СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/14269/20
пр. № 2/759/5222/20
18 січня 2021 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:
Головуючого судді - Журибеди О.М.,
при секретарях - Мурга Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» про відшкодування майнової шкоди та моральної шкоди,
ОСОБА_1 у серпні 2020 року звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», яким просить стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 13633,53 грн., моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував на те, що 22.01.2020 року сталась дорожньо-транспортна пригода за участю належного позивачу транспортного засобу «Фольцваген», номерний знак НОМЕР_1 та транспортного засобу «КІА», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок якої належний позивачу автомобіль отримав механічні пошкодження. Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «КІА», державний номер НОМЕР_3 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в АТ СГ «ТАС» на підставі страхового полісу № АО5079322. Постановою Подільського районного суду м. Києва від 03.04.2020 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. 26.02.2020 року позивачем була подана заява до АТ СГ «ТАС» в порядку ст. 35 та п.41.1. ст. 41 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» про сплату страхового відшкодування в сумі 15065,35 грн. 15.05.2020 року на підставі акту виконаних робіт № 02-4 від 29.04.2020 року позивачем сплачено за ремонт автомобіля грошові кошти в сумі 16482,75 грн. 29.04.2020 року АТ СГ «ТАС» перерахувало на його рахунок 4849,22 грн. суму страхового відшкодування. 07.05.2020 року позивачем на адресу АТ СГ «ТАС» було подано претензію щодо розміру сплаченого страхового відшкодування, яку відповідачем було залишено без задоволення. Крім того, внаслідок ДТП йому було завдано моральну шкоду, яку він оцінює в сумі 5000,00 грн.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26.08.2020 року провадження у справі відкрито та розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідачем на адресу суду 15.09.2020 року було надано відзив, яким просить відмовити в задоволені позову посилаючись на його необґрунтованість.
Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 22.01.2020 року приблизно о 18 год. 12 хв. в м. Києві по вул. М. Гречка, 2 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю належного позивачу транспортного засобу «Фольксваген», номерний знак НОМЕР_1 та автомобіля марки «КІА», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , в результаті якого автомобіль позивача отримав механічні пошкодження.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 03.04.2020 року, яка набрала законної сили, ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с. 9).
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
На момент ДТП цивільно -правова відповідальність водія транспортного засобу «КІА», державний номер НОМЕР_2 була застрахована у АТ «СГ «ТАС» на підставі полісу № АО5079322, франшиза становить 2000,00 грн. (а.с. 8).
Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, виконаного18.02.2020 року ФОП « ОСОБА_3 » вартість відновлювального ремонту автомобіля «Фольцваген», державний номер НОМЕР_1 становить 15065,35 грн. ( а.с. 11-20).
26.02.2020 року позивач звернувся до АТ «Страхова група «ТАС» із заявою про виплату суми страхового відшкодування.
Позивачем було відновлено автомобіль, та згідно акту виконаних робіт від 29.04.2020 року, вартість ремонту склала суму в розмірі 16482,75 грн., які були сплачені позивачем.
29.04.2020 року страховою компанією було перераховано позивачу кошти в сумі 4849,22 грн.
Пред'являючи позовні вимоги, позивач вказує, що йому страховою компанією було не доплачено страхове відшкодування, а тому решта суми підлягає стягненню з відповідача, що становить .13633,53 грн.
Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог суд приймає до уваги те, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
В пункті 4 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Згідно із ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно із п.п.34.2,34.3,34.4 ст.34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження). Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.
Пунктом 36.1 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст.35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (п.36.2 ст.36 Закону).
Відповідно до ст. 36.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Як вбачається з умов Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АО 05079322 та страхового акту № 09088/08/920 від 27.04.2020 року, розмір франшизи згідно умов зазначеного договору становить 2000,00 грн.
З урахуванням встановлених обставин справи суд вважає, що позивачем доведені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 11633,53 грн., враховуючи, що позивачем при обчисленні розміру матеріальних збитків не було враховано франшизу яка становить 2000,00 грн.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про відшкодування з відповідача моральної шкоди, заподіяної йому внаслідок пошкодження автомобіля, в розмірі 5000,00 грн.
Обґрунтовуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивач посилався на моральні переживання, понесені під час ДТП.
Оскільки при вирішенні спору судом встановлено порушення майнових прав позивача, а також, з огляду на те, що у справах про відшкодування матеріального збитку, заподіяного ДТП, стягнення відшкодування моральної шкоди передбачено пунктом 3 частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України, а факт заподіяння позивачеві моральних страждань у зв'язку із пошкодженням його майна внаслідок ДТП є очевидним, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивач про відшкодування моральної шкоди за заявленими в позові підставами.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, особою, відповідальною за заявленими в позові підставами є ПрАТ «Страхова група «ТАС».
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (ч. 4 ст. 23 ЦК України).
Розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру заподіяних потерпілому фізичних і моральних страждань, а також ступеня вини заподіювача шкоди у випадках, коли вина є підставою відшкодування шкоди. При визначенні розміру компенсації шкоди повинні враховуватися вимоги розумності і справедливості. Характер фізичних і моральних страждань оцінюється судом з урахуванням фактичних обставин, при яких була заподіяна моральна шкода, та індивідуальних особливостей потерпілого (стаття 23 ЦК України, пункт 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд також враховує, доводи позивача про те, що пошкоджений автомобіль не могли використовувати, що створювало незручності, у витраті особистого та робочого часу для вирішення питань, пов'язаних із захистом прав позивача, суд приймає до уваги.
Таким чином, з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд доходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню компенсація моральної шкоди, яка полягає у моральних стражданнях позивача у зв'язку із пошкодженням його майна внаслідок ДТП, в розмірі 5000,00 грн.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до частин 4-6 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.
Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Слід зазначити, що адвокати, укладаючи із клієнтом договір про надання правової допомоги, мають вказувати перелік послуг, які будуть надаватися під час виконання такого договору. З приводу цього питання Верховний Суд у постанові по справі № 826/856/19 від 22.12.2018 зазначив, що «з розрахунку наданих адвокатом послуг вбачається, що певні його дії (зробити копії необхідних документів чи друк квитанцій) не потребують професійних навичок, а акт виконаних робіт містить вид послуг, що не були передбачені договором».
Таким чином, для можливості наступного відшкодування судових витрат слід ретельно підготувати договір про надання правової допомоги та передбачити, якими доказами будуть підтверджуватися надані адвокатом послуги.
На підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги позивачем надано договір про надання правової допомоги від 01.08.2020 року. Відповідно до акту прийому-передачі до договору про надання правової допомоги від 01.08.2020 року вартість наданої правової допомоги становить 5000,00 грн.
Враховуючи наведене, суд приймає дані документи в якості належних доказів понесення відповідачем витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп.
Керуючись статтями 988, 990 ЦК України, статями 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» про відшкодування майнової шкоди та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» (код ЄДРПОУ 30115243, місцезнаходження: м. Київ, проспект Перемоги, 65) на користь ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду в розмірі 11633 грн. 53 коп., моральну шкоду в сумі 5000 грн. 00 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн. 00 коп. а також судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп., а всього 22474 ( двадцять дві тисячі чотириста сімдесят чотири ) грн. 33 коп.
В іншій частині заявлених вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.М. Журибеда