Справа № 932/2217/21
Провадження № 2-а/932/57/21
05 травня 2021 року Суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Кіпчарський О.М., ознайомившись із матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Вищий навчальний заклад «Університет імені Альфреда Нобеля» про визнання неправомірним та скасування рішення про примусове повернення, -
17.03.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Вищий навчальний заклад «Університет імені Альфреда Нобеля» про визнання неправомірним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження чи третьої країни.
Позивач оскаржує рішення суб'єкта владних повноважень від 06.02.2020 року, яке йому було врученого того ж дня, в присутності перекладача, що підтверджується відповідною розпискою.
Згідно з частинами першою, п'ятою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо оскарження рішення про примусове повернення до країни походження спеціального строку не передбачено, а отже такий становить, згідно ст. 122 КАС України, шість місяців з дня коли особа довідалась чи могла довідатись про порушення своїх прав.
При винесені оскаржуваного рішення, позивачу роз'яснено його обов'язок покинути територію України в строк до 26.02.2020 року.
Одночасно з позовом, позивачем подано клопотання про поновлення строку на звернення до суду.
Так, позивач вказував, що пропустив строк звернення до суду з поважних причин, оскільки є іноземцем та не володіє ні українською, ні російською мовами, а тому не був належним чином обізнаний із законодавством України та своїми правами на оскарження вищевказаного рішення, не мав можливості звернутись за наданням йому безоплатної правової допомоги.
Додатково вказує на встановленні карантинні заходи, що також стало перешкодою у зверненні до суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Ухвалою судді від 18.03.2021 року, наведені позивачем у клопотанні підстави для поновлення строку на звернення із позовом до суду визнано не поважними, оскільки як вже було зазначено, оскаржуване рішення належним чином доведено до позивача за участі перекладача, у рішенні вказано, що таке може бути оскаржено до суду, позивача інформовано про його обов'язок покинути територію України в строк до 26.02.2020 року.
Натомість, позивач територію України так і не покинув, перебував на території України впродовж більш ніж одного року, і лише 17.03.2021 року подав даний позов.
Введенні карантинні заходи теж жодним чином не могли стати перешкодою у пропуску строку на оскарження рішення про примусове повернення, оскільки і суди, і центри з надання правової допомоги не припиняли своєї роботи через введені карантинні заходи.
З цих підстав адміністративний позов залишено без руху.
В ухвалі судді від 18.03.2021 року вказано, що за процесуальними положеннями законодавства, протягом десяти днів з дня вручення ухвали, особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
При цьому, позивачу роз'яснено, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.
Копія ухвали негайно надіслана позивачу на вказану ним у позові поштову адресу.
Наступного ж дня, тобто 19.03.2021 року ухвала скерована до Єдиного реєстру судових рішень та опублікована 22.03.2021 року.
Натомість, ухвалу від 18.03.2021 року позивач засобами поштового зв'язку не отримав, пощтове відправлення повернуто до суду за закінченням терміну зберігання.
21.04.2021 року позивач скерував на адресу суду клопотання, де вказує, що ухвалу від 18.03.2021року не отримував, а випадково про неї довідався із Єдиного реєстру судових рішень. Дату, коли він довідався про ухвалу, позивач не зазначає. Клопотання скеровано на адресу суду від імені та за підписом позивача з м. Харків. На адресу суду клопотання надійшло 29.04.2021 року.
В клопотанні позивач вказує, що пропуск строку на оскарження постанови пропущений ним з поважних причин, зокрема через епідемію захворювання COVID-19 та введені в зв'язку з цим карантинні заходи, в зв'язку з цим було введення обмеження щодо пересування, м. Дніпро періодично перебувало в «червоній» чи «помаранчевій» зонах, відтак він не міг своєчасно звернутись за правовою допомогою та відповідно подати до суду даний позов. Вказує, що в момент ознайомлення та вручення оскаржуваного рішення йому не було забезпечено дипломованого перекладача та не повідомлено центр з надання вторинної правової допомоги.
Вважає, що вказані причини є поважними та саме через них, він звернувся до суду лише 17.03.2021 року, тобто по спливу більше 13 місяців з дня прийняття оскаржуваного рішення та пропустив встановлений строк на оскарження більше ніж на 7 місяців.
Покликається на практику ЄСПЛ щодо необґрунтованого обмеження у праві доступу до суду та застосування процесуальних норм без надзвичайного формалізму.
Фактично, будь-яких інших поважних підстав пропуску строку на звернення до суду, а ніж тих, про які зазначав в первинному клопотанні та які визнані неповажними, позивач не вказав.
Суддя повторно зазначає, що оскаржуване рішення належним чином доведено до відома позивача 06.02.2020 року та за участі перекладача, що підтверджується відповідною розпискою та підписами позивача та перекладача, у рішенні вказано, що таке може бути оскаржено до суду, позивача інформовано про його обов'язок покинути територію України в строк до 26.02.2020 року.
Всі ці події малим місце ще до введення на території України карантинних заходів.
Встановлений Законом процесуальний строк на оскарження рішення тривалістю 6 місяців є цілком достатнім для залучення адвоката, підготовки позову, отримання необхідних документів.
Жорсткі карантинні правила та обмеження діяли в Україні в період березня-травня 2020 року, після чого були достатньо послаблені, та впродовж наступних місяців зводились фактично до носіння індивідувальних засобів захисту, обмеження, але не припинення роботи громадського транспорту, обмеження в роботі розважальних заходів та закладів громадського харчування, заборона масових зібрань громадян.
Всі ці обмеження жодного впливу на можливість подання позову не мали, судові органи та органи адвокатури не припиняли своєї діяльності з часу введення карантинних заходів, тим більше, учасникам судових проваджень надано можливість звернення до суду засобами електронного поштового зв'язку та участі в судових засіданнях дистанційно.
Для підготовки позову та його обгрунтування позивачем не витрачався час для збору доказів чи додаткової інформації, оскільки до такого додано лише копію оскаржуваного рішення, копії паспорту позивача, посвідки на проживання, копії квитанцій про сплату штрафу.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
У випадку не тривалого пропуску строку, наявності доказів, що у вказаний період часу позивач вживав заходів щодо підготовки позову, збору доказів та ін., хворів, чи були наявні інші дійсні та об'єктивні причини, які унеможливили своєчасне звернення до суду, суд міг би без зайвого формалізму та бюрократизму вирішити питання щодо можливості поновлення пропущеного строку, однак строк на оскарження рішення суб'єкта владних повноважень пропущений більш ніж на 7 місяців, що є досить значним періодом часу, чому об'єктивних та реальних причин позивач не довів та відповідних доказів не надав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відтак, вказані позивачем у клопотанні від 21.04.2021 року підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду не є поважними, а тому позовну заяву слід повернути позивачу.
Керуючись ст.123, 160,161,169,171,248 КАС України, суддя -
визнати неповажними причини пропуску строку на звернення до суду, вказані позивачем ОСОБА_1 у клопотанні про поновлення строку на звернення до суду від 21.04.2021 року.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Вищий навчальний заклад «Університет імені Альфреда Нобеля» про визнання неправомірним та скасування рішення про примусове повернення - повернути позивачу.
Роз'яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя О.М. Кіпчарський