Справа №491/153/21
13 травня 2021 року м. Ананьїв
Ананьївський районний суд Одеської області у складі головуючого у справі судді Желяскова О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, в залі суду в м.Ананьїв Одеської області, цивільну справу за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача заборгованості за кредитним договором на загальну суму 13277,66 грн., а також судові витрати.
В позовній заяві позивач зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву №б/н від 30 липня 2008 року.
Як зазначено в позовній заяві, при укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
На думку позивача, відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.
Як зазначено в позовній заяві, формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які згідно до заяви отримані Відповідачем для ознайомлення в письмовій формі.
Отже, на думку позивача, підписавши заяву між сторонами, у відповідності до ст.634 ЦК України, був укладений Договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку та кредитного договору.
Позивач вказує, що банком на підставі Договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 11000,00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позовної заяви.
Згідно позовної заяви, щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.3.2, 3.3 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни за рішенням та ініціативою Банку.
Таким чином, на думку позивача, банк свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Як зазначено в позовній заяві, відповідач зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором. Але в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями.
Таким чином, у порушення п.6.5 Договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, хоча ст.629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Крім того, в позовній заяві зазначено, що в редакції умов та правил, що почала діяти з 01 березня 2019 року згідно до п, 2.1.1.2.12 сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов'язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна»; 84,0% - для картки «Універсальна голд».
Позивач зазначає, що виникнення простроченої заборгованості відбувається у разі несплати мінімального платежу до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту, зобов'язання клієнта вважаються простроченими.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 13 грудня 2020 року має заборгованість - 13277,66 грн., яка складається з наступного:
- 10679,86 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 10679,86 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;
- 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками;
- 2597,80 грн. - заборгованість за простроченими відсотками;
- 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625;
- 0,00 грн. - нарахована пеня;
- 0,00 грн. - нараховано комісії.
Як зазначено в позовній заяві, на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «ПРИВАТБАНК», у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Позивачем до позовної заяви було додано клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.4), що передбачено ст.276 ЦПК України.
Крім того, до позовної заяви додано клопотання представника позивача про розгляд справи за відсутності представників позивача (а.с.46).
Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 23 лютого 2021 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін та надано позивачу та відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву та зустрічної позовної заяви.
Зазначену ухвалу, разом з копією позовної заяви та додатків до неї, було направлено на адресу відповідача за вихідним №491/153/21/1267/2021 від 23 лютого 2021 року (а.с.55).
Проте, вказаний лист повернувся до Ананьївського районного суду Одеської області з довідкою ф.20 АТ «УКРПОШТА» «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.70).
Лист за вихідним №491/153/21/1267/2021 направлявся судом на зареєстровану в установленому порядку адресу відповідача, яку було встановлено з довідки Ананьївської міської ради №189 від 17 лютого 2021 року про реєстрацію місця проживання особи (а.с.52).
При цьому, відповідно до положень пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Аналогічні положення закріплені в пункті 5 частини 6 статті 272 ЦПК України, яким визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За наведених обставин відповідач вважається таким, що отримав копію ухвали суду про відкриття провадження у справі.
При цьому, відповідач в установлений ч.7 ст.178 ЦПК України строки не подав до суду відзив на позовну заяву або заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.8 ст.178, ч.5 ст.279 ЦПК України.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд виходить з того, що між сторонами виникли договірні відносини з приводу кредиту, які регулюються параграфами 1, 2 Глави 71 Цивільного кодексу України.
Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги посилався на «Умови та Правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua.
При цьому, витягом з «Умов та Правил надання банківських послуг», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці «Умови та Правила надання банківських послуг» розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у «ПРИВАТБАНКУ», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Роздруківка із сайту позивача, належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Аналогічне можливо зазначити про витяг з внутрішньобанківського наказу від 23 серпня 2006 року (а.с.24-27), який додано позивачем до позовної заяви.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Водночас, суд зазначає, що як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву №б/н від 30 липня 2008 року.
Як зазначено в позовній заяві, при укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
На думку позивача, відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.
Як зазначено в позовній заяві, формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які згідно до заяви отримані Відповідачем для ознайомлення в письмовій формі.
Отже, на думку позивача, підписавши заяву між сторонами, у відповідності до ст.634 ЦК України, був укладений Договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку та кредитного договору.
Зазначене підтверджується наданою позивачем разом з позовною заявою копією «Заяви» (а.с.17), датованої 30 липня 2008 року, в якій зазначено, що відповідач виявив бажання отримати від позивача кредитну картку та бажав, щоб на вказаній картці було встановлено кредитний ліміт у розмірі 2800 гривень.
Крім того, в «Заяві» (а.с.17), датованої 30 липня 2008 року, зазначено, що базова процентна ставка становить 30% з розрахунку 360 днів на рік, термін дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки, порядок погашення заборгованості щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості, погашення заборгованості по кредитному ліміту може виконуватися як шляхом внесення коштів на карту клієнта, так і списанням банком коштів з дебетової картки.
При цьому, «Заява» (а.с.17) скріплена підписом відповідача та датована 30 липня 2008 року.
Згідно частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частин 1-4 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
У відповідності до частини 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 3 статті 626 ЦК України визначено, що договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
З урахуванням наведених норм та відомостей, що містяться в заяві (а.с.17) вбачається, що 30 липня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, при укладенні якого було обумовлено його істотні умови, як то процентна ставка, відповідальність за порушення умов договору.
При цьому, статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивач вказує, що банком на підставі Договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 11000,00 грн.
Зазначений факт підтверджується наданою позивачем довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (а.с.15).
Таким чином, на думку позивача, банк свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Зазначене підтверджується наданою позивачем випискою за договором №б/н станом на 15 грудня 2020 року (а.с.36-44), з якої вбачається, що відповідач, зокрема із застосуванням платіжної картки, використовував надані банком кредитні кошти.
Як зазначено в позовній заяві, відповідач зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором.
Зазначене узгоджується з відомостями, які містяться в «Заяві» (а.с.17), та відповідає положенням статті 1054 ЦК України.
Проте, як зазначає позивач, в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 13 грудня 2020 року має заборгованість - 13277,66 грн., яка складається з наступного:
- 10679,86 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 10679,86 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;
- 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками;
- 2597,80 грн. - заборгованість за простроченими відсотками;
- 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625;
- 00,00 грн. - нарахована пеня;
- 0,00 грн. - нараховано комісії.
Вказані відомості підтверджуються зокрема випискою за договором №б/н станом на 15 грудня 2020 року (а.с.36-44).
Слід також зауважити, що частиною 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 статті 548 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
При цьому, з «Заяви» (а.с.17) вбачається, що 30 липня 2008 року між позивачем та відповідачем було узгоджено умови про те, що в разі порушення відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором відповідач повинен сплатити позивачу проценти, у розмірах та порядку, наведених в заяві.
Як передбачено ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3, 4 ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Згідно зі ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Згідно із ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
На час розгляду справи, суду не надано будь-яких відомостей про те, що договір про надання банківських послуг №б/н від 30 липня 2008 року визнано недійсним, розірваним чи припиненим не визнаний.
Наведені обставини під час розгляду справи сторонами не оспорювалися.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості: - 10679,86 грн. - за тілом кредиту, в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 10679,86 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З приводу стягнення з відповідача 2597,80 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, суд зазначає наступне.
Положеннями статті 1054 ЦК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин визначалося, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно «Заяви» підписаної відповідачем 30 липня 2008 року (а.с.17) сторонами було узгоджено, що базова процентна ставка за кредитом складає 30% з розрахунку 360 днів на рік. Будь-яких відомостей про те, що вказана процентна ставка є змінюваною позовна заява та «Заява» (а.с.17) не містять.
Проте, з наданих позивачем документів вбачається, що банком на заборгованість відповідача відсотки нараховувались за різними процентними ставками, так наприклад: у проміжок часу з 30 липня 2008 року по 29 серпня 2014 року, застосовувалась процентна ставка, яка дорівнює 30%; з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року - 34,80%; з 1 квітня 2015 року по 31 травня 2015 року - 43,20%.
Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2018 року у справа № 761/31801/16-ц зазначив, що у разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо), дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року у справі № 6-57цс12, від 30 листопада 2016 року у справі № 6-82цс16, від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17 та постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року справа № 761/37819/15-ц.
При цьому, позовна заява не містить жодних посилань на те, що позивачем було узгоджено з відповідачем наведені зміни процентної ставки за кредитом та позивачем не надано суду будь-яких доказів такого узгодження, що свідчить про те, що позивачем з 01 вересня 2014 року відсотки за користування кредитом нараховувались з порушенням вимог ст.1054 ЦК України (в редакції чинній на дату укладення кредитного договору) та умов самого договору.
Позивачем надано до суду розрахунок заборгованості (а.с.5-14) та виписку по рахунку (а.с.36-44), з яких вбачається, що банком розрахунки процентів за користування кредитом з 01 вересня 2014 року здійснювався за зміненою процентною ставкою, будь-якого іншого розрахунку заборгованості суду не надано, а з урахуванням того, що відповідачем частково здійснювалось погашення заборгованості за кредитними коштами, а банком нараховувались на заборгованість неустойки та відсотки суд не має змоги самостійно вирахувати розмір заборгованості на яку мали нараховуватись відсотки на підставі договору від 30 липня 2008 року та відповідно їх розмір, оскільки для цього необхідні спеціальні знання в області бухгалтерського обліку та економіки, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 2597,80 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом).
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2270,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням PROM3BG81O від 13 січня 2021 року (а.с.1).
Позовні вимоги підлягають задоволенню частково (10679,86 грн.), а саме у розмірі 80,43% (10679,86 грн. - позовні вимоги, що підлягають задоволенню *100% / 13277,66 грн. - загальний розмір позовних вимог). А тому судовий збір за розгляд справи у пропорційному розмірі 1825,76 грн. слід покласти на відповідача (2270,00 грн.:100% х 80,43%).
Таким чином, з відповідача слід стягнути судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1825,76 грн.
З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 141, 264, 265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, ст. ст. 3, 11, 15, 16, 509, 510, 526, 527, 611, 612, 623, 624, 625, 1046-1049 1052, 1054ЦК України,суд -
Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кишинів Республіки Молдова, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Ананьївським РВГУМВС України в Одеській області 1 квітня 1996 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. №1Д, код ЄДРПОУ: 14360570, рахунок № НОМЕР_3 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО № 305299, заборгованість за кредитним договором № б/н від 30 липня 2008 року у розмірі 10679 (десять тисяч шістсот сімдесят дев'ять) гривень 86 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кишинів Республіки Молдова, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Ананьївським РВГУМВС України в Одеській області 1 квітня 1996 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. №1Д, код ЄДРПОУ: 14360570, рахунок № НОМЕР_3 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО № 305299, судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1825 (одна тисяча вісімсот двадцять п'ять) гривень 76 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до п.п.15.5 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.
Роз'яснити, що у відповідності до положень пункту 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Відомості про сторін у справі:
Позивач:АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. №1Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 14360570;
Відповідач:ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Суддя: О.О. Желясков
Рішення набрало законної сили "__"__________________20___ року.