Справа № 528/991/20 Номер провадження 22-ц/814/1151/21Головуючий у 1-й інстанції Татіщева Я. В. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.
12 травня 2021 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Прядкіної О.В.,
суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»
на заочне рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 08 лютого 2021 року, прийнятого під головуванням судді Татіщевої Я.В. в м. Гребінка
у справі за позовом Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У вересні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вказаним позовом. Зазначав, що між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н від 02 вересня 2016 року, відповідно до якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
У зв'язку з невиконанням умов договору утворилась заборгованість у розмірі 31282,86 грн., що складається з наступного: 23522,47 грн. - заборгованості за тілом кредиту, в тому числі 20,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 23522,47 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредиту; 7760,39 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Просили стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» вказану заборгованість та судові витрати у розмірі 2102 грн.
Заочним рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 08 лютого 2021 рокуу задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Рішення оскаржив АТ КБ «ПриватБанк», в апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача судові витрати.
Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав:
Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 02.09.2016 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідачем була заповнена Анкета - заява позичальника, у якій указано, що вона разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами банківських послуг, а також Тарифами становлять між ним та Банком договір про надання банківських послуг.
В свою чергу позичальник зобов'язався забезпечити повернення кредиту.
За розрахунками банку станом на 19 травня 2020 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість яка становить 31282,86 грн., що складається з наступного: 23522,47 грн. - заборгованості за тілом кредиту, в тому числі 20,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 23522,47 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредиту; 7760,39 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що позичальник при укладенні кредитного договору у вигляді заяви-анкети не підписав жодного документу, який обумовлював би порядок та умови сплати таких платежів як стягнення процентів, крім цього, відсутні строки повернення кредиту, що в свою чергу вказує на необґрунтованість заявленої вимоги про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту.
Однак, колегія суддів не може повністю погодитись з вказаним висновком.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив, стягнути заборгованість за простроченими відсотками.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 02.09.2016 року, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/ternns/ як невід'ємні частини спірного договору.
Однак, з матеріалів справи не вбачається, що саме з даним Витягом з Умов відповідач ознайомився і погодився, підписуючи заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо користування кредитними коштами та щодо сплати прострочених відсотків, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту банку належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути; укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.рrivatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (02.09.2016 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (22.08.2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами наданий банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Тому, як вірно зазначив суд першої інстанції, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за простроченими відсотками і рішення в цій частині підлягає залишенню без змін.
Разом з тим, укладений між сторонами кредитний договір від 02.09.2016 року у вигляді заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в повному обсязі АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості, у ОСОБА_1 перед Банком виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 23522,47 грн.(а.с. 14).
Кредитний ліміт, встановлений по кредитній карті був наданий у вигляді поновлювальної кредитної лінії, тобто після сплати кредитних коштів позичальник може знову ними користуватись. Відтак, висновок районного суду щодо необґрунтованості заявленої вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту не відповідає фактичним обставинам справи.
ОСОБА_1 не надав суду жодного доказу на підтвердження сплати заборгованості в розмірі заявлених позовних вимог та не скористався своїм правом на спростування розрахунків банку.
Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь банку суми заборгованості за кредитом у розмірі 23502,47 грн., а тому рішення районного суду в цій частині підлягає скасування з постановленням нового рішення про стягнення зазначеного розміру боргу.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове скасування судового рішення та часткове задоволення апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3948грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374,376, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 08 лютого 2021 року скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, ухваливши в цій частині нове рішення.
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 02 вересня 2016 року у розмірі 23502,47 грн.
В іншій частині рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 08 лютого 2021 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 3948грн. судового збору.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 12.05.2021 р.
Головуючий-суддя О. В. Прядкіна
Судді: С. Б. Бутенко
О. І. Обідіна