Справа №520/11815/17
Провадження №1-кп/523/263/21
07.05.2021 року колегія суддів Суворовського районного суд міста Одеси у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , при секретарі ОСОБА_4 , за участю прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_5 , представника потерпілих ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , у присутності обвинувачених, розглянувши у судовому засіданні у залі суду обвинувальний акт та додані до нього документи у кримінальному провадженні за №12016160500008887 від 22.11.2016р. за обвинуваченням ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.190 ч.4, 257, 187 ч.4; 14 ч.1, 187 ч.4 КК України, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.4 КК України, -
Встановила:
В провадженні Суворовського районного суду м. Одеси знаходиться обвинувальний акт з наданими до нього документами за обвинуваченням ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.190 ч.4, 257, 187 ч.4; 14 ч.1, 187 ч.4 КК України, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.4 КК України.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що під час судового провадження на підставі ст.331 КПК України відносно обвинуваченого ОСОБА_13 ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 12.03.2021 року був продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор». Строк дії ухвали суду припиняє свою дію 10.05.2021 року.
Стосовно обвинуваченого ОСОБА_12 ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 16.02.2021р. був застосований запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту з покладеними на них обов'язками строком на два місяці. Строк дії ухвали суду припинив свою дію 16.04.2021р.
У ході судового засідання прокурор надав письмове клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_13 , мотивуючи тим, що обвинувачений скоїв особливо тяжкі кримінальні правопорушення, обвинувачення є обґрунтованим, що підтверджується комплексом зібраних у кримінальному провадженні доказів, та викривають самого ОСОБА_13 як активного учасника злочинного угрупування, що у сукупності дає підстави вважати, що ризики передбачені ст.177, 178 КПК України на сьогоднішній день продовжують існувати, та дає підстави вважати, що перебуваючи на волі, ОСОБА_13 може переховуватися від суду, спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати здійсненню кримінального провадження іншим чином, продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення, тому на думку прокурора єдиним запобіжним заходом, який надасть можливість запобігти усім ризикам є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави, оскільки інші менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити належної поведінки обвинуваченого, також зазначаючи, що відсутні причини, які б виключали тримання особи під вартою.
Водночас прокурором було надане письмове клопотання про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту за місцем його мешкання, з мотивації клопотання вбачається, що обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у скоєнні особливо тяжких злочинів, однак має місце мешкання, засоби зв'язку, після застосування вищевказаного запобіжного заходу не порушував покладені на нього обов'язки, але на думку прокурора ризики, передбачені ст.177 КПК України продовжують існувати, тому для забезпечення належної поведінки обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов'язків, передбачених чинним КПК України достатнім буде застосування до ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з покладення на нього відповідних обов'язків, з забороною залишати місце свого мешкання у нічний період доби.
Дослідивши надані до суду матеріали, вислухавши думку учасників процесу:
- представника потерпілих ОСОБА_6 , який повністю підтримав клопотання прокурора, водночас вказуючи, що саме завдяки стороні захисту має місце тривалий розгляд цього процесу, дії захисту спрямовані лише на затягування судового провадження, перешкоджаючи дослідженню письмових доказів;
- захисника ОСОБА_8 , яка в захист інтересів обвинуваченого ОСОБА_13 заперечувала проти задоволення клопотанням сторони обвинувачення, вказуючи, що воно аналогічне попереднім клопотанням, жодних належних доказів ризиків не надано, їх існування не доведене, посилання прокурора є безпідставними, відбувається лише автоматичне продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з чим враховуючи тривалий термін тримання підзахисного під вартою, просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора, застосувати відносно ОСОБА_13 більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем його мешкання;
- захисника ОСОБА_7 , який повністю підтримав думку колеги щодо ОСОБА_13 ; стосовно свого підзахисного ОСОБА_12 зазначив, що він є діючим адвокатом, який має певні права та обов'язки, всі учасники зацікавлені в розгляді даної справи, тому з урахуванням відсутності ризиків, а також тієї обставини, що жодного порушення ОСОБА_12 не було допущено, вважав за доцільне застосувати до підзахисного запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, тим самим надав можливість повноцінно здійснювати професійну діяльність;
- захисника ОСОБА_11 , діючого в інтересах ОСОБА_15 , який вважав клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_13 таким, що не підлягає задоволенню та просив застосувати відносно ОСОБА_13 більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі; щодо ОСОБА_12 вказав, що обвинувачений тривалий час був обмежений дією запобіжного заходжу у вигляді домашнього арешту, при цьому виконував покладені на нього судом обов'язки, тому на думку захисника на даний час обмеження в рамках нічного домашнього арешту є необґрунтованими;
- захисника ОСОБА_10 , який повністю підтримав позицію захисників щодо зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_13 , ОСОБА_12 ;
- захисника ОСОБА_9 , діючої в інтересах ОСОБА_14 , яка підтримала думку колег, в свою чергу в спростування доводів сторони обвинувачення заявила, що актуальність тримання ОСОБА_16 під вартою відпала, оскільки реальних ризиків як таких не має, також звертаючи увагу суду, що чим довше особа перебуває під вартою, тим вагоміше повинно бути підтвердження ризиків, а ті ризики, які перераховані в клопотанні на сьогоднішній день не можуть бути підставою для продовження тримання обвинуваченого під вартою, у зв'язку з чим вважала, що більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту повністю забезпечить належну поведінку ОСОБА_13 ;
- обвинувачених ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які підтримали думки своїх захисників;
- обвинуваченого ОСОБА_12 , який заперечував проти задоволення клопотання сторони обвинувачення про продовження відносно ОСОБА_13 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, висловлюючи особисте припущення, що тримання ОСОБА_13 під вартою є свого роду тиском, щоб останній визнав вину, що буде умовою вийти на волю; також посилаючись на те, що всі потерпілі, свідки допитані, фатальних наслідків не має, тому є всі підстави для зміни відносно ОСОБА_13 запобіжного заходу на більш м'який, ніж тримання під вартою; стосовно клопотання відносно нього про обрання запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту, зазначив, що неодноразово був без міри запобіжного заходу, прокурором жодного доказу порушення обов'язків не надано, у зв'язку з чим вважав, що дане клопотання задоволенню не підлягає;
- обвинуваченого ОСОБА_13 , який підтримав думку свого захисника, враховуючи положення ст.331 ч.3 КПК України, оцінюючи у сукупності викладені доводи, колегія суддів вважає, що клопотання прокурора про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_13 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не підлягає задоволенню за наступними підставами.
Відповідно до положень ст.331 ч.1,2 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За змістом ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до положень ст.178 ч.1 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Разом з цим, рішенням Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року у справі «Смирнов проти Росії», та згідно п.п.61, 62 рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України», суд визнає, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення заявником тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою, але суд неодноразово зазначав, що тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою, а у практиці ЄСПЛ існує презумпція на користь звільнення особи з-під варти, доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути загальними й абстрактними, мають підтверджуватися фактичними даними, у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.
Також відповідно до ч.1 ст.5 Конвенції кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як серед всього іншого, законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, що регламентовано пунктом «с» ст. 5 Конвенції.
Наряду з наведеним, відповідно до вимог п.3 ст.5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 63 рішення у справі «Доронін проти України від 19.02.2009р.) про обрання чи продовженні застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою навіть у справах про вбивство та при спробі обвинуваченого зникнути, національні суди мають розглядати можливість застосування тих чи інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, а посилання при цьому головним чином на тяжкість обвинувачення не уявляє собою « відповідної та достатньої» підстави.
Слід також зауважити, що згідно рішення Конституційного суду України у справі про врахування тяжкості злочину при застосуванні запобіжного заходу, тяжкість злочину не визначається законом як підстава для застосування запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.
Крім цього, статтею 17 КПК України про презумпцію невинуватості та забезпечення доведеності вини передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою має оцінюватись в кожній конкретній справі з урахуванням конкретних обставин.
Під час розгляду питання про зміну запобіжного заходу, судом вивчається можливість застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризиків, передбачених ст.177 КПК України, обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного питання, при цьому слід зазначити, що у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Відповідно ч.1,2 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у злочині, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого. Відповідно до ч. 6 цієї ж статті строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Статтею 194 ч.5 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Таким чином, виходячи з наведених вимог КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ, приймаючи до уваги доводи сторони захисту про можливість належного виконання обвинуваченим ОСОБА_13 покладених на нього процесуальних обов'язків в межах більш м'якого запобіжного заходу на час подальшого проведення судового провадження, ніж тримання під вартою, колегія суддів вважає, що доводи захисників знайшли своє підтвердження у ході розгляду клопотання, тому з урахуванням наявності реальних ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які на даний момент значно зменшилися, ризику переховування або перешкоджання розгляду кримінального провадження іншим чином не вбачається, приймаючи до уваги обставини вчинення кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання особи винною у скоєнні інкримінованих їй злочинів, однак, дослідивши надані до суду матеріали, які містять дані про особу обвинуваченого, те, що він раніше не судимий, має постійне місце мешкання, міцні соціальні зв'язки, на утриманні неповнолітню дитину, враховуючи поведінку обвинуваченого під час розгляду клопотання, стан його здоров'я, а також ту обставину, що на теперішній час докази вини щодо обвинуваченого ще знаходяться на стадії дослідження, судове слідство триває, при цьому ОСОБА_13 перебуває під вартою з 21.03.2017 року, що за Законом Савченко складає 8 років позбавлення волі, що відповідає мінімальній санкції статті, передбаченої ст.187 ч.4 КК України, яка є найтяжчою з пред'явленого обвинувачення, тобто подальше тримання під вартою є фактичним відбуванням покаранням за злочин, за який обвинувачений ще не засуджений, що на думку колегії суддів вже є не припустимим, у зв'язку з чим на теперішній час продовження строку тримання під вартою є не виправданим, та зважаючи на те, що при розгляді клопотання прокурор не довів п.3 ст.194 КПК України, а саме неможливість застосування щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу для запобігання існуючих ризиків, оцінюючи у сукупності викладені доводи, колегія суддів дійшла до висновку, що на даний момент наявні підстави щодо доцільності зміни відносно ОСОБА_13 запобіжного заходу, у зв'язку з чим вважає за можливе застосувати відносно обвинуваченого іншу міру запобіжного заходу - у вигляді домашнього арешту з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.194 ч.5 КПК України, заборонивши обвинуваченому залишати місце свого мешкання у певний період доби, що на думку суду буде достатнім для тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та достатнім для запобігання ризиків і забезпечення належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_13 .
Вирішуючи клопотання прокурора про застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту, колегія судів дійшла до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, керуючись наступними підставами.
Метою та підставою застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_12 згідно клопотання прокурора є запобігання спробам ризикам.
За змістом ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно ч.1,2 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у злочині, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Статтею 194 ч.5 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, при цьому доводи сторони захисту щодо належної поведінки обвинуваченого під час виконання покладених на нього процесуальних обов'язків в рамках дії запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту та адвокатської діяльності ОСОБА_12 найшли своє підтвердження у ході судового засідання, разом з цим враховуючи обставини здійснення кримінальних правопорушень, які покладені в основу обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_12 , тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання особи винною у скоєнні інкримінованих їй діянь, особу обвинуваченого, який має постійне місце мешкання та реєстрації, на утриманні неповнолітніх дітей, проживає разом з родиною, що свідчить про міцність соціальних зв'язків, те, що на даний момент ризики, передбачені ст.177 КПК України продовжують мати місце, однак значно зменшилися, ризику впливу, перешкоджання розгляду кримінального провадження іншим чином не вбачається, при цьому не виключається ризик переховування, оцінюючи у сукупності викладені доводи, колегія суддів вважає за доцільне застосувати відносно ОСОБА_12 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.194 ч.5 КПК України, заборонивши залишати місце свого мешкання у певний період доби, що на думку колегії суддів буде достатнім для тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та достатнім для запобігання ризиків, та не є перешкодою для здійснення адвокатської діяльності ОСОБА_12 .
Таким чином, на підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177-178, 181, 183, 194, 196, 331, 369-372, 376, 392 КПК України, колегія суддів,-
Постановила:
Клопотання прокурора про обрання щодо обвинуваченого ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту - задовольнити.
В задоволенні клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_13 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.
Застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту строком на 2 місяці, тобто 7.07.2021р.
Звільнити ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти у залі суду.
Відповідно до ч.5 ст.194 КПК України покласти на ОСОБА_13 такі обов'язки:
1) Зобов'язати ОСОБА_13 не залишати місце свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 у період часу з 23:00 години до 6:00 години ранку наступної доби;
2) не відлучатися за межі м. Одеси та Одеської області без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
4) утримуватися від спілкування з потерпілими, свідками та іншими обвинуваченими в рамках даного кримінального провадження;
5) прибувати по першому виклику до Суворовського районного суду м. Одеси в призначений час.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_13 про наслідки ухилення від покладених на нього судом обов'язків, що в разі невиконання вищевказаних зобов'язань може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, а також те, що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Направити копію ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту для виконання органу Національної поліції, а саме до відділу поліції №4 Одеського районного управління №1 ГУНП в Одеській області за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_13 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_12 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту строком на 2 місяці, тобто 7.07.2021р.
Відповідно до ч.5 ст.194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_12 такі обов'язки:
1) Зобов'язати ОСОБА_12 не залишати місце свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 у період часу з 23:00 години до 6:00 години ранку наступної доби;
2) не відлучатися за межі м. Одеси та Одеської області без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
4) утримуватися від спілкування з потерпілими, свідками та іншими обвинуваченими в рамках даного кримінального провадження;
5) прибувати по першому виклику до Суворовського районного суду м. Одеси в призначений час.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_12 про наслідки ухилення від покладених на нього судом обов'язків, що в разі невиконання вищевказаних зобов'язань може бути застосований більш жорстокий запобіжний захід, а також те, що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Направити копію ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту для виконання органу Національної поліції, а саме до відділу поліції №1 Одеського районного управління №1 ГУНП в Одеській області, розташованому по вул. Ак. Філатова, буд. 23-в у м. Одесі за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_12 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до положень ч.4 ст.181 КПК України орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Разом з цим організацію та контроль виконання ухвали суду покласти на прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_5 - процесуального керівника у кримінальному провадженні за №12016160500008887 від 22.11.2016р.
Строк дії ухвали суду складає 2 місяці з дня її проголошення та припиняє свою дію 7.07.2021 року.
Ухвала суду в даній частині оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя : ОСОБА_1
Судді : ОСОБА_2
ОСОБА_3