справа №380/7579/21
з питань забезпечення позову
13 травня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» до Державної податкової інспекції України в особі відокремленого підрозділу Західне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення, -
До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» з позовною заявою до Державної податкової інспекції України в особі відокремленого підрозділу Західне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, в якій просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 26.03.2021 №3333000702-NЮ в частині донарахування 697689,29 грн. єдиного внеску;
- визнати протиправним та скасувати рішення від 26.03.2021 №3233000702 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 352050,28 грн.
Одночасно із позовною заявою представник позивача 11.05.2021 за вх. №32961 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити Державній податковій службі України в особі відокремленого підрозділу Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків передавати на примусове виконання вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 26.03.2021 №3333000702-NЮ та Рішення від 26.03.2021 №3233000702 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску, до моменту вирішення по суті судової справи.
Вказану заяву мотивовано тим, що існує реальна загроза звернення відповідача до органу державної виконавчої служби про стягнення оскаржуваного боргу (недоїмки) та штрафу, всього на загальну суму 1056150,84 грн. у примусовому порядку. Вказує, що законодавчі норми у сфері регулювання правовідносин щодо збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ставлять у пряму залежність стягнення суми недоїмки державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом, від наявності боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у платника перед податковим органом. Отже, предмет позову у даній справі та захід забезпечення позову є взаємопов'язаним. Також зазначив, що у разі задоволення позову без вжиття заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті, сам по собі судовий захист втратить ефективність та цінність з точки зору захисту порушеного права та інтересу позивача на безперешкодне здійснення господарської діяльності.
Оскільки вжиття заходів забезпечення позову є процесуальною гарантією захисту прав сторін у справ і не є вирішенням судового спору по суті, і водночас відмова у забезпеченні позову може утруднити або навіть ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, представник позивача просив задовольнити відповідну заяву.
Згідно з ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Питанням забезпечення позову присвячено главу 10 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
За правилами ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Забезпечення позову згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ст. 151 КАС України адміністративний позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (ч. 6 ст. 154 КАС).
Тобто в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Аналогічна правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.10.2018 у справі №826/5233/18 (адміністративне провадження № К/9901/59189/18).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Судом встановлено, що за наслідками документальної планової виїзної перевірки позивача податкового законодавства за період з 01.10.2016 по 30.09.2019, валютного за період з 01.010.2016 по 30.09.2019, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.09.2019, іншого законодавства за період з 01.10.2016 по 30.09.2019 складено акт від 17.02.2021. У зв'язку з виявленням порушень, зафіксованих у акті перевірки податковим органом винесено, зокрема, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.03.2021 №3333000702-NЮ на суму 704100,56 грн. та рішення від 26.03.2021 №3233000702 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 352050,28 грн.
Не погодившись із вказаними вимогою та рішенням від 26.03.2021, позивач вважаючи їх протиправними та такими, що порушують його права звернувся до суду із позовом про їх скасування.
На переконання суду суттю інституту забезпечення позову є тимчасовий захист позивача в адміністративному процесі шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, заборони відповідачу вчиняти певні дії, встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії, заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Згідно з абз. 3 ч. 14 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній станом на 01.01.2021) оскарження рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов'язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.
Відповідно до абз. 2 ч. 15 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній станом на 01.01.2021) у разі якщо платник єдиного внеску не сплатив зазначені в рішенні суми протягом десяти календарних днів, а також не повідомив у цей строк податковий орган про оскарження рішення, таке рішення передається державній виконавчій службі в порядку, встановленому законом.
Отже, законодавством визначено чіткий механізм якого повинен дотримати платник єдиного внеску стосовно нарахованих йому фінансових зобов'язань у вимозі про сплату боргу(недоїмки) та застосування до нього відповідних фінансових санкцій та пені задля уникнення примусового виконання вимоги та рішення.
Суд критично оцінює і доводи позивача про те, що для відновлення його прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, у разі незастосування заходів забезпечення позову, оскільки такі є лиш твердженням позивача, доказів такого не надано.
Посилання позивача на те, що невжиття заходів забезпечення призведе до негативних для позивача наслідків, є лише його суб'єктивними судженнями, припущеннями. В той же час судове рішення, яким є і ухвала про вжиття заходів забезпечення позову, не може ґрунтуватись на припущеннях.
Крім того у цій заяві не вказано, чому саме невжиття заходів забезпечення позову надалі може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду буде не можливий.
Таким чином, звернувшись до суду із цією заявою позивач не надав переконливих доказів на її обґрунтування, а лише висловлено покликання щодо можливого майбутнього розвитку подій.
Враховуючи зміст заявлених позовних вимог у співставленні з заходами забезпечення позову, про які просить позивач, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, оскільки позивачем не подано доказів очевидної протиправності оскарженого рішення та того, що невжиття заходів забезпечення позову спричинить труднощі виконання або невиконання рішення суду, унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Тому, у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 153, 154, 241-243, 248, 294, пп.15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -
1. У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову шляхом заборони Державній податковій службі України в особі відокремленого підрозділу Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків передавати на примусове виконання вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 26.03.2021 №3333000702-NЮ та Рішення від 26.03.2021 №3233000702 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску, до моменту вирішення по суті судової справи, - відмовити.
2. Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд у п'ятнадцятиденний строк з дати складання ухвали.
Суддя Кравців О.Р.