Справа № 553/2716/20 Номер провадження 33/814/323/21Головуючий у 1-й інстанції Тимчук Р. І. Доповідач ап. інст. Нізельковська Л. В.
11 травня 2021 року м. Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Нізельковська Л.В.,
за участі:
захисника - адвоката Павлухіна Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ленінського районного суду м.Полтава від 19 березня 2021 року,
Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 454 грн. в дохід держави.
Постановою судді ОСОБА_1 визнаний винуватим в тому, що він 20.12.2020 року, об 11.24 год., по вул.Головка, 8, в м.Полтава, керував автомобілем „ВАЗ 21061", д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода, нечітка мова). Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України. Вказує, що в зв'язку зі змінами в законодавстві, адміністративна відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, не передбачена.
Натомість, на даний час вказане діяння є кримінально-караним, оскільки до Кримінального кодексу України включено статтю 286-1, відповідальність за якою настає в разі керування особою транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку медичного освідування на стан сп'яніння.
Про місце, дату та час розгляду справи належним чином повідомлений не був, а справу розглянуто суддею за його відсутності, що свідчить про неповноту судового розгляду.
Вислухавши захисника Павлухіна Д.Ю., який підтримав подану апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, приходжу до такого висновку.
Відповідно до вимог ст.ст. 252, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суддя місцевого суду вказаних вимог закону дотримався та дійшов правильного висновку про доведеність факту відмови ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп'яніння. Висновок судді ґрунтується на об'єктивних даних, що маються у справі та були досліджені в судовому засіданні.
Диспозиція ч.1 ст.130 КпАП України (в редакції Закону України №1231-ІХ від 16.02.2021 року) передбачає відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода, нечітка мова). Від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився.
Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які вони надали поліцейським на місці події, та направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 20.12.2020 року. При цьому, апелянтами не заперечувався той факт, що протокол про адміністративне правопорушення складено в присутності двох свідків.
З наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що працівники поліції зупинили транспортний засіб „ВАЗ 21061", д.н.з. НОМЕР_1 , та виявили у водія ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим запропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров'я. Від проходження будь-якого огляду ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків.
Після цього, автомобіль „ВАЗ 21061", д.н.з. НОМЕР_1 , було оглянуто, тимчасово затримано та поміщено на зберігання до тимчасового майданчика патрульної поліції.
Підстави ставити під сумнів вказані докази відсутні, оскільки ці докази є об'єктивними, відповідають вимогам ст.251 КпАП України, узгоджуються між собою і нічим не спростовані.
Щодо доводів ОСОБА_1 про порушення його прав, передбачених ст.268 КпАП України, то своїми правами у відповідності до вимог ст.ст. 268, 271 КпАП України ОСОБА_1 скористався під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, де був присутній запрошений ним захисник Павлухін Д.Ю.
Твердження апелянта про необхідність закриття справи та направлення матеріалів справи прокурору для вирішення питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності не відповідають положенням закону з огляду на таке.
Згідно з ч.2 ст.9 КпАП України адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
17.03.2021 року набрав чинності Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху" №1231-IX від 16.02.2021 року.
Відповідно до вказаного закону стаття 130 КпАП України викладена в новій редакції, якою передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, дії, вчинені ОСОБА_1 , містять склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України в редакції, що діє на час розгляду справи в апеляційному суді.
Чинна редакція ст.286-1 КК України передбачає відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що спричинило потерпілому певні тілесні ушкодження чи потягло смерть людини.
Відповідно до ч.1 ст.8 КпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
При цьому, згідно з ч.2 цієї статті закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Аналогічні положення викладені в ч.1 ст.5 КК України, відповідно до якої закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Таким чином, ОСОБА_1 не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ст.286-1 КК України, оскільки чинним законом кримінальна відповідальність за дії, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не передбачена.
Отже, підстав для скасування постанови судді місцевого суду та направлення справи прокурору для вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, про що ставить питання апелянт в апеляційній скарзі, немає.
Враховуючи вищенаведене, підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Разом з тим, санкція ч.1 ст.130 КпАП України (в новій редакції) передбачає адміністративне стягнення у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Тобто чинним законом передбачено більш суворе стягнення, ніж призначене суддею місцевого суду.
Однак, суд апеляційної інстанції, з огляду на положення ст.294 КпАП України, позбавлений можливості усунути вказану помилку, оскільки не може вийти за межі апеляційної скарги, погіршивши тим самим становище апелянта.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КпАП України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Ленінського районного суду м.Полтава від 19 березня 2021 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Л.В. Нізельковська