справа № 380/6062/21
про повернення позовної заяви
12 травня 2021 рокум. Львів
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Качур Р.П. одержала позовну заяву ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, Львівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення - виконавчий орган Львівської обласної державної адміністрації, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії -
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, Львівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення - виконавчий орган Львівської обласної державної адміністрації, у якій просить:
- визнати протиправним рішенням відповідача-1 № 260308-611 від 10.02.2021 щодо відмови позивачу в перерахунку щорічної разової грошової допомоги до 05 травня 2020 року та проведення її виплати з урахуванням попередньої виплаченої суми у розмірі: інвалідам війни II групи - вісім мінімальних пенсій за віком, відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 367-ХІV від 25.12.1998, - такими що суперечать Конституції України - неправомірними;
- зобов'язати відповідача-1 встановити та зробити розрахунки, а відповідача-2 - нарахувати і виплатити недораховану суму 11473,60 грн до 05 травня 2020 року грошової допомоги у розмірі: інвалідам війни II групи - вісім мінімальних пенсій за віком відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 367-ХІV від 25.12.1998 (зі змінами та доповненнями), Конституції України, Рішень Конституційного суду України на користь ОСОБА_1 як особі з інвалідністю II групи внаслідок війни.
Ухвалою судді від 21.04.2021 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви у строк, що не перевищує десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до канцелярії суду чи надіслання на адресу суду таких документів: заяви, у якій вказати чи вживались заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви та перелік таких заходів, якщо вони здійснювалися; заяви, у якій зазначити відомості щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; власне письмове підтвердження позивачки про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; заяви (клопотання) про поновлення строку звернення до адміністративного суду із наданням доказів поважності причин пропуску строку.
На адресу суду на виконання вимог ухвали від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 32291 від 07.05.2021), до якої долучив уточнену позовну заяву та вказані в ухвалі заяви, зокрема заяву (клопотання) з поясненнями щодо строку звернення до суду із цим позовом.
В обґрунтування такої зазначено, що, на його думку, застосуванню до спірних правовідносин підлягає Віденська конвенція про цивільну відповідальність, статтею VI якої передбачено тридцятирічний строк позовної давності за вимогами про відшкодування шкоди, завданої здоров'ю. Крім цього, зазначив, що Кабінетом Міністрів України 11.03.2020 прийнято постанову «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 211. Строк дії карантину, встановленого цією постановою, в подальшому продовженого на всій території України, зокрема постановою № 104 від 17.02.2021. На підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ХІІ розділ ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України доповнено пунктом 3 такого змісту: «під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину». З огляду на вказане вважає, що згідно із Законом № 540-ІХ строк, на який продовжено процесуальні строки, визначено строком закінчення карантину, тобто моментом, коли Кабінет Міністрів України ухвалить офіційне рішення про його закінчення. Зазначив також, що посилання на те, що особа пропустила строк через оголошення карантину, може враховуватися як поважна причина.
При розгляді поданої заяви суддя виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначено Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), частиною першою статті 5 якого встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати (ч. 1, 2 ст. 118 КАС України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суддя звертає увагу на те, що в ухвалі від 21.04.2021 позивачу вказано на те, що перебіг строку звернення особи до суду з позовною вимогою про визнання дій щодо ненарахування щорічної разової допомоги в необхідному розмірі протиправними на підставі частини четвертої статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Тобто, 30 вересня 2020 року - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована, а тому перебіг строку звернення позивача до суду з цим позовом слід обраховувати з 30.09.2020.
Аналогічну правову позицію щодо обрахунку строку звернення до суду висловлено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10.05.2018 у справі № 389/1042/17, від 06.02.2018 у справі № 607/7919/17, від 26.02.2021 у справі № 380/1080/21.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на вказане позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та останньому надано строк для усунення недоліків шляхом надання доказів поважності причин пропуску строку на звернення до адміністративного суду.
Всупереч вказаному позивач належних доказів суду не надав та, на його переконання, строк звернення до суду із цим позовом продовжується на період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 211 від 11.03.2020 (у подальшому продовженого) до ухвалення Кабінетом Міністрів України офіційного рішення про його закінчення.
Суддя вважає необґрунтованим посилання позивача на розділ ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України, оскільки згідно з статтею 1 КАС України порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначено Кодексом адміністративного судочинства України.
Разом з цим суддя враховує, що Кабінет Міністрів України 11.03.2020 прийняв постанову «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 255, якою з 12.03.2020 по 22.05.2020 установив в Україні карантин та запровадив низку заборон.
У подальшому дію карантинних заходів продовжено відповідними постановами.
Підпунктом 2 пункту 9 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020 розділ VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 3 такого змісту: «під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-IX від 18.06.2020 (далі - Закон № 731-IX) (набрав чинності 17.07.2020) внесено зміни, зокрема, до Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 731-IX встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.
Відтак законодавцем передбачено обмеження строку, встановленого відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 02.04.2020 до 16.07.2020), зокрема строку звернення до адміністративного суду, який закінчився через 20 днів після набрання чинності Законом № 731-IX, тобто 06.08.2020.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-IX від 18.06.2020 пункт 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України викладено в такій редакції: "3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".
Тобто, підставою для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення такого строку під час дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, може слугувати лише факт, що такі причини зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
У поданій до суду заяві (клопотанні) позивач не вказала жодних обмежень, встановлених у зв'язку із запровадженим карантином, які б перешкоджали йому звернутися до суду із цим позовом у межах встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України шестимісячного строку.
Крім цього, матеріали позовної заяви свідчать про те, що позивач звернувся до відповідача із заявою щодо перерахунку спірної допомоги з необґрунтованим зволіканням - 09.02.2021.
Також позивач вказав, що відповідно до статті VI Віденської конвенції про цивільну відповідальність встановлюється тридцятирічний строк позовної давності за вимоги відшкодування шкоди, завданої здоров'ю.
Однак позивач навів неповне цитування назви нормативного акта та відповідної норми, оскільки статтею VІ Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду 1997 року передбачено тридцятирічний строк позовної давності за завдання шкоди здоров'ю з дня ядерного інциденту.
Оскільки предметом адміністративного позову є протиправність, на думку позивача, невиплати щорічної разової грошової допомоги в повному обсязі, а не відшкодування ядерної шкоди, суд критично оцінює посилання позивача на норми зазначеної Конвенції в частині встановлення строку позовної давності.
З огляду на вказане суддя дійшла висновку про неповажність наведених позивачем у заяві (клопотанні) причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом.
Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Суддя наголошує на тому, що одноразова виплата до 05 травня є періодичним платежем, і особа, яка її отримує, має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено її виплату та на підставі яких нормативно-правових актів було визначено саме такий її розмір.
Отже, з дня отримання одноразової виплати до 05 травня особою вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання даної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо її розміру звернулась до компетентного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. У такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні відповіді на подану нею заяву.
Суд зазначає, що обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом, згідно з яким закони допомагають тим, хто відслідковує їх.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 (адміністративне провадження № К/9901/15971/20) дійшов правового висновку, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Частиною 1 ст. 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч. 2 ст. 123 КАС України).
Зважаючи на викладене, суддя доходить висновку, що позивачем у надісланій заяві не вказано жодних причин поважності пропуску строку звернення до суду із цим позовом, відтак позовна заява підлягає поверненню.
При цьому позивачу роз'яснюється, що згідно з ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 123, 169, 248, 256, 293-295, п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення», пп. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суддя -
1. Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду із цим позовом, вказані у заяві від 07.05.2021.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, Львівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення - виконавчий орган Львівської обласної державної адміністрації, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії повернути позивачу.
3. Копію ухвали про повернення позовної заяви невідкладно надіслати особі, яка звернулася до суду з цим позовом, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
4. Роз'яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала про повернення позовної заяви може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги через Львівський окружний адміністративний суд у п'ятнадцятиденний строк з дати підписання ухвали до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Р.П. Качур