Справа № 575/320/19 Номер провадження 11-кп/814/461/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
06 травня 2021 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретарів
судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6
прокурора ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
захисника адвоката ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 листопада 2018 року за №12018200000000267 за апеляційною скаргою прокурора Сумської обласної прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу Великописарівського районного суду Сумської області від 23 грудня 2020 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 та кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 листопада 2018 року за №12018200000000267 за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Велика Писарівка Великописарівського р-ну Сумської обл., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, з професійно-технічною освітою, одруженого, непрацюючого, у силу ст.89 КК України несудимого, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України закрито на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст.219 КПК України.
Вирішено долю речових доказів у кримінальному провадженні.
Прийняття такого судового рішення суд першої інстанції мотивував тим, що з моменту повідомлення про підозру ОСОБА_8 до направлення обвинувального акта до суду минуло більше двох місяців, строк досудового розслідування кримінального провадження не був продовжений у встановленому законом порядку і не зупинявся та злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 не відноситься до категорії тяжких чи особливо тяжких злочинів проти життя та здоров'я особи.
В апеляційній скарзі прокурор Сумської обласної прокуратури, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати ухвалу Великописарівського районного суду Сумської області від 23 грудня 2020 року та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що рішення прокурора про звернення до суду з обвинувальним актом прийнято у межах визначеного законом строку досудового розслідування, так як ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.332 КК України - 15 січня 2018 року, а 28 лютого 2019 року затверджено обвинувальний акт, вручено його ОСОБА_8 , захиснику ОСОБА_9 та у цей же день спрямовано до суду, при цьому, враховуючи те, що строк досудового розслідування з 11 січня 2019 року (завершення досудового розслідування і надання сторонами кримінального провадження доступу до матеріалів досудового розслідування та ознайомлення з ними у порядку ст.290 КПК України) по 28 лютого 2019 року (закінчення ознайомлення ОСОБА_8 та його захисника з матеріалами досудового розслідування) не включається до строку досудового розслідування.
Крім того, прокурор зазначає, що суд першої інстанції, постановивши у судовому провадженні ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п.10 ч.1 ст.284 КПК України, допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки вийшов за межі своїх повноважень, передбачених ч.7 ст.284 КПК України, адже застосував норму процесуального закону, що не підлягає застосуванню судом на стадії судового провадження, що мало наслідком ухвалення незаконного рішення, адже ч.2 ст.284 та абз. 2 ч.7 ст.284 КПК України містить вичерпний перелік підстав, при встановленні яких судом на стадії судового провадження постановляється ухвала про закриття кримінального провадження, серед яких відсутнй випадок, передбачений п.10 ч.1 ст.284 КПК України та виходячи з норм КПК України прийняття рішення про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п.10 ч.1 ст.284 КПК України належить до виключної компетенції прокурора.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу з підстав у ній наведених, обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Згідно з положеннями статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У відповідності до положень п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Частиною 1 ст. 219 КПК України визначено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
Так, статтею 283 КПК України встановлено форми закінчення досудового розслідування, однією із яких є звернення до суду з обвинувальним актом.
З аналізу наведених правових норм слідує, що початок та кінець досудового розслідування закон пов'язує із вчиненням чітко визначеної процесуальної дії: початок - з моментом внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, а закінчення - зокрема, із направленням до суду обвинувального акту.
Згідно з вимогами п.4 ч.3 ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Строк досудового розслідування може бути продовжений з підстав та в порядку, передбаченому КПК України.
За п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у разі закінчення строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України, після повідомлення особі про підозру, крім випадку повідомлення про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, кримінальне провадження закривається.
Судом встановлено, що відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 332 КК України щодо ОСОБА_8 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018200000000267 08 листопада 2018 року.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 15 листопада 2018 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.332 КК України, 10 січня 2019 року останньому повідомлено про зміну підозри, а саме у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.332 КК України. Наведені злочини законодавцем не віднесено до тяжких чи особливо тяжких злочинів проти життя та здоров'я особи. Строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні з підстав та в порядку, передбаченому КПК України не продовжувався.
За таких обставин, досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 листопада 2018 року за №12018200000000267 повинно було закінчитися прийняттям прокурором одного з рішень, передбачених ч. 2 ст. 283 КПК протягом двох місяців з дня повідомлення ОСОБА_8 про підозру у вчиненні злочину, тобто до 15 січня 2019 року включно.
При цьому, за приписами ч. 5 ст. 219 КПК України, строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження у порядку, передбаченому статтею 290 КПК України, не включається у строки, передбачені цією статтею.
Як вбачається з матеріалів справи та даних, зазначених захисником ОСОБА_9 у клопотанні про закриття кримінального провадження, 11 січня 2019 року слідчий за дорученням прокурора повідомив ОСОБА_8 і його захисника ОСОБА_9 про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування (т.1 а.к.п. 12, т.2 а.к.п. 46).
28 лютого 2019 року сторона захисту письмово підтвердила стороні обвинувачення факт надання їй доступу до матеріалів досудового розслідування (т.2 а.к.п. 48-51).
Викладені дати констатуються й самим апелянтом в апеляційній скарзі та відповідно не оспорюються останнім.
Враховуючи викладене, перебіг строку досудового розслідування, який не був закінчений до 15 січня 2019 року і складав 4 дні, продовжився з 01 березня 2019 року й останнім його днем було 04 березня 2021 року (понеділок).
Наведене узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, зокрема, з позиціями, викладеними у судових рішеннях Верховного Суду від 15 березня 2021 року у справі №676/6116/18 та 21 квітня 2021 року у справі №991/6516/20.
Разом з тим, на думку колегії суддів, прокурор констатуючи те, що обвинувальний акт було складено та затверджено 28 лютого 2019 року, одночасно помилково зазначає, що наведений акт було направлено до суду у цей же день.
Так, з матеріалів кримінального провадження встановлено, що 28 лютого 2019 року слідчим складено та прокурором затверджено обвинувальний акт щодо ОСОБА_8 . Цього ж дня ОСОБА_8 , його захиснику - адвокату ОСОБА_9 надано копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування.
Натомість як вбачається з вхідного штампу Великописарівського районного суду Сумської області, прокурор звернувся до суду з обвинувальним актом 07 березня 2019 року (четвер), тобто поза межами строку досудового розслідування, оскільки, як встановлено вище, досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 повинно бути закінчене 04 березня 2019 року (понеділок).
Тобто, прокурор склав обвинувальний акт у межах строку досудового розслідування, але звернувся з ним до суду поза межами строку, визначеного ст. 219 КПК України.
Колегія суддів відхиляє твердження апелянта, висловлені у судовому засіданні апеляційного суду, про те, що обвинувальний акт було направлено до суду поштою, оскільки ці твердження спростовуються матеріалами кримінального провадження, які не містять будь-яких доказів, що свідчили б про те, що прокурором було направлено обвинувальний акт до суду за допомогою засобів зв'язку (конверт і т.п.) та даними відповіді Великописарівського районного суду Сумської області від 09 квітня 2021 року, наданої на запит Полтавського апеляційного суду.
Не надано на підтвердження своєї позиції відповідних доказів і стороною обвинувачення на засадах, закріплених у ст.ст. 22, 26 КПК України, а тому колегія суддів вважає зазначені вище твердження щодо дати звернення до суду з обвинувальним актом виключно надуманими судженнями апелянта.
Таким чином, на переконання суду апеляційної інстанції, у даному випадку, моментом звернення до суду з обвинувальним актом є саме дата його надходження безпосередньо до суду, а не дата вказана у супровідному листі та висловлена прокурором у судовому засіданні, оскільки, як підтверджено матеріалами кримінального провадження, такий обвинувальний акт не було доставлено до суду за допомогою засобів поштового зв'язку, як указував апелянт.
Наведене узгоджується з позицією, викладеною в ухвалі Верховного Суду від 15 березня 2021 у справі №676/6116/18.
Зважаючи на встановлені вище обставини та відповідні їм правовідносини, місцевий суд, хоча достатньою мірою і не умотивував судове рішення, проте дійшов правильного висновку про необхідність закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_8 на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України, а саме у зв'язку з тим, що після повідомлення ОСОБА_8 про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст.219 КПК України.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що рішення про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п.10 ч.1 ст.284 КПК України належить до виключної компетенції прокурора, оскільки відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частини другої статті 284 КПК України.
Тобто, зазначені положення кримінального процесуального закону прямо передбачають право суду прийняти таке рішення про закриття кримінального провадження.
У даному кримінальному провадженні, суд першої інстанції під час підготовчого судового засідання не звернув уваги, що після повідомлення ОСОБА_8 про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст.219 КПК України, однак виправив указаний недолік під час судового провадження, постановивши законне та обґрунтоване судове рішення про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п.10 ч.1 ст.284 КПК України.
Обговорюючи доводи апелянта про те, що суд першої інстанції вийшов за межі повноважень, постановивши оскаржувану ухвалу під час судового провадження, колегія суддів апеляційного суду вважає ці доводи неспроможними, слідуючи при їх спростуванні практиці суду касаційної інстанції, зокрема позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №556/1381/18 (у якій судом касаційної інстанції розглядались аналогічні доводи прокурора щодо можливого порушення кримінальної процесуальної форми за аналогічних обставин), та констатує, що чинне кримінальне процесуальне законодавство не містить обмежень щодо закриття кримінального провадження на будь-якій стадії процесу (до виходу суду в нарадчу кімнату для постановлення рішення по суті).
Ураховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що істотних порушень кримінального процесуального закону, які вплинули чи могли вплинути на законність судового рішення суду першої інстанції, про що йдеться в апеляційній скарзі, не встановлено.
Більш того, навіть формальне скасування судом апеляційної інстанції ухвали Великописарівського районного суду Сумської області від 23 грудня 2020 року та призначення нового розгляду у суді першої інстанції, як просить прокурор, у будь-якому випадку не призведе до подальшого розгляду кримінального провадження по суті та відповідно не сприятиме ефективному та оперативному розгляду справи, оскільки після призначення нового розгляду у суді першої інстанції, цей суд під час підготовчого судового засідання у будь-якому випадку повинен буде закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 з підстави, передбаченої п.10 ч.1 ст.284 КПК України, як це було правильно постановлено 23 грудня 2020 року Великописарівським районним судом Сумської області.
За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги прокурора - відсутні.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Сумської обласної прокуратури ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Великописарівського районного суду Сумської області від 23 грудня 2020 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4