Справа № 766/2585/21
н/п 2-а/766/288/21
06.05.2021 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючої судді Войцеховської Я.В.,
секретар судового засідання Кобець А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м.Херсоні адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України, лейтенанта поліції Іваніцького Ігоря Вікторовича УПП в Херсонській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом в якому просить скасувати постанову серії ЕАН № 3745690 від 03.02.2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 України.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 03.02.2021 року відносно нього було складено поставу про притягнення до адміністративної відповідальності згідно якої він, керуючи автомобілем Mazda 6 реєстраційний номер НОМЕР_1 в населеному пункті с.Чорнобаївка - шосе Миколаївське 2 км рухався з перевищенням швидкості, при розгляді справи не пред'явив водійське посвідчення та реєстраційні документи на транспортний засіб чим порушив п.2.4.а ПДР. На нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною ,оскільки відповідачем не надано доказів порушення ним ПДР та постанова винесена без дослідження доказів порушення швидкісного режиму, чим порушено вимоги ст. 245 КУпАП щодо всебічного , повного та об'єктивного з'ясування обставин справи. Крім того йому не надано право скористатися його правами передбаченими ст.268 КУпАП. Таким чином його протиправно притягнуто до адміністративної відповідальності.
Провадження по справі відкрито ухвалою суду від 19.02.2021р. та призначено розгляд в порядку спрощеного провадження. Вказаною ухвалою надано сторонам строк для надання відзиву, відповіді на відзив тощо. Також залучено до участі у справі належного співвідповідача - Департамент патрульної поліції України.
Учасники справи не надавали до суду клопотань про розгляд даного позову в загальному порядку.
Позивач в судове засідання не з'явився, надала на адресу суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи за його відсутності за наявними в справі доказами.
Від відповідача на адресу суду надійшов письмовий відзив, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначає, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки оскаржувана постанова винесена з дотриманням вимог чинного законодавства, уповноваженою на те особою та відповідає вимогам закону. Просив відмовити в задоволенні позову. На підтвердження вчинення правопорушення до відзиву додано оптичний диск «DVD-R» з відеофайлами фіксації правопорушення.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд приходить до наступного.
Суд зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
З копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 3745690 від 03.02.2021 року, винесеною Інспектором Управління патрульної поліції в Херсонській області вбачається, що позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. В оскаржуваній постанові вказується, що позивач 03.02.2021р. об 12-29 год. керував автомобілем Mazda 6 реєстраційний номер НОМЕР_1 в населеному пункті с.Чорнобаївка - шосе Миколаївське 2 км рухався з перевищенням швидкості, при розгляді справи не пред'явив водійське посвідчення та реєстраційні документи на транспортний засіб чим порушив п.2.4.а ПДР.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складена поліцейським патрульної поліції, який відповідно до вимог ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення має право розглядати справи про адміністративні порушення та накладати адміністративні стягнення безпосередньо заст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно положень ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення(зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно з п.п. 3, 11 ч. 1ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень та припиняє їх, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР України його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до пункту 1.1. ПДР ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно пункту 1.9 ПДР особи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Позивач у своїй позовній заяві оскаржує обставини, встановлені інспектором поліції про порушення ним Правил дорожнього руху та, як наслідок, вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Суд звертає увагу на те, що статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Також, згідно з п. 9 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно п.12.4 ПДР України У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Факт руху автомобіля марки «Mazda 6» реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував позивач, зі швидкістю 82 км/год., підтверджується відеозаписом, здійсненим за допомогою приладу TruCаm LTI 20/20 (серійний номер ТС000721), наданим відповідачем та дослідженим судом.
У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на правові підстави застосування лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20, який здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу + - 2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м. до 1200 м.
Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості.
При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника.
Виробник приладу TruCam (LTI, США) застосував алгоритм шифрування AES з метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді в разі оскарження факту порушення. Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але, також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху в ід моменту її фіксації приладом TruCam.
Тому, достовірність інформації про порушення правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCam, у тому числі під час її пред'явлення в якості речового доказу в адміністративному судовому процесі.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012р. № UA-MI/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruСАМ», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12.
Чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Крім того, така процедура як «сертифікація» взагалі не міститься в нормах чинного законодавства України.
Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruСАМ визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05.04.2012р. №437 і становить 1 рік.
Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 08.02.2016 р. № 193.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/13794, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 21.12.2018р. та чинного до 21.12.2019 p., лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 № ТС000721, є придатним до застосування.
До відзиву представником відповідача додано копію свідоцтва про повірку № 22-01/20906 від 28.12.2020 р.; копію сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 р. № UA-МІ/1-2903-2012; копію експертного висновку від 27.09.2018р.
Тобто, покази приладу TruCam LTI 20/20 оцінюються інспектором як доказ в розумінні ст. 251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
При цьому, ст. 40 ЗУ «Про національну поліцію», дозволяє інспектору патрульної поліції використовувати інформацію, отриману із відеотехніки, що закріплена на форменому одязі, службових транспортних засобах з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про національну поліцію України» поліцейський може зупиняти транспортні засоби в тому числі у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Відповідно до вимог ч.2 вказаної статті, поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
За змістом ст.32 Закону України «Про національну поліцію», поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у тому числі у випадку: 2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Так, факт правопорушення підтверджується результатами фото- та відеофіксації лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20, серійний номер ТС000721, на якому зафіксовано автомобіль позивача, як такий, що перевищив встановлені Правилами дорожнього руху обмеження швидкісного режиму на автомобільних дорогах.
Суд вважає даний доказ належним, допустимим та таким, що доводить вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення.
Отже, встановивши факт вчинення позивачем порушення вимог п.12.4 ПДР України відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП , що повністю відповідає встановленим обставинам та матеріалам справи, відповідач подав сигнал про зупинку транспортному засобу на підставі ст.35 ЗУ «Про національну поліцію», отже буди наявні підстави для перевірки документів позивача, передбачені п.2.1 ПДР.
Таким чином, доводи позивача, що він не був зупинений безпідставно без достатніх на то підстав та доказів вчинення правопорушення, спростовано відповідачем належними і допустимими доказами.
Відповідно до пп. «а» п.2.1. Правил, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
За приписами ч. 1ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При дослідженні відеозапису судом встановлено, що ОСОБА_1 на вимогу працівника поліції посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не надав.
У наданому адміністративному позові, позивач не оспорював обставину, що посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу він не пред'являв, посилаючись на безпідставність його зупинення.
Інспектором патрульної поліції за скоєні правопорушення було складного одну постанову, відповідно ст.36 КУпАП та накладено стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з вчинених.
З досліджуваного судом відеозапису також вбачається, що позивача було зупинено за порушення Правил дорожнього руху, інспектором повідомлено про початок розгляду справи, роз'яснено статтю 63 Конституції України, роз'яснено право пред'являти докази своєї невинуватості та інше.
Посилання позивача на те, що йому не надали права скористатися правовою допомогою не є підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки Європейський суд з прав людини у справі «Максименко проти України» обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов'язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи. Санкція ч.1 ст.122 КУпАП не передбачає застосування адміністративного арешту. Таким чином, відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
Крім того позивач не був позбавлений права скористатися правовою допомогою, але не вчиняв дій щоб реалізувати таке своє право, з відповідними письмовими клопотанням також не звертався.
Таким чином, доводи позивача стосовно того, що інспектор позбавив його можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст.268КУпАП,інспектор при складанні матеріалів справи про адміністративне правопорушення не дотримався порядку, встановленому ст.278,279 КУпАП, під час дослідження доданих письмових доказів та доданого відповідачем відеозапису, не знайшли свого підтвердження.
З копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 3745690 винесеної відносно ОСОБА_1 , остання в повній мірі відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, в ній зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, вірно застосовано межі санкції статті щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Таким чином, дана постанова була винесена з урахування всіх вимог передбачених ст. 283 КУпАП.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності інспектором не було порушено порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та прав позивача.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов'язку доказування протилежного.
Разом з цим, позивачем не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність дій суб'єкта владних повноважень та наявність правових підстав для зобов'язання останнього вчинити певні дії.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Аналіз зазначених норм права та встановлені обставини, дають суду підстави для висновку про правомірність винесеної відповідачем постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, позовні вимоги не знайшли свого підтвердження, вина позивача у порушенні Правил дорожнього руху України є доведеною, постанова винесена з дотриманням вимог встановлених КУпАП, а тому позов задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про дорожній рух», ст.ст. 9, 251, 252, 288, 289, 293 КУпАП України, ст. ст. 2, 5-10, 72-77, 90, 122, 159, 229, 241-246, 255, 286, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України, лейтенанта поліції Іваніцького Ігоря Вікторовича УПП в Херсонській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Я.В.Войцеховська
Повний текст рішення складено 06.05.2021 року.