Номер провадження 22-ц/821/710/21Головуючий по 1 інстанції
Справа №707/2378/20 Категорія: 331060000 Морозов В. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Нерушак Л. В.
05 травня 2021 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач )
Суддів Василенко Л. І., Єльцова В. О.
За участю секретаря Анкудінова О. І.
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ;
представник заявника адвокат - ОСОБА_2 ;
заінтересована особа - Черкаський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ);
особа, яка подає апеляційну скаргу - ОСОБА_3
розглянувши у м. Черкаси у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 04 грудня 2020 року, постановлене під головуванням судді Морозова В. В. у Черкаському районному суді Черкаської області 04.12. 2020 року, у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Черкаський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) про встановлення факту батьківства,-
03 листопада 2020 року заявник ОСОБА_1 звернувся у суд із заявою про встановлення факту батьківства.
В обгрунтування вимог заяви ОСОБА_1 вказує, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його матір'ю є ОСОБА_4 , а батьком є ОСОБА_5 .
У заяві він посилається, що батьки проживали разом в цивільному шлюбі з 1999 року до дня смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В свідоцтві про народження заявника ОСОБА_1 записана лише мати - ОСОБА_4 , в той час як батько був записаний зі слів матері, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану. Це відбулося через те, що батьки свій шлюб офіційно не реєстрували, тому мати вказала ім'я та по-батькові ОСОБА_5 , але прізвище було вказано матері - ОСОБА_4 . Жодних питань з цього приводу раніше у заявника не виникало, тому у свідоцтво про його народження ніхто зміни не вносив.
ОСОБА_1 вказує, що на даний час його батько помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті батька ОСОБА_5 залишилася спадщина : частина будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельні ділянки. У зв'язку з тим, що його батько ОСОБА_5 не був записаний у свідоцтві про його народження, то ОСОБА_1 на даний час не може оформити право власності на спадкове майно.
Заявник ОСОБА_1 у заяві вказує, що факт, що він є сином ОСОБА_5 , підтверджується тим, що його батьки почали мешкати разом в 1999 році в селі Степанки Черкаського району, де прожили все своє спільне життя, перебуваючи у незареєстрованому шлюбі. Батько заявника ОСОБА_5 розірвав свій перший шлюб з іншою жінкою, а в 1999 році його мати завагітніла від ОСОБА_5 та народила сина, заявника ОСОБА_1 , якого батьки вдвох доглядали та виховували до повноліття.
У заявника ОСОБА_1 залишилися фотографії з дитинства, де він разом з батьком на фото, які він додав до матеріалів заяви. ОСОБА_5 все своє життя називав його сином, виконував батьківські обов'язки. Їхня родина проживала в АДРЕСА_1 . Село невелике, тож всі сусіди знали, що заявник - син ОСОБА_5 , а його мати - його дружина. Батьки вели спільне господарство, мали спільний бюджет, так як проживали однією сім?єю .
Заявник ОСОБА_1 надав довідку від сільського голови села Степанки від 20.08.2020 року, в якій сільський голова також підтвердив факт спільного проживання його батьків разом з ним та ведення спільного господарства.
У заяві ОСОБА_1 посилається на те, що його батьком є дійсно ОСОБА_5 , що можуть підтвердити свідки, а саме сусіди, які мешкають на їхній вулиці, і які бачили, як він ріс, хто ним опікувався, добре знали їхню родину та бачили, що батьки дійсно перебували в фактичних шлюбних стосунках. Тому є всі докази того, що він сином ОСОБА_5 , вказує ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 просив встановити факт батьківства, що ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його батьком.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 04.12. 2020 року заяву - задоволено, встановлено факт, що ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 , який не приймав участі у розгляді справи, вважаючи свої права порушеними вказаним рішенням суду, оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, яка зареєстрована в Черкаському апеляційному суді 19 березня 2021 року Вх. № 2817/21-Вх.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник ОСОБА_3 зазначає, що з ухваленим рішенням суду він не погоджується. У скарзі ОСОБА_3 посилається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, що мають значення для справи. Він вказує, що заявник не надав суду доказів необхідності встановлення вказаного факту і неможливості реалізувати свої права за відсутності рішення суду.
Скаржник ОСОБА_3 у скарзі зазначає, що визначальною обставиною при розгляді заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право.
На момент подання заяви про встановлення факту батьківства, так і на момент розгляду справи по суті, між сторонами був наявний спір про право, внаслідок чого, вказано, що заява повинна була залишитися без розгляду, посилається скаржник. Тому ОСОБА_3 вказує, що спір по даній справі повинен був бути розглянутий в рамках позовного провадження, а не окремого провадження, як розглядалась заява судом.
Крім того, ОСОБА_3 посилається, що оскільки він не був залучений як учасник до розгляду вказаної справи, тому був позбавлений можливості реалізувати свої права, передбачені ст. 49 ЦПК України, а саме: надати докази на спростування вказаної у заяві інформації.
Згідно матеріалів спадкової справи, відкритою за заявою скаржника ОСОБА_3 , вбачається, що заявник ОСОБА_1 звертався до нотаріуса з відповідною заявою, тому знав про той факт, що у померлого є ще й інші спадкоємці.
ОСОБА_3 у скарзі посилається на те, що не залучення його в якості учасника до розгляду даної справи є зловживанням процесуальними правами, та проявом недобросовісності заявника , що спричинило неможливість розгляду справи судом першої інстанції об'єктивно та з урахуванням усіх обставин справи, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, яке не відповідає вимогам закону, тому не може залишатись в силі.
Скаржник ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог заявника відмовити повністю.
26 квітня 2021 року на адресу Черкаського апеляційного суду надійшло клопотання від представника Черкаського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) Л. Ляшко Вх. № 4324/21-Вх., в якому вона просить справу розглядати у відсутність представника. При розгляді заяви покладаються на розсуд суду.
13 квітня 2021 року на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду надійшов відзив представника заявника - адвоката Семенюк О.Г.
У відзиві зазначається, що заявник ОСОБА_1 , не згодний із доводами апеляційної скарги ОСОБА_3 , оскільки вважає, що суд вірно розглянув його заяву та встановив факт батьківства, що він дійсно є сином ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Представник заявника у відзиві посилається на Постанову Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року « Про судову практику у справах про встановлення факту, що мають юридичне значення», вказує, що застосуванню підлягають норми ст.ст. 53, 55 КпШС України. Вказує, що заявник довів належними доказами, що є підстави дійти висновку, що він є сином померлого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тому неочікуваним для нього було подання апеляційної скарги ОСОБА_3 , який також є сином від першого шлюбу ОСОБА_5 , та невизнання його сином ОСОБА_5 , оскільки він є спільним батьком для обох синів . Тому ОСОБА_1 згоден пройти тест, здавши генетичні аналізи на підтвердження спорідненості із померлим батьком ОСОБА_5 , щоб довести ОСОБА_3 , що він є сином ОСОБА_5 . Вказує у відзиві, що є рідна сестра батька ОСОБА_7 , яка згодна пройти з ним тест на підтвердження родинних відносин, що підтвердить батьківство ОСОБА_5 .
У відзиві вказується, що апеляційна скарга не аргументована, скаржник не навів жодного спростування, що ОСОБА_5 не є батьком ОСОБА_1 , тому він згоден підтвердити тестом, що є сином ОСОБА_5 .
Представник заявника ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3 та залишити рішення суду без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення заявника та його представника, пояснення скаржника та його представника, які з'явилися в судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши доводи та обґрунтування апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно до п. 4 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладеним у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає вищевказаним вимогам закону.
Ухвалюючи рішення про задоволення заяви про встановлення факту батьківства, суд виходив із доведеності вимог заявника, вказавши, що заявнику необхідно даний факт для оформлення спадщини після смерті його батька.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що за наявними доказами у справі, є всі підстави для встановлення факту батьківства ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо заявника ОСОБА_1 , тому вимоги заяви є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та вимогам закону, так як судом допущено порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, так як суд не звернув уваги на вимоги закону щодо наявного спору про право та не залишив заяву без розгляду згідно до вимог процесуального закону, а ухвалив рішення у справі, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов'язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції згідно свідоцтва про народження ОСОБА_1 , виданого 05 квітня 2020 року, серії НОМЕР_1 , зазначено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Черкаси, у графі мати зазначено - ОСОБА_4 , у графі батько зазначено - ОСОБА_8 ( а. с. 9).
Із даних паспорту громадянина України № НОМЕР_2 , запис № 20000117-04919, також вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а. с. 5).
Зі змісту довідки Степанківської сільської ради Черкаського району Черкаської області видно, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ( а. с. 7).
Згідно з даними витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст. ст. 126,133,135 СК України № 00028265916 від 22.10.2020 року, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати - ОСОБА_4 , батько - ОСОБА_8 , актовий запис № 274 від 05.04.2000 року. Державна реєстрація проведена відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України ( а. с. 10 - 11).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , актовий запис № 54 від 27.07.2020 року, виданого виконавчим комітетом Степанківської сільської ради Черкаського району Черкаської області, ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_5 ( а. с. 12).
Згідно довідки від 20.08.2020 року № 1254, виданої виконавчим комітетом Степанківської сільської ради, Черкаського району, Черкаської області, померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , 1961 року народження, був зареєстрований та проживав до дня смерті за адресою АДРЕСА_1 . Разом з ним з 1999 року проживали та зареєстровані: цивільна дружина ОСОБА_4 , 1968 року народження, спільний син - ОСОБА_9 , 2000 року народження та вели спільне господарство за даною адресою ( а. с. 13).
У державному акті, виданому 15 листопада 2002 року, зазначено, що ОСОБА_5 , є власником земельної ділянки площею 2,6 га, яка розташована у межах Степанківської сільської ради, Черкаського району, Черкаської області ( а. с. 18).
Як вбачається із витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 1478365 від 21.03.2013 року, ОСОБА_5 є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 ( а. с. 17).
Відповідно до п.5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно п.1 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Звертаючись із даною заявою про встановлення факту батьківства, заявник ОСОБА_1 посилався на те, що його батько ОСОБА_5 не був записаний в свідоцтві про народження, а оскільки заявник на даний час не може оформити право власності на спадкове майно, то він просив встановити факт, що ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком заявника ОСОБА_1 .
У відповідності до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказано, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Згідно п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» встановлено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, або смерті жінки, яка вважалась матір'ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні.
Із заявою про встановлення факту батьківства до суду мають право звернутися матір, опікун дитини, особа, яка її утримує та виховує, а також сама дитина, котра досягла повноліття, а факту материнства - батько й інші перелічені особи.
Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини, коли відповідно до ч. 2 ст. 55 СК України запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній і можуть бути подані матір'ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.
Таким чином, закон розрізняє порядок визначення походження дитини від батька шляхом визнання батьківства, про що позов заявляється до особи, яка вважається батьком дитини, або нею самою, та шляхом встановлення факту батьківства у разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини.
Статтею 130 СК України передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини 1 статті 135 СК України.
Згідно зі ст. 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
Права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державними органами реєстрації актів цивільного стану в установленому законом порядку.
Відповідно до статті 7 Конвенції про права дитини, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім?я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Статтею 8 Конвенції про права дитини (20 листопада 1989 року), передбачено, що держави-учасниці зобов'язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім?я та сімейні зв?язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.
Встановлення факту батьківства має для заявника юридичне значення, оскільки, як зазначає необхідне для подальшого оформлення спадщини після смерті батька.
Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид не позовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідний порядок застосовується, зокрема, якщо встановлення такого факту не пов?язується з подальшим вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду , що вказано у ч. 4 ст. 315 ЦПК України.
Якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права та обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними, спір вирішується в позовному провадженні. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Отже, як вбачається із наявних матеріалів справи, в даному випадку районний суд не встановив, чи є інші, окрім заявника, особи, заінтересовані у вирішенні цієї справи, та не перевірив, чи впливатиме встановлений факт на спадкові права та обов'язки цих осіб, оскільки сам заявник у поданій заяві вказував, що встановлення факту батьківства необхідне йому для оформлення спадкових прав після смерті батька.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що скаржник посилається на наявність спору про право у цій справі, оскільки доведено, що ОСОБА_3 , який подав апеляційну скаргу, є рідним сином, спадкоємцем першої черги за законом померлого ОСОБА_5 , та в установлений законом строк заявив про свої спадкові права, подавши нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Зокрема, скаржник ОСОБА_3 надав до апеляційної скарги копію заяви ОСОБА_3 від 02 грудня 2020 року про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , копію заяви ОСОБА_4 від 19 січня 2021 року про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , копію заяви ОСОБА_1 від 19 січня 2021 року про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Крім того, звертаючись до суду із апеляційною скаргою, скаржник ОСОБА_3 надав додатком до скарги копію позовної заяви ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності на 1/2 частину спільного сумісного майна, про визнання права на спадкування разом зі спадкоємцями першої черги та копію ухвали Черкаського районного суду Черкаської області від 11 січня 2021 року про відкриття провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності на 1/2 частину спільного сумісного майна, про визнання права на спадкування разом зі спадкоємцями першої черги ( № 707/2522/20, 2/707/261/21). До апеляційної скарги ОСОБА_3 додатком також надав копію відзиву на позовну заяву по справі № 707/2522/20.
Таким чином, встановлення зазначеного факту впливатиме також на права й обов'язки інших спадкоємців, і такий спір може вирішуватися лише в порядку позовного провадження, вважає колегія суддів апеляційного суду, тому доводи скаржника є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Оскільки матеріали справи свідчать, що після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на майно померлого, та спадкоємці звернулись із заявами до Черкаської районної державної нотаріальної контори з метою прийняття спадщини, а тому у даному випадку вбачається спір про право, у зв'язку з чим дані вимоги заявника щодо встановлення батьківства не підлягають судовому розгляду в окремому провадженні, відповідно такий спір належить вирішувати у порядку позовного провадження.
Відповідно до ч.1 ст. 352 ЦПК учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, ОСОБА_3 посилався на те, що рішенням суду у даній справі порушені його права як спадкоємця.
На переконання колегії суддів апеляційного суду такі доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 заслуговують на увагу, оскільки розглядаючи вимоги заяви, суд першої інстанції не з'ясував коло заінтересованих осіб, не перевірив чи існує спір про право за даними вимогами заявника, допустивши порушення вимог процесуального закону .
Тому, зважаючи на наведені вище обставини, судовим рішенням у даній справі порушуються права скаржника ОСОБА_3 , який не був залучений до участі у розгляді справи.
Суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.
Частиною 4 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Таким чином, з'ясувавши обставини справи, та перевіривши наявні докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового та передчасного висновку про задоволення вимог заявника, так як вимоги апеляційної скарги ОСОБА_3 заслуговують на увагу, а тому вимога апеляційної скарги щодо скасування рішення суду підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню, провадження у даній справі закриттю, а заява ОСОБА_1 - залишенню без розгляду.
Суд роз'яснює заявнику його право на звернення до суду із позовом в загальному порядку.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 4 ч. 1 ст.374, ч. 4 ст. 315, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 04 грудня 2020 року, у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Черкаський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту батьківства - скасувати.
Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Черкаський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту батьківства - закрити.
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Черкаський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту батьківства - залишити без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення суду, в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законодавством.
Повний текст рішення суду складений 11 травня 2021 року.
Головуючий Л.В. Нерушак
Судді В. О. Єльцов
Л. І. Василенко