Справа № 522/4280/21
Провадження № 3/522/3956/21
11 травня 2021 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Федчишена Т. Ю., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділу поліції № 5 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління національної поліції в Одеській області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 12 лютого 2021 року серії ВАБ № 145341, 12 лютого 2021 року близько о 15:30 год ОСОБА_1 , знаходячись на робочому місці за адресою: м. Одеса, пров. Середньофонтанський 4, обслуговувала покупців без вдягнутих засобів захисту (маски), чим порушила п.п. 14 п. 2 постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 року.
Зазначена подія була кваліфікована співробітниками поліції як правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 , яка була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток про виклик у судове засідання за адресою проживання, указаною у протоколі, не з'явилася, про причини неявки суду не повідомила.
У своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Зі змісту ч. 2 ст. 268 КУпАП слідує, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 44-3 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
Тому, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За змістом ст. 245 цього Кодексу завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з диспозицією ч. 1 ст. 44-3 КУпАП відповідальність настає за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Норма ч. 1 ст. 44-3 КУпАП є бланкетною, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов'язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.
Відповідно до пп. 14 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 (в редакції станом на 06.02.2021) на території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме забороняється, зокрема діяльність суб'єктів господарювання, які обслуговують відвідувачів, у яких: не нанесено маркування для перебування в черзі з дотриманням дистанції між відвідувачами не менш як 1,5 метра; не забезпечено працівників засобами індивідуального захисту, зокрема захисними масками або респіраторами, що закривають ніс та рот, та не здійснюється належний контроль за їх використанням; обслуговуються покупці без одягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно; не забезпечується централізований збір використаних засобів індивідуального захисту в окремі контейнери (урни).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Тобто, у відповідності до положень ч. 1 ст. 44-3 КУпАП за порушення заборон, передбачених п.п. 14 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від № 1236 від 09.12.2020 можуть бути притягнуті до відповідальності суб'єкти господарювання, що провадять господарську діяльність.
Так, протокол про адміністративне правопорушення від 12 лютого 2021 року серії ВАБ № 145341 та додані до нього матеріали не містять відомостей, які б підтверджували те, що ОСОБА_1 є суб'єктом господарської діяльності, керівником або була уповноважена на вжиття заходів задля забезпечення виконання карантинних вимог в частині обслуговуванням покупців без одягнутих засобів індивідуального захисту.
У протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено свідків правопорушення, також до протоколу не додано пояснень свідків, які б підтверджували факт скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
Інших належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, не надано.
Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей покладається на особу, яка його складає (ч. 1 ст. 254 КУпАП та ч. 2 ст. 251 КУпАП), та не може бути перекладений на суд.
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Згідно приписів ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, не підтверджена, а відтак провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 7, 9, 44-3, 247, 256, 252, 280, 283, 284 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси.
Суддя Т. Ю. Федчишена