Справа № 344/18080/13-ц
Провадження № 2/344/230/21
11 травня 2021 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Бабій О.М.,
секретаря Сивухіної Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Івано-Франківської міської ради, Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області, ОСББ «Дем'янівка», Департаменту містобудування та архітектури про зобов'язання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 привести приміщення спільного користування до попереднього стану, визнання незаконним та скасування протоколу позачергового засідання правління ОСББ «Дем'янівка» від 19.06.2012 року, визнання незаконними та скасування свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 24.01.2014 року видане ОСОБА_2 та № 15178687 від 23.12.2013 року видане ОСОБА_3 ,-
13 листопада 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Івано-Франківської міської ради, Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області про визнання незаконними рішень міської ради та усунення перешкод в користуванні допоміжним приміщенням.
Позивач неодноразово уточняв та змінював позовні вимоги.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 30 березня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Івано-Франківської міської ради, Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області, ОСББ «Дем'янівка», Департаменту містобудування та архітектури про зобов'язання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 привести приміщення спільного користування до попереднього стану, визнання незаконним та скасування протоколу позачергового засідання правління ОСББ «Дем'янівка» від 19.06.2012 року, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 24.01.2014 року видане ОСОБА_2 та № 15178687 від 23.12.2013 року видане ОСОБА_3 відмовлено.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 30 березня 2016 року провадження в частині прохань позивача про визнання незаконними та скасування містобудівних умов та обмежень ОСОБА_3 від 25.11.2011 року та ОСОБА_2 від 03.12.2013 року виданих Департаментом містобудування та архітектури, про визнання незаконними та скасування п.п. 1.9, 1.10 рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 696 від 06.11.2012 року про надання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 дозволу на перепланування власних квартир і долучення приміщень спільного користування, відповідно до проектної документації - закрито.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 червня 2016 року рішення суду від 30 березня 2016 року залишено без змін.
Ухвалу суду від 30 березня 2016 року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог позивач не оскаржував.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року рішення Івано-Франківського міського суду від 30 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 червня 2016 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа перебувала в проваджені судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Островського Л.Є. з 02.03.2017 року.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 13.09.2018 року та наказом від 21.09.2018 року суддю ОСОБА_4 звільнено із займаної посади у зв'язку з поданням заяви про відставку.
На виконання вимог п. 2.3.50 Положення про АСДС проведено повторний автоматизований розподіл незавершених розглядом судових справ, які перебувають у провадженні судді ОСОБА_4 .
Шляхом проведення автоматизованого розподілу судової справи визначено головуючого суддю - Бабій О.М.
09 жовтня 2018 року справу передано судді Бабій О.М.
12 грудня 2018 року суддею закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 06 лютого 2019 року.
Позивач брав участь у судових засіданнях, давав пояснення, судом допитано свідків.
Останній раз позивач брав участь в судовому засіданні 29 січня 2020 року.
Після вказаної дати позивач не з'являвся в судові засідання. Під час карантину подавав клопотання про відкладення, які судом було задоволено.
Останнє клопотання про відкладення позивачем подано 26 березня 2020 року.
Після цього жодних заяв від позивача не надходило.
Про час та місце судових засідань позивач повідомлявся шляхом надіслання повісток, та по телефону. Позивач повісток не отримував, конверти повертались за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07 липня 1989 року ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з в тому числі з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).
Системний аналіз вказаних норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Отже, правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц, від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц, від 20 червня 2019 року по справі № 522/7428/15, від 06 червня 2019 року у справі № 760/3301/13-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 28 лютого 2019 року у справі № 752/9188/13-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц та від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц.
У даній справі ОСОБА_1 повідомлявся судом шляхом надіслання йому повісток та на адресу зазначену у позовній заяві та інших процесуальних документах.
З березня 2020 року позивач судовим розглядом його позову не цікавився, причини неявки суд не повідомляв, у зв'язку із чим розгляд справи відкладався неодноразово.
Оскільки позивач, будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи, повторно не з'явився у судове засідання без поважних причин, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду на момент розгляду справи не надходило, відповідачі не наполягають на розгляді справи по суті, суд вважає, що позовну заяву слід залишити без розгляду.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Івано-Франківської міської ради, Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області, ОСББ «Дем'янівка», Департаменту містобудування та архітектури про зобов'язання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 привести приміщення спільного користування до попереднього стану, визнання незаконним та скасування протоколу позачергового засідання правління ОСББ «Дем'янівка» від 19.06.2012 року, визнання незаконними та скасування свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 24.01.2014 року видане ОСОБА_2 та № 15178687 від 23.12.2013 року видане ОСОБА_3 залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд.
Повний текст ухвали складено та підписано 11 травня 2021 року.
Суддя Бабій О.М.