Номер провадження 22-ц/821/518/21Головуючий по 1 інстанції
Справа №712/10419/18 Категорія: 304090000 Токова С. Є.
Доповідач в апеляційній інстанції
Нерушак Л. В.
30 квітня 2021 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач )
Суддів Бородійчука В.Г., Єльцова В. О.
учасники справи:
позивач - АТ КБ «ПриватБанк»;
відповідач - ОСОБА_1 ;
особа, яка подає апеляційну скаргу - відповідач - ОСОБА_1 ;
розглянувши у м. Черкаси в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 січня 2021 року, постановлене під головуванням судді Токової С. Є., у Соснівському районному суді Черкаської області 28.01.2021 року, повний текст рішення складений 05 лютого 2021 року, у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
31 серпня 2018 року позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обгрунтування позовних вимог банк вказує, що 11 травня 2011 року між банком та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. За умовами даного договору позичальник отримала кредит в розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
В позовній заяві банк зазначає, що своїм підписом у заяві відповідач ОСОБА_1 підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті складає договір про надання банківських послуг. Відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість, яка станом на 17.06.2018 складає 39 329,22 грн., з яких: 22 176,06 грн. заборгованість за тілом кредиту, 3607,05 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 11197,10 грн. заборгованість за пенею; 500 грн. штраф (фіксована частина), 1849,01 грн. - штраф (процентна складова).
На даний час відповідач ОСОБА_1 продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «Приватбанк».
Тому позивач АТ КБ «Приватбанк» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 11.05.2011 року в сумі 39 329, 22 грн., а також судові витрати в сумі 1762 грн.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 січня 2021 року позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 22 176,06 грн. та судові витрати в розмірі 704,80 грн., а всього 22 880 грн. 86 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу через суд першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач ОСОБА_1 зазначає, що з ухваленим рішенням суду, вона не погоджується. Вважає, що рішення суду є таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, оскільки суд першої інстанції повністю проігнорував аргументи відповідача, а при вирішенні позову застосував закон, який не підлягав застосуванню, внаслідок чого відповідач фактично виявилася позбавленою права на справедливий судовий розгляд.
ОСОБА_1 зазначає, що не можна визнати законними та обґрунтованими висновки суду про те, що підписана відповідачем анкета - заява б/н від 11. 05. 2011 року є доказом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку разом із Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами становить укладений між відповідачем та банком договір про надання банківських послуг. Тому суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача тіла кредиту в розмірі 22 176 грн. 06 коп.
Скаржник посилається, що Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку, що надані позивачем не містять підпису відповідача, а тому однозначно стверджувати, що відповідачу ОСОБА_1 для ознайомлення були надані Умови та Тарифи саме в такій редакції не можливо. З жодними Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку відповідача не ознайомлювали.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 посилається на те, що, задовольняючи вимогу банку про стягнення заборгованості у зазначеному розмірі, районний суд не взяв до уваги, що в анкеті - заяві від 11.05.2011 року відповідачу, як клієнту банку, було запропоновано оформити на своє ім'я карту « Універсальна», карту Gold тощо. Проте зі змісту цієї анкети-заяви вбачається, що відповідач ОСОБА_1 лише виявила бажання оформити « Ощадкнижку» ( депозит) з ідентифікацією з паспортом. Дана обставина свідчить про те, що відповідна позначка навпроти жодного із запропонованих варіантів оформлення кредитних послуг не проставлена. Оскільки банківські послуги, що надавалися банком на час підписання анкети - заяви не вичерпувалися лише наданням кредитів, однозначно стверджувати, що відповідач ОСОБА_1 зверталася до банку саме з питанням отримання кредиту не має можливості.
Скаржник посилається, що в анкеті - заяві не заповнена графа щодо кредитного ліміту за платіжною карткою « Універсальна», тому встановлення більш як через 6 років після підписання анкети - заяви від 11.05. 2011 року без жодних домовленостей про це з клієнтом банку кредитного ліміту на його картці не свідчить про виникнення між сторонами кредитних правовідносин, як і зняття клієнтом даних грошових коштів зі своєї картки. ОСОБА_1 вважає, що банком вибрано невірний спосіб захисту прав, так як належним способом захисту порушеного права з боку АТ КБ « Приватбанк» на разі має бути стягнення безпідставно набутих грошових коштів, а не стягнення заборгованості за кредитним договором, як про це просить позивач.
Відповідач ОСОБА_1 вважає, що послугу банку « Оплата частиною» не можна розцінювати, як частину тіла кредитного договору.
Із довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ім'я ОСОБА_1 , долученої позивачем до відзиву на заяву про перегляд заочного рішення вбачається, що відповідачу ОСОБА_1 19.03. 2014 року був відкритий картковий рахунок за № НОМЕР_1 з відповідним ключем пластиковою карткою з вказаним номером з кредитним лімітом 0 ,00 грн., який в подальшому 31.07. 2017 року в односторонньому порядку був збільшений до 8 000 грн.
Згідно даних виписки по рахунку відповідача ОСОБА_1 вбачається, що 31.07. 2017 року кредитний ліміт був збільшений до 8 000 грн. за картковим рахунком № НОМЕР_2 , через який в подальшому і надавалася послуга банку «Оплата частинами», доказів щодо відкриття якого на ім'я відповідача позивачем суду не було надано.
Скаржник посилається на те, що позивачем не доведено, що між сторонами досягнуто згоди щодо виду договору та істотних умов такого договору, а також надання відповідачу кредиту на підставі анкети-заяви від 11.05. 2011 року, а тому судом першої інстанції прийнято рішення, яке не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 січня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у повному обсязі у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив.
Згідно до вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду із ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Підстав для застосування положень ч. 3 ст. 369 ЦПК України встановлено не було.
Частиною 13 ст. 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц).
Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, та зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадження без участі сторін згідно до вимог процесуального законодавства.
Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши доводи скаржника, апеляційний суд вважає що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення чи змінити його.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладеним у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вищевказаним вимогам закону.
Задовольняючи частково позовні вимоги банку про стягнення заборгованості, а саме в частині стягнення заборгованості у розмірі 22 176 грн. 06 коп. за тілом кредиту, суд першої інстанції виходив із того, що фактично отримані та використані позичальником - відповідачем по справі кошти в добровільному порядку АТ КБ « ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор вимагає права вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав , у зв'язку з чим позивач вправі вимагати захисту свого права через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Тому суд дійшов висновку, що кредитор має право вимагати виконання боржником свого обов'язку щодо повернення коштів, що свідчить про порушення його прав, а тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача суми заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 22 176 грн. 06 коп.
Суд першої інстанції при вирішенні даного спору послався на те, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем банк дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження з споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, тому відмовив у задоволенні інших вимог банку.
Колегія суддів апеляційного суду не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вважає, що висновки суду першої інстанції не повністю відповідають обставинам справи та вимогам закону, так як судом допущено неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції , виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов'язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 11.05.2011 року відповідач ОСОБА_1 звернулась до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 11.05.2011 року ( а. с.12).
Договір укладено шляхом підписання позичальником анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ ПриватБанку б/н, згідно якої відповідач ОСОБА_1 погодилася з тим, що вказана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, що розміщені у рекламному буклеті, складають між відповідачем та банком договір надання банківських послуг, ознайомилася з вищевказаними умовами, що підтверджується її підписом у заяві.
На підтвердження вимог про стягнення заборгованості банком був наданий розрахунок заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 11.05.2011 року. Станом на 17.06.2018 року заборгованість становить 39 329,22 грн., з яких: 22 176,06 грн. заборгованість за тілом кредиту, 3607,05 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 11197,10 грн. заборгованість за пенею; 500 грн. штраф (фіксована частина), 1849,01 грн. - штраф (процентна складова) ( а. с. 9 -11).
Крім того, до кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/( а. с. 13, 14 - 28).
Даний витяг Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису відповідача.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти згідно ч. 1 статті 1048 ЦК України.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним відповідно стаття 1055 ЦК України.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов?язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв?язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв?язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов?язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1, 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У самій анкеті - заяві позичальника від 11 травня 2011 року процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій же заяві, яка підписана сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Матеріалами справи встановлено, що банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість стосовно процентів, штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6 «Умов та правил надання банківських послуг»: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1849,01 грн. - штраф (процентна складова), пені.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 11.05.2011 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід?ємної частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач ОСОБА_1 та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (11.05.2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (31.08.2018 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову, що і було зазначено районним судом.
За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу ОСОБА_1 . Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Тому колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року № 14-131цс19.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису позичальника, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 11.05.2011 року шляхом підписання заяви-анкети.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Із довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на відповідача ОСОБА_1 (а. с. 46) вбачається, що 31.07. 2017 року було збільшено кредитний ліміт до 8 000 грн.
При перевірці апеляційним судом даних із виписки карткових рахунків відповідача ОСОБА_1 ( а. с. 29 - 43) встановлено, що в період із 31.07.2017 року по 05.08. 2020 року відповідачем особисто було внесено на рахунок грошові кошти на загальну суму 91 848, 93 грн., а використано грошові кошти, у тому числі на щомісячну оплату послуг « Оплата частинами» на загальну суму 25 470, 96 грн.
Отже, станом на 05.08. 2020 року розмір, внесених відповідачем ОСОБА_1 грошових коштів на карткові рахунки, перевищують фактично використані нею кошти.
Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, тому приймаються до уваги колегією суддів апеляційного суду та підлягають задоволенню, оскільки за встановлених судом обставин у суду відсутні підстави для часткового задоволення вимог позивача та стягнення заборгованості в розмірі 22176, 06 грн. за тілом кредиту.
Тому, з урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, з врахуванням вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування судового рішення з постановленням нового рішення про відмову у частковому задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк».В решті рішення суду залишити без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги стягнути із позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 у розмірі 2 643 грн. сплачених відповідачем за судовий збір за розгляд апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 січня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - скасувати в частині часткового задоволення вимог банку, прийняти нову постанову.
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 22176, 06 грн. - відмовити повністю.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду, протягом тридцяти днів, в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законодавством.
Головуючий Нерушак Л.В.
Судді Бородійчук В. Г.
Єльцов В. О.