КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА
Справа № 488/2234/20
Провадження № 2/488/447/21
Іменем України
26.04.2021 року м. Миколаїв
Корабельний районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючої по справі - судді Чернявській Я.А.,
за участю секретаря судового засідання - Маснюк М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
24.07.2020 р. позивач ОСОБА_1 звернувся в Корабельний районний суд м. Миколаєва з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в сумі 3 733,05 грн., а також моральну шкоду в сумі 20 000,00 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що 30.01.2020 року внаслідок порушення відповідачем вимог Правил утримання собак, кішок та інших тварин у населених пунктах України, при виконанні своїх службових обов'язків йому були завдані тілесні ушкодження, спричинені укусами двох собак, які напали на нього, вибігши з двору приватного будинку відповідача ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
В той же день позивач звернувся до КНП ММР "Міська лікарня № 5" за отриманням медичної допомоги, де йому був встановлений попередній діагноз: "Множинні рани передньої черевної стінки, правої гомілки, обох передпліч".
Також в цей день, 30.01.2020 р., позивач звернувся до Корабельного відділу поліції ГУНП в Миколаївській області з заявою на протиправні дії відповідача.
28.03.2020 р. слідчим СВ Корабельного ВП ГУНП в Миколаївській області була винесена постанова про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12020150050000189 від 30.01.2020 р. у зв'язку з відсутністю у діяннях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
Позивач зазначив, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, спричинених укусами собак, які належать відповідачу, він проходив лікування під час якого поніс витрати на придбання необхідних ліків, здачу аналізів у сумі 703,05 грн.
Крім того, внаслідок нападу собак позивачу були завдані матеріальні збитки у вигляді псування одягу на загальну суму 3030,00 грн.
Всього розмір понесених позивачем матеріальних збитків склав 3 733,05 грн.
Позивач також зазначив, що окрім матеріальних збитків, йому була спричинена моральна шкода через пережите сильне почуття страху внаслідок нападу собак, отримання болючих та складних ушкоджень у вигляді ран, саден правого та лівого передпліччя, живота, правої гомілки. Через те, що кусано-рвані рани довго загоювалися, він перебував в депресії через безсонні ночі, викликані відчуттям постійного болю, перенесенням постійного дискомфорту у побуті та при виконанні процедур щоденної гігієни.
Моральні страждання позивач оцінив у розмірі 20 000,00 грн., які також просив стягнути з відповідача.
Посилаючись на те, що вирішити спір з відповідачем у досудовому порядку неможливо, позивач був змушений звернутися в суд з вказаним позовом.
Ухвалою суду від 14.09.2020 року провадження у справі було відкрито та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Ухвала суду була невідкладно направлена сторонам по справі, а також відразу розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на електронному сайті Корабельного районного суду м. Миколаєва, тобто ухвала суду була доступною для ознайомлення відповідачу.
Позивач у судове засідання не з'явився, до суду надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.
Відповідач був вчасно та належним чином повідомлений про місце розгляду справи, про визначений строк для надання відзиву на позов, однак заяву про участь у судовому засіданні не подав, відзиву на позовну заяву не надіслав, заперечень проти задоволення позову до суду не надав.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи, в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
За таких обставин, відповідно до ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, вивчивши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, вивчивши нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, проаналізувавши і оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду лише в питанні чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Постановою слідчого СВ Корабельного ВП ГУ НП в Миколаївській області Гуторової О. від 28.03.2020 р., яка міститься в матеріалах справи, було встановлено, що 30.01.2020 о 10:10 год. ОСОБА_2 , перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , усвідомлюючи що за місцем його мешкання прийшов працівник поліції та те, що його собаки агресивно налаштовані на громадян, не вжив заходів щодо їх відсторонення від працівника поліції, відчинивши при цьому двері вхідних воріт, через які вибігли вказані собаки та спричинили тілесні ушкодження дільничому офіцеру поліції Корабельного ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_1 , який виконував свої службові обов'язки.
Досудовим розслідуванням не встановлено ознак суб'єктивної сторони вказаного злочину, яке б виразилось у прямому умислі ОСОБА_2 на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , що виключає склад злочину. Однак, під час проведення досудового розслідування встановлено, що у діянні ОСОБА_2 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 КУпАП, так як у зв'язку з його протиправним діянням, що виразилося у порушенні правил тримання собак, було спричинено заподіяння шкоди здоров'ю ОСОБА_1 .
Вказаною постановою слідчого від 28.03.2020 р. кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю у діянні ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, було закрите та копії матеріалів кримінального провадження були виділені для вирішення питання щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 154 КУпАП.
Враховуючи зміст вказаної постанови слідчого СВ Корабельного ВП ГУ НП в Миколаївській області Гуторової О., обставинами, які не підлягають доказуванню у даній цивільній справі, є факт спричинення шкоди здоров'ю ОСОБА_1 внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_2 правил тримання собак.
За приписами ст. ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України особа, якій завдано матеріальної та моральної шкоди, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 180 ЦК України тварини є особливим об'єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом; правила поводження з тваринами встановлюються законом.
Статтею 9 Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження" визначено, що фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов'язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, зазначених у статті 2 цього Закону, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.
Пунктом 2, підпунктом "в" пункту 3 Правил тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах України, затверджених Міністерством житлово-комунального господарства України, Міністерством сільського господарства України, Міністерством охорони здоров'я України від 17.06.1980 року, встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни - власники собак, котів і хижих тварин зобов'язані суворо дотримуватися санітарно-гігієнічних норм і правил їх тримання при умові обов'язкового забезпечення безпеки людей. При додержанні вимог, вказаних у пункті 2 цих Правил, дозволяється тримати собак у населених пунктах - у вільному вигулі на ізольованій, добре обгородженій території (в ізольованому приміщенні), на прив'язі або без неї.
Відповідно до пункту 4 вказаних Правил, без повідків і намордників дозволяється тримати: собак при отарах і гуртах тварин, при оперативному використанні спеціальними організаціями, собак спеціального призначення, а також собак під час муштри, на полюванні, на учбово-дресирувальних площадках.
Згідно з ст. 12 Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження" шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.
Згідно з висновком експерта № 147 від 06.02.2020 р., проведеної лікарем судово-медичним експертом Відділу судово-медичної експертизи потерпілих, звинувачених та інших осіб, відносно позивача ОСОБА_1 , у останнього мають місце тілесні ушкодження у вигляді ран, саден правого та лівого передпліччя, живота, правої гомілки, синця в ділянці живота. Характер ран вказує на те, що вони могли утворитися від не менше ніж п'яти укусів зубами якихось тварин (собак), з давністю утворення біля тижня до часу огляду. По ступеню тяжкості дані тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я.
Відповідно до копії Екстреного повідомлення про звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок/гостре професійне захворювання (отруєння) від 30.01.2020 р., виданого КНП ММР "Міська лікарня № 5", за результатами звернення позивача ОСОБА_1 30.01.2020 р. до "Міської лікарні № 5", лікарем - хірургом ОСОБА_3 останньому був встановлений попередній діагноз: "Множинні вкушені рани передньої черевної стінки правої гомілки, обох передпліч".
Згідно з повідомленням керівника Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради "Міська лікарня № 5" за вих. № 1513 від 08.07.2020 р. ОСОБА_1 звертався 30.01.2020 р. до лікаря-травматолога поліклініки та за результатами огляду йому був встановлений діагноз: "вкушені рани правої гомілки, лівої кісті, лівого передпліччя; у нижній та середній третині правого передпліччя; бокової частини живота". Лікувався у денному стаціонарі лікарні з 30.01.2020 р. по 12.02.2020 р. з діагнозом: "Множинні вкушені рани передньої черевної стінки, обох передпліч, правої гомілки".
За час лікування, за призначенням лікарня, позивачем ОСОБА_1 були здані лабораторні аналізи, придбані ліки та медичні засоби для здійснення перев'язок на загальну суму 703,05 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальними чеками.
Крім того, внаслідок нападу собак позивачеві були завдані матеріальні збитки у вигляді псування його одягу, а саме: джинсових брюк та зимової куртки, які постановою слідчого СВ Корабельного ВП ГУНП в Миколаївській області Гуторовою О. від 30.01.2020 р. були визнані речовими доказами та передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Корабельного ВП ГУНП в Миколаївській області. У зв'язку з названими обставинами позивач був змушений придбати новий, аналогічний вилученому, одяг: джинсові брюки вартістю 1080,00 грн. і зимову куртку вартістю 1950,00 грн., що підтверджено наявними в матеріалах справи товарними чеками від 01.02.2020 р. і 02.02.2020 р. відповідно.
Таким чином, загальна сума спричинених позивачу ОСОБА_1 матеріальних збитків, внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_2 правил тримання собак, становить 3 733,05 грн. та відповідно до вимог законодавства підлягає стягненню з відповідача.
Що стосується вимог позивача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ОСОБА_2 моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Положеннями ч. 4 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно з роз'ясненнями Верховного Суду України, що містяться в п.п. 3, 9 постанови Пленуму Верхового Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зі змінами та доповненнями, судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Отже, наявність шкоди ще не породжує обов'язку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб'єкта такої відповідальності.
Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умови порушення права цієї особи, наявність такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою.
Таким чином, предметом доказування для позивача у цій справі, окрім наслідків у вигляді травми є протиправність дій відповідача та причинно-наслідковий зв'язок із такими діями та наслідками у вигляді моральних страждань.
Згідно з наявною в матеріалах справи Довідкою за результатами психологічного супроводження проходження служби старшим дільничним офіцером поліції сектору превенції Корабельного ВП ГУНП в Миколаївській області майора поліції ОСОБА_1 , виданою психологом СКЗ Корабельного ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 , після проведеної 31.01.2020 р. бесіди з ОСОБА_1 психоемоційний стан співробітника був задовільний, однак останній відчував дискомфорт внаслідок отриманих ушкоджень, а саме множинних вкушених рваних ран від собак.
Сам позивач ОСОБА_1 у своїй позовній заяві зазначив, що через напад двох розлючених собак йому довелося пережити сильне почуття страху, отримання дуже болючих та складних ушкоджень у вигляді ран, саден правого та лівого передпліччя, живота, правої гомілки, тривале загоєння кусано-рваних ран, внаслідок чого він перебував у стані депресії у зв'язку з відчуттям постійного болю, дискомфорту у побуті та при виконанні процедур щоденної гігієни, що, в свою чергу, порушило його звичний спосіб життя. Крім того, після загоєння ран на тілі залишилися великі рубці.
Тому, враховуючи доведеність усіх складових спричинення моральної шкоди, у сенсі розуміння ст. 23 ЦК України, особа позивача має право на її відшкодування, що знайшло своє підтвердження під час розгляду справи, оскільки позивач ОСОБА_1 в період проходження служби при виконанні службових обов'язків безсумнівно пережив моральні страждання, приниження честі та гідності, а також ділової репутації фізичної особи, психічне хвилювання під час отриманих тілесних ушкоджень, що потягло за собою курс стаціонарного лікування та тимчасової втрати працездатності.
З урахуванням фактичних обставин справи, характеру та обсягу спричинених моральних страждань, принципів справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за можливе частково задовольнити позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_1 .
Враховуючи вимоги розумності, справедливості, ступінь моральних та фізичних страждань позивача, суд вважає за можливе стягнути на користь ОСОБА_1 з відповідача ОСОБА_2 7 000,00 грн, що є справедливим і достатнім для компенсації понесених позивачем страждань та переживань.
Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб .
Оскільки позивач, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору при подачі позову про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи, то на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути в дохід держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що 1% від ціни позову та від задоволених позовних вимог становить менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2020 року, то з відповідача ОСОБА_2 на користь держави належить стягнути судовий збір у розмірі 840,80 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 141, 264, 265, 280-282, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; рахунок, відкритий у АТ КБ "ПриватБанк" IBAN НОМЕР_3 ) матеріальні збитки в сумі 3 733,05 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; рахунок, відкритий у АТ КБ "ПриватБанк" IBAN НОМЕР_3 ) моральну шкоду в сумі 7 000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) в дохід держави судовий збір в сумі 840,80 грн.
Копію заочного рішення направити відповідачу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
У відповідності до п.п. 15.5 ч.1 Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; рахунок у АТ КБ "ПриватБанк" IBAN НОМЕР_3 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Я.А. Чернявська