Справа № 527/17/21 Номер провадження 22-ц/814/868/21Головуючий у 1-й інстанції Левицька Т. В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
29 квітня 2021 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Чумак О.В.
суддів: Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О.
за участю секретаря Ткаченко Т.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в апеляційному суді в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 02 лютого 2021 року, ухвалене суддею Левицькою Т.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає примусовому виконанню.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає примусовому виконанню.
В обґрунтування позовних вимог вказував, що 21 жовтня 2020 року приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. вчинив виконавчий напис про стягнення з нього на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором від 13 червня 2008 року № 490077102 у сумі 69042,33 грн.
16 листопада 2020 року приватний виконавець Скрипник В.Л. за заявою АТ «Альфа-Банк» відкрив виконавче провадження № 63620980 із примусового виконання вищевказаного виконавчого напису.
Вважає, що вказаний виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки відсутні докази безспірності заборгованості, пропущено строк давності, а виконавчий напис вчинено на договорі, який нотаріально не посвідчений.
У зв'язку з вищенаведеним просив визнати таким, що не підлягає примусовому виконанню вказаний виконавчий напис та стягнути з відповідача судові витрати.
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 02 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано виконавчий напис, вчинений 21 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано - Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем, зареєстрований в реєстрі за № 4614 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором № 490077102 від 13.06.2008 року у загальній сумі 69 042,33 грн. таким, що не підлягає виконанню.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1261,20 грн.
З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач АТ «Альфа-Банк», оскарживши його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі представник АТ «Альфа-Банк», посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин. що мають значення для справи, прохає скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд не застосував положення ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 256, 257, 260, 261, 267, ч. 2 ст. 1050 ЦК України, Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, який затверджений Постановою КМУ від 29.06.1999 р. № 1172, що стало наслідком неправильного тлумачення даних норм матеріального права.
Крім цього, вказує, що рішення прийняте без дотримання положень ч. 1, ч. 7 ст. 178 ЦПК України, чим порушено право відповідача на обґрунтування заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, оскільки судом в ухвалі про відкриття провадження у справі було встановлено строк на подання заперечень протягом 15 днів з дня вручення ухвали, тобто до 05.02.2021 р., тоді як засідання призначене на 02.02.2021 р.
Банком було відправлено відзив на позов 27.01.2021 р. без порушення цього строку, а вручено лише 09.02.2021 р. після ухвалення рішення.
Отже, судом не було надано належну оцінку правовій позиції відповідача у цій справі, а також доказам, наданих позивачем; не взято до уваги те, що доводи позивача не вказують на вчинення виконавчого напису нотаріуса з порушенням діючого законодавства.
Станом на день вчинення оскаржуваного напису нотаріуса постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року по справі № 826/20084/14 не була належним чином виконана, та розділ Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, яким регламентується вчинення виконавчих написів нотаріусів на кредитних договорах, які не були нотаріально посвідчені, не був належним чином скасований.
Станом на день вчинення оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, оскільки пунктом 10 Кредитного договору передбачено, що даний договір діє з дня його підписання і до повного виконання зобов'язань.
Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відповідно до положень ч. 2 ст. 369 цього Кодексу - без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Позивач в судове засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Його інтереси в апеляційному суді представляв адвокат Білокінь О.О.
Представник відповідача АТ «Альфа-Банк» в судове засідання не з'явився, направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.
Треті особи в судове засідання не з'явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Неявка осіб, належним чином повідомлених про день, час і місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи, що відповідає ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_2 , перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 21.10.2020 року приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. вчинив виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором від 13.06.2008 року № 490077102 у сумі 69042,33 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 35306,51 грн., прострочена заборгованість за відсотками та комісією - 32235,82 грн., сума плати за вчинення виконавчого напису - 1500,00 грн. Стягнення заборгованості проводиться за період з 01.07.2017 року по 01.07.2020 року (а.с.16).
16.11.2020 року на підставі вказаного виконавчого напису нотаріуса приватним виконавцем Скрипником В.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 63620980 (а.с.24-26).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що виконавчий напис, який оскаржує позивач, вчинено нотаріусом з порушенням вимог ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» та всупереч чинній редакції Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Згідно ч.1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 не передбачає можливості вчинення виконавчого напису нотаріуса на нотаріально не посвідченому кредитному договорі.
При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Саме така правова позиція сформульована в постанові ВСУ від 05 липня 2017 року за результатами касаційного перегляду цивільної справи №754/9711/14-ц.
Судом першої інстанції правильно встановлено та вбачається зі змісту позовної заяви, що ОСОБА_1 заперечує безспірність заборгованості за кредитним договором від 13 червня 2008 року № 490077102 у сумі 69042,33 грн. за період з 01.07.2017 року по 01.07.2020 року.
При зверненні до нотаріуса Личука Т.В. з заявою про вчинення виконавчого напису АТ «Альфа-Банк» не надав нотаріусу обґрунтованого розрахунку заборгованості за кредитним договором № 490077102 від 13 червня 2008 року з розбивкою по щомісячним платежам відповідно до його умов.
При вчиненні виконавчого напису від 21.10.2020 р. приватний нотаріус Личук Т.В. не пересвідчився належним чином, чи відсутній між стягувачем та боржником спір щодо розміру заборгованості за кредитним договором.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що як зазначив в апеляційному суді представник позивача, ОСОБА_3 не здійснював погашення заборгованості за вказаним кредитним договором, оскільки перебував у місцях позбавлення волі.
Крім цього, у постанові від 02.07.2019 р. у справі № 916/3006/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку про те, що строк для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, передбачений статтею 88 Закону України «Про нотаріат», безпосередньо пов'язаний з позовною давністю, встановленою ЦК України.
Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки. Отже, загальний строк для звернення стягувача до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису становить не більше трьох років з дня виникнення у стягувача права вимоги до боржника незалежно від суб'єктного складу сторін у правовідносинах, тобто цей строк підлягає застосуванню й у відносинах між юридичними особами. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Згідно п. 2.3 кредитного договору № 490077102, укладеного між ОСОБА_3 та АТ «Альфа-Банк» 13.06.2008 р. (а.с. 17-18), дата остаточного повернення кредиту встановлена 13.06.2013 р. Отже, банк мав право звернутися з вимогою про вчинення виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 протягом строку встановленого ст. 257 ЦК України, тобто до 13.06.2016 р.
Зазначені обставини залишені поза увагою приватного нотаріуса Личука Т.В., що свідчить про недотримання ним ст. 88 Закону України «Про нотаріат» при вчиненні виконавчого напису від 21.10.2020 року про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за вищевказаним кредитним договором в безспірному порядку.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог та визнання вчиненого виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Посилання апелянта на те, що банком не пропущено строк позовної давності, до уваги колегії суддів не приймаються, з огляду на вищенаведене, та спростовуються правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 р. у справі № 916/3006/17.
В апеляційній скарзі відповідач вказував, що судом порушено ч. 1, ч. 7 ст. 178 ЦПК України, оскільки судом в ухвалі про відкриття провадження у справі було встановлено строк на подання заперечень протягом 15 днів з дня вручення ухвали, тобто до 05.02.2021 р.
Тоді як судове засідання призначене на 02.02.2021 р., а справа розглянута без врахування відзиву на позов, який направлено суду 27.01.2021 р. без порушення цього строку, та вручено лише 09.02.2021 р. після ухвалення рішення.
Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи. Між тим, порушення місцевим судом норм процесуального права, на які посилається апелянт, не впливають на правильність постановленого судом першої інстанції рішення, яке відповідає нормам матеріального права та узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного суду України від 05.07.2017 року у справі №754/9711/14-ц та Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 р. у справі № 916/3006/17. Тому не може бути скасовано з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" залишити без задоволення.
Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 02 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 12.05.2021 р.
Головуючий суддя О.В.Чумак
Судді Ю.В.Дряниця
Т.О.Кривчун