05 травня 2021 року справа №380/222/21
зал судових засідань №12
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Братичак У.В.,
секретар судового засідання Середа О.-В.І.,
за участю сторін:
представника позивача Бобра А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: пр.-т Перемоги, 14, м.Київ, 01135; ЄДРПОУ 39816845), в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову від 03.11.2020 №212705 про застосування адміністративно-господарського штрафу, винесену в.о.начальника Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Крілем А. про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 34000,00 грн.
Посилається на те, що посадовими особами Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки MAN TGX 18.440, номерний знак НОМЕР_2 , на підставі чого встановлено перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів. За наслідком розгляду справи про порушення зазначених норм відповідачем винесена постанова про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу. Вважає, що оскаржувана постанова про застосування відповідальності передбаченої абз.16 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за перевищення встановлених законодавством вагових норм понад 20 % при перевезені вантажів без відповідного дозволу є протиправною, оскільки: притягнення ФОП ОСОБА_1 до адміністративно-господарської відповідальності, передбаченої абз.16, ч.1. ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» є незаконною з огляду на те, що дана норма матеріального права передбачає відповідальність за порушення габаритно-вагових норм при перевезенні вантажів виключно до автомобільних перевізників. У даному випадку ФОП ОСОБА_1 не є автомобільним перевізником, а його транспортний засіб перебував в користуванні ФОП ОСОБА_2 . При цьому, зазначає, що жодних доказів, що ФОП ОСОБА_1 вчинив будь-які дії, які б підтверджували чи свідчили про визнання ним факту своєї участі у цьому перевезенні немає, а тому він не може нести відповідальність за документи, які видані ТОВ «УКР КУБ БЕТОН, до якого він не має жодного фактичного відношення. Враховуючи наведене, вважає оскаржувану постанову протиправною та просить суд її скасувати.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що під час перевірки транспортного засобу, що належить позивачу, виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт при наданні послуг з перевезення вантажів з перевищенням встановлених законодавством гарабитно - вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, про що було складено акт проведення перевірки. Вважає, що, застосовуючи до позивача адміністративно - господарський штраф за порушення законодавства про автомобільний транспорт, Управління Укртрансбезпеки у Львівській області діяло на підставі, в межах та у спосіб, передбачені чинним законодавством. Відповідач також вказує, що з товарно-транспортної накладної №Р55 від 15.09.2020 у графі автомобільний перевізник зазначено ОСОБА_1 , а відтак, просив у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою судді від 11.01.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 10.03.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд задовольнити позов.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
15.09.2020 року контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу MAN TGX 18.440, номерний знак НОМЕР_3 та причіп марки BODEX KIS 3WS, номерний знак НОМЕР_4 , що належить ФОП ОСОБА_1 .
За результатами зважування, посадовими особами відповідача складено Акт проведення перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №244300 від 15.09.2020, згідно з яким позивачем порушено ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевезення вантажів з перевищенням нормативно - вагових параметрів понад 20% при перевезені вантажів без відповідного дозволу.
У подальшому Управлінням Укртрансбезпеки у Львівській області 03.11.2020 року винесено постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу №212705 за порушення, відповідальність за які передбачена абз.16 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у розмірі 34000,00 грн.
Не погодившись із прийнятою постановою, позивач 03.12.2020 звернувся до Державної служби України з безпеки на транспорті зі скаргою, у якій просив скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №212705 від 03.11.2020.
Листом Державної служби України з безпеки на транспорті від 23.12.2020 №9946/3/15-20 скаргу позивача залишено без задоволення, а постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №212705 від 03.11.2020 без змін.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що у відповідача, як стверджує позивач, були відсутні правові підстави для прийняття спірної постанови про накладення штрафу.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Так, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно з п.4 цього Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, серед іншого, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському, електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України “Про автомобільний транспорт” від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон від 05.04.2001 № 2344-III), Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Згідно з ст.5 Закону від 05.04.2001 №2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Відповідно до ст.6 Закону від 05.04.2001 № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначається Порядком № 1567.
Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених ст.ст. 39 і 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Статтею 48 Закону від 05.04.2001 №2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Таким чином, законодавство зобов'язує автомобільного перевізника та водія під час здійснення своїх функцій мати при собі документи, на підставі яких здійснюється перевезення.
Відповідно до ст. 60 Закону від 05.04.2001 № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто, як зазначено в абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону від 05.04.2001 № 2344-III, відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до автомобільних перевізників.
Таким чином, спірним питанням у межах даної адміністративної справи є встановлення факту чи позивач є перевізником у розумінні Закону від 05.04.2001 № 2344-III.
За визначеннями, наведеними у ст.1 Закону від 05.04.2001 №2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Згідно зі ст.33 Закону від 05.04.2001 № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.
Таким чином, суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, у тому числі за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону від 05.04.2001 № 2344-III, є автомобільний перевізник, який здійснює за власний кошт перевезення вантажів.
Судом встановлено, що 12.05.2020 між ФОП ОСОБА_1 (надалі - Позичкодавець) та ФОП ОСОБА_2 (надалі - Користувач) укладено договір позички транспортного засобу. Відповідно до п.1 Договору Позичкодавець передає, а Користувач приймає в тимчасове безоплатне користування строком на 30 місяців, з моменту укладення цього Договору, транспортний засіб марки MAN TGX 18.440, номерний знак НОМЕР_3 та причіп марки BODEX KIS 3WS, номерний знак НОМЕР_4 , з метою використання у господарській діяльності Користувача. Разом з тим, 14.05.2020 між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено акт приймання-передачі транспортного засобу.
При цьому, у матеріалах справи відсутня інформація щодо визнання недійсним договору позички транспортного засобу та акту приймання-передачі, а тому в силу вимог статей 73-74 КАС України вони є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами того, що позивач у спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону від 05.04.2001 № 2344-III, а посадові особи відповідача діяли без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваного рішення.
Таким чином, станом на дату проведення перевірки та винесення оскаржуваної постанови транспортний засіб марки MAN TGX 18.440, номерний знак НОМЕР_2 перебував у користуванні іншої особи, а саме ФОП ОСОБА_2 .
Викладене жодним чином не спростоване відповідачем.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач не був належним суб'єктом відповідальності, в розумінні ст.60 Закону від 05.04.2001 № 2344-III. Тому, прийнята відповідачем постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 03.11.2020 №212705 в сумі 34000,00 грн підлягає скасуванню.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, відповідно до ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняте (вчинене) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Щодо судових витрат, то відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Львівській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №212705 від 03.11.2020 в розмірі 34 000,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: пр-т Перемоги, 14, м.Київ, 01135; ЄДРПОУ 39816845) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено 13 травня 2021 року.
Суддя Братичак Уляна Володимирівна