221/2492/21
2-а/221/46/2021
про передачу справи на розгляд іншому суду
05 травня 2021 року м. Волноваха
Суддя Волноваського районного суду Донецької області Чальцева Т.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Відділу прикордонної служби «Мілове» ім. В.Банних Луганського прикордонного загону про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Позивач ОСОБА_1 звернувсь до суду з позовом до Відділу прикордонної служби «Мілове» ім. В.Банних Луганського прикордонного загону про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. У позовній заяві зазначено, що відносно нього було складено постанову про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП у розмірі 1700,00 грн., яку він вважає незаконною, а тому звернувсь до суду з відповідною позовною заявою.
Після одержання позовної заяви, суддя крім з'ясування питання чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України, ще і з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності (п. 4 ч. 1ст. 171 КАС України).
Дослідивши зміст позовної заяви, матеріалів, доданих до неї, суд приходить до висновку про непідсудність справи Волноваському районному суду Донецької області, виходячи з наступного.
Згідно з п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до визначеногост.8ЗаконуУкраїни «Про судоустрій та статус суддів» права на повноважний суд, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Вказана норма кореспондується з положеннями ст.6 Конвенції, відповідно до якої в поняття «суд, встановлений законом», входить лише той суд, до підсудності якого віднесений розгляд тієї чи іншої справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та №29465/04) зазначено, що поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Положеннями §3 КАС України визначено територіальну юрисдикцію (підсудність).
Так, стаття 27КАС України передбачає виключну підсудність, а згідно ч. 2ст.27КАС України адміністративні справи з приводу оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, прийнятих на контрольних пунктах в'їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію, їхніх дій або бездіяльності вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідного контрольного пункту.
Правила предметної підсудності разом з правилами територіальної та інстанційної підсудності складають алгоритм визначення компетентного суду для розгляду і вирішення окремих категорій адміністративних справ.
З огляду на вищезазначене, враховуючи, що спір виник з приводу оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятих на контрольних пунктах в'їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію, їхніх дій або бездіяльності, позов вирішується адміністративним судом за місцезнаходженням відповідного контрольного пункту.
Частина 5 статті 171 КАС України передбачено, що в разі встановлення судом того, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому ст. 29 КАС України.
Пунктом 2 частини 1статті 29 КАС України визначено, що суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Крім того, недотримання правил юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1ст. 318 КАС України).
Виходячи з наведеного вище, беручи до уваги, що інститут територіальної юрисдикції розмежовує підсудність справ, суд дійшов висновку, що матеріали адміністративного позову слід передати на розгляд за виключною підсудністю до належного суду - Міловського районного суду Луганської області.
Відповідно до ч.1 ст.30 КАС України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.
Керуючись ст. 20, ч. 2 ст. 27, п.2 ч. 1 ст.29, ст. ст.30,171,241,243,248,256,294-295 КАС України, суд,-
Матеріали позовної заяви № 221/2492/21, подані ОСОБА_1 до Відділу прикордонної служби «Мілове» ім. В.Банних Луганського прикордонного загону про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, передати на розгляд до Міловського районного суду Луганської області.
Ухвала може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання через Волноваський районний суд Донецької області.
Суддя Волноваського районного суду
Донецької області Т.В. Чальцева