 від 07.04.2017 року, а саме вживання наркотичних речовин на території військової частини, керуючись ст. 48 пункту «ж» Дисциплінарного статуту ЗСУ, ст. 55, солдата ОСОБА_4 притягнуто до дисциплінарної відповідальності «Звільнення з військової служби через службову невідповідність».
Згідно наказу командира від 23.11.2020 року №216-РС ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «д» (через службову невідповідність) та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
Суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що йому не було відомо про проведення службового розслідування та не запропоновано надати пояснення, оскільки відповідачем було надано до матеріалів справи пояснення позивача від 02.10.2020 року та від 16.11.2020 року, а також протокол про військове адміністративне правопорушення від 17.11.2-020 року, з яким був ознайомлений позивач.
Проаналізувавши матеріали службового розслідування, суд зауважує на наявності певних недоліків, проте зазначені недоліки не спростовують скоєння позивачем вищезазначеного дисциплінарного порушення.
У той же час, вирішення питання про правомірність притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви №9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Для притягнення до дисциплінарної відповідальності треба з'ясувати обставини скоєного, його причини та наслідки, а також вину особи. Усі ці питання з'ясовуються в рамках службового розслідування.
Аналіз правових норм Дисциплінарного статуту Збройних Сил України дає також підстави для висновку, що під час вирішення питання про застосування того чи іншого виду дисциплінарного стягнення, командир має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.
Для притягнення до дисциплінарної відповідальності треба з'ясувати обставини скоєного, його причини та наслідки, а також вину особи. Усі ці питання з'ясовуються в рамках службового розслідування.
Суд, який розглядає справу, повинен перевірити чи були виконані такі умови при обранні дисциплінарного стягнення до якого був притягнутий військовослужбовець.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №826/5587/16.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.10.2020 року на території військової частини НОМЕР_1 був виявлений солдат ОСОБА_1 з характерними ознаками наркотичного сп'яніння.
Після чого, ОСОБА_1 було направлено до медичного закладлу з метою проведення медичного огляду та здачі відповідних аналізів для встановлення наявності/відсутності факту алкогольного/наркотичного сп'яніння.
Згідно виписки №1983 Миколаївського обласного центру психічного здоров'я солдат ОСОБА_1 перебував у стані гострої інтоксикації внаслідок вживання канабінноїдів, неускладненої.
У поясненнях солдат ОСОБА_1 факт вживання наркотичних засобів не заперечував та зазначив, що 29.09.2020 року вживав канабіс з нагоди власного дня народження.
Суд зауважує, що медичний висновок про стан особи, в тому числі наркотичний стан, є одним із належних і допустимих доказів, який підтверджує факт сп'яніння позивача.
Доказів на спростування факту перебування позивача на військовій службі у стані наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 суду не надано.
17.11.2020 року Миколаївським зональним відділом військової служби правовпорядку було складено адміністративний протокол відносно позивача за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та направлено до Центрального районного суду м. Миколаєва.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.01.2021 року у справі №490/8171/20 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172 - 20 КУпАП та провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172 - 20 КУпАП, закрито у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Відповідно п. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, суд доходить висновку, що службовими особами відповідача під час службового розслідування та з врахуванням висновків лікаря є доведеним факт перебування позивача на військовій службі у стані наркотичного сп'яніння 02.10.2020 року. У зв'язку з цим зазначені обставини були вірно враховані при складанні акту службового розслідування від 23.11.2020 року.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 16.11.2020 року старшим лейтенантом ОСОБА_2 було помічено підозрілу поведінку солдата ОСОБА_1 . Старший лейтенант ОСОБА_2 у присутності свідків попросив солдата ОСОБА_1 показати вміст чорної сумки, яку останній мав при собі, в якій було виявлено пакет з сушеною травою схожою на наркотичні речовини.
ОСОБА_1 з вказаного факту надано пояснення, згідно яких вбачається, що пакет йому не належить та звідки він взявся у його сумці не відомо.
Судом встановлено, що військовою частиною НОМЕР_1 було відібрано пояснення у солдата ОСОБА_3 з яких убачається, що солдат ОСОБА_1 неодноразово перебував на службі у стані подібному на наркотичне сп'яніння. Окрім того, ОСОБА_1 пропонував ОСОБА_3 також покурити наркотичні засоби.
За даним фактом посадовими особами військової частини НОМЕР_1 було викликано слідчо-опертивну групу Національної поліції м. Миколаїв, якими було вилучено вказаний вище пакет, направлено на експертизу, відібрано пояснення у свідків. За даним фактом в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань було внесено відомості 16.11.2020 року номер кримінального провадження №12020155020000838.
Слід зазначити, що відповідно до контракту про проходження військової служби, ОСОБА_1 зобов'язувався, зокрема, додержуватись статутів Збройних Сил України, виконувати накази старших начальників, дотримуватись вимог військової дисципліни, визначеного в органі державної прикордонної служби України розпорядку дня.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що в ході службового розслідування встановлено наявність в діянні позивача складу дисциплінарного правопорушення з посиланням на відповідні докази.
За таких обставин, оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що перебування позивача під час проходження військової служби в нетверезому стані свідчить про порушення ним військової дисципліни та вимог військових статутів в частині недотримання морально-етичних норм поведінки військовослужбовця.
Крім цього, суд зауважує, що хоча застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Відтак, відсутність дисциплінарних стягнень, попередня поведінка, на які посилається позивач, не можуть слугувати підставою для залишення позивача на службі, - з огляду на встановлені в ході службового розслідування обставини вчинення позивачем істотного дисциплінарного проступку.
Перебування на території військової частини НОМЕР_1 у стані наркотичного сп'яніння безумовно відноситься до таких видів проступків, які підривають авторитет військового, та за яке винні притягуються до суворої дисциплінарної відповідальності.
Допущене позивачем грубе порушення службової дисципліни, яке виразилося у тому, що перебуваючи на військовій службі, обов'язком якого є неухильне дотримання Конституції України, законів України та нормативно правових актів, що регламентують діяльність військовослужбовця, виконання службових обов'язків, відповідно до вимог нормативно правових актів, перебував на службі у стані наркотичного сп'яніння, що призводить до падіння авторитету українських військовослужбовців, зменшенню довіри до військовослужбовців цивільного населення, та, як наслідок, унеможливлює подальше проходження ним військової служби.
З наведених вище обставин, проаналізувавши вищенаведені положення нормативно-правових актів, враховуючи надані суду докази, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено суду правомірність прийнятих рішень в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення та законність його звільнення.
Керуючись наведеними висновками суд вважає, що позивачем не надано суду належних та беззаперечних доказів в спростування порушення ним військової дисципліни, які б звільняли його від дисциплінарної відповідальності, передбаченої Дисциплінарним статутом ЗС України.
Враховуючи вищевикладене, судом не встановлено порушень відповідачем вимог Закону під час звільнення позивача, яке відбулось у зв'язку із притягненням останнього до дисциплінарної відповідальності.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що накази відповідача в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з військової служби та про звільнення з військової служби, є правомірними.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності своїх рішень.
З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) про визнання незаконними та скасування наказів від 23.11.2020 року № 216-РС, № 2131, № 279; поновлення на посаді; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 23.02.2020 року - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 12.05.2021 року.
Суддя Г.В. Лебедєва