12.05.21
Справа № 635/8785/20
Провадження № 2-а/635/13/2021
12 травня 2021 року Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Шинкарчука Я.А.,
за участю секретаря судового засідання - Желізової О.А.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засідання в приміщенні суду в смт Покотилівка Харківського району Харківської області адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції роти № 6 батальйону № 2 УПП у Харківській області лейтенанта поліції Павлюка Максима Петровича про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
24 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора патрульної поліції роти № 6 батальйону № 2 УПП у Харківській області лейтенанта поліції Павлюка Максима Петровича про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
На обґрунтування своїх позовних вимог щодо безпідставності та необґрунтованості винесення оскаржуваної постанови позивач вказує про те, що 14 грудня 2020 року, поліцейський звинуватив позивача у тому, що останній керував транспортним засобом Renault 19 номерний знак НОМЕР_1 в районі вулиці Молочній № 56, не маючи чинного полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Після зупинки транспортного засобу співробітник поліції повідомив позивача, що ним порушені вимоги п. 2.1 г ПДР України - керування транспортним засобом без чинного страхового полісу. На підставі зазначеного поліцейський вимагав пред'явити документи, а саме водійське посвідчення, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов'язкової цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів. На питання, що є причиною зупинки позивача поліцейським повідомлено про відсутність у нього страхового полісу, що і являється причиною зупинки позивача. На вимогу позивача про ознайомлення з доказами його правопорушення, поліцейський вимагав пред'явити документи (водійське посвідчення, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов'язкової цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів). В результаті зазначеного відповідач виніс оскаржувану постанову якою притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та застосував до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. Позивач зазначив, що в момент зупинки автомобіля, правил дорожнього руху не порушував, а відповідно, підстав для здійснення контролю працівниками поліції за наявністю договору страхування не було, а відповідно, і надавати страховий поліс підстав також не було. Позивач вважає такі дії працівників патрульної поліції незаконними та безпідставними. Крім того, вважає, що відповідачем під час розгляду справи порушені вимоги ст. ст. 278, 279, 280 КУпАП, а також право позивача на захист, яке закріплено ст.. 268 КУпАП та ст. ст. 59, 63 Конституції України.
На підставі викладеного просить суд:
- визнати протиправними дії інспектора патрульної поліції роти № 6 батальйону № 2 УПП у Харківській області лейтенанта поліції Павлюка Максима Петровича при винесенні постанови серії ЕАН № 3553719 від 14 грудня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 КУпАП;
- скасувати постанову серії ЕАН № 3553719 від 14 грудня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 КУпАП.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 218 грудня 2020 року позовна заява залишена без руху, позивачу наданий строк для виправлення недоліків.
У визначений судом строк зазначені недоліки виправлені.
На підставі Ухвали Харківського районного суду Харківської області від 20 січня 2021 року провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.
Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав.
Відповідач заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження, відзив на позов суду не подав, копію ухвали про відкриття провадження та позов з додатками отримав 13 січня 2021 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Вислухавши позивача, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до наступного.
Судовим розглядом встановлено, що 14 грудня 2020 року о 10 годині 36 хвилин в м. Харкові по вул. Молочній, № 56 водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Renault 19 номерний знак НОМЕР_1 не пред'явив чинного страхового полісу обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1г ПДР України - відсутність у водія полісу обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
З урахуванням зазначеного відповідач притягнув позивача до адміністративної відповідальності за порушення вимог п. 2.1г ПДР України та склав постанову серії ЕАН № 3553719 від 14 грудня 2020 року, якою визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу 425 грн. в дохід держави.
Не погодившись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду.
Статтею 9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно п. 2 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейським матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена в тому числі за ст. 126 КУпАП, виносяться на місці вчинення адміністративного правопорушення. Поліцейські розглядають справи про адміністративні правопорушення, визначені у статті 222 КУпАП.
Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлені основні права та обов'язки водія транспортного засобу, якими, зокрема, вказано, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктом 2.1 ПДР України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктом 2 ч.1ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Перелік підстав для зупинки транспортного засобу наведений у ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Так, п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху або якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.
Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Водночас, відповідно до п. 21.2 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Аналіз наведених вище положень нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що поліцейський має право вимагати у водія пред'явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав) та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди. У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред'явлення водієм документів, в тому числі страхового полісу є неправомірними.
Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах від 15.03.2019 року в справі №686/11314/17 та від 22.10.2019 року в справі №161/7068/16-а.
За приписами частини 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто, даний вид відповідальності може наставати до особи, водія транспортного засобу, під час його експлуатації за умови відсутності або не бажанні пред'явлення для перевірки, серед інших необхідних документів - поліса.
Так, Закон України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору (пункт 1.8 статті першої цього Закону).
Відповідно до статті 21 Закону № 1961-IV з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: відповідним підрозділом Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод; органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України.
При використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
Тобто, право для витребування полісу відповідним підрозділом Національної поліції у водія транспортного засобу виникає за наявності двох виключних випадків, передбачених Законом № 1961-IV, які не мали місце в даних правовідносинах
Крім того, необхідно зазначити, що судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження до відповідача, в якій роз'яснено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, проте, відповідачем беззаперечних та достовірних доказів на підтвердження викладених ним обставин до суду надано не було, і не повідомлено суд про причини їх не надання чи не можливості їх надання, жодних клопотань з боку відповідача відносно цього до суду заявлено не було.
Згідно положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На підставі зазначеного вина відповідача не може вважатись доведеною.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до статей 1та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі Аллене де Рібермон проти Франції підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характерКодексу про адміністративні правопорушення(п. 21 рішення).
Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. (п. 4.1)
У відповідності до вимог закону відповідачем не надано доказів правомірності своїх дій, не спростовано доводи позивача та не поданого жодного безспірного доказу, який би свідчив про вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 3553719 від 14 грудня 2020 року, складена інспектором патрульної поліції роти № 6 батальйону № 2 УПП у Харківській області лейтенанта поліції Павлюка Максима Петровича про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Що стосується позовної вимоги позивача, про визнання протиправними дії інспектора патрульної поліції роти № 6 батальйону № 2 УПП у Харківській області лейтенанта поліції Павлюка Максима Петровича при винесенні постанови серії ЕАН № 3553719 від 14 грудня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 КУпАП, суд приходить до висновку про відмову у задоволені позову в цій частині виходячи з наступного.
Так, згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Ефективним способом захисту в даній справі є заявлені позивачем вимоги щодо скасування оскаржуваної постанови, що відповідає положенням ч. 3. ст. 286 КАС України, і додаткові вимоги щодо визнання дій незаконними охоплюються вимогами щодо скасування постанови, а тому задоволенню не підлягають.
За правилами ч.1 ст.139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до квитанції № 9220-2558-0598-2172 від 11.01.2021 року позивачем за подання позову до суду було сплачено судових збір у розмірі 420 гривень 40 копійок.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 90, 132-139, 244- 246, 286 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції роти № 6 батальйону № 2 УПП у Харківській області лейтенанта поліції Павлюка Максима Петровича про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.
Скасувати постанову серії ЕАН № 3553719 від 14 грудня 2020 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.126 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості, що не проголошуються:
позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване у встановленому законом місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , взятий на облік внутрішньо переміщеної особи (фактичне місце проживання/перебування) за адресою: АДРЕСА_2
відповідач - Інспектор патрульної поліції роти № 6 батальйону № 2 УПП у Харківській області лейтенанта поліції Павлюка Максима Петровича, адреса: 61033, м.Харків, вул. Шевченка, 315 - А.
Суддя Я.А. Шинкарчук