Житомирський апеляційний суд
Справа №296/2719/18 Головуючий у 1-й інст. Маслак В. П.
Категорія 63 Доповідач Миніч Т. І.
12 травня 2021 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді: Миніч Т.І.
суддів: Микитюк О.Ю.,
Трояновської Г.С.
секретаря
судового засідання Лісової Т.С.
з участю сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 09 грудня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Маслак В.П.
у цивільній справі №296/2719/18 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Житомирської міської ради, за участі третіх осіб: державної установи «Житомирська установа виконання покарань №8», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання рішення нечинним, -
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом. Просив визнати нечинним рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 11.10.2017р. №957 «Про часткове затвердження спільного рішення адміністрації та житлово-побутової комісії державної установи «Житомирська установа виконання покарань (№8)» щодо розподілу житла між черговиками установи». В обґрунтування поданого позову зазначав, що він перебував на черзі на поліпшення житлових умов в державній установі «Житомирська установа виконання покарань (№8)», де проходив службу та був звільнений за станом здоров'я в грудні 1997 року, отримавши 2-гу групу інвалідності, пов'язану з проходженням служби. З початку 90-х років перебував під №5 у черзі в списках першочергового отримання житла. В зв'язку з подачею до житлової комісії Житомирської установи виконання покарань (№8) документів про встановлення інвалідності та копії посвідчення ветерана органів внутрішніх справи, які посвідчують пільгу, ОСОБА_1 отримав додатково статус на поліпшення житлових умов. Під час засідання житлової комісії Житомирської установи виконання покарань (№8) 29.11.2016р. йому було відмовлено у першочерговому наданні житлового приміщення, як потребуючому поліпшення житлових умов, посилаючись на рішення загальних зборів колективу, які були проведенні у вересні 2016р. Цими зборами визначено право на отримання житла особам, які пропрацювали в установі не менше 15 років, що суперечить ст.45 Житлового кодексу України та ст.7 Закону України «Про статус ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист і право на першочергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов». Засідання житлової комісії було проведено формально та без представників житлової комісії міськради. Рішення житлової комісії прийняте з порушенням вимог законодавства, вказаним рішенням було порушено права позивача, у зв'язку з чим воно було скасовано судом. На думку позивача, неправомірними були посилання комісії на відсутність житлової площі (3-х кімнатної квартири), якою мав би бути забезпечений останній, визнаючи тим самим правомірність його перебування в першочерговому списку на поліпшення житлових умов. Позивач, посилаючись на виключний перелік підстав зняття громадян з квартирного обліку та порушення його конституційних прав, оскільки його не було запрошено на засідання комісії, вважає рішення житлово-побутової комісії незаконним. Позивачем також зазначено, що в список осіб, яким житлова комісія установи виділила житлову площу і направила список на затвердження міської ради, незаконно та позачергово виділено житло ряду осіб. Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 07.08.2017р. визнано протиправними та скасовано рішення спільного засідання адміністрації та житлової комісії Житомирської установи виконання покарань (№8), оформлені протоколом №5 та №2. Незважаючи на те, що в діях посадових осіб УВП №8 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, а також, що УВП №8 не поновили в черзі незаконно знятих з квартирного обліку громадян, не виконали рішення комісії з житлових питань міськвиконкому щодо проведення розподілу житла, порушуючи права черговиків, виконавчий комітет Житомирської міської ради прийняв незаконне рішення від 11.10.2017р. №957 «Про часткове затвердження спільного рішення адміністрації та житлово-побутової комісії державної установи «Житомирська установа виконання покарань (№8)» щодо розподілу житла між черговиками установи». При цьому, даним рішенням затверджено частково спільне рішення адміністрації та житлово-побутової комісії державної установи «Житомирська установа виконання покарань (№8)» від 29.11.2016р., а саме п.п.27, 2, 6, 7, 12, 13 із змінами та доповненнями, викладеними у рішеннях від 30.05.2017р. (протокол №7) та від 06.07.2017р. (протокол №9) в частині надання житла ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 .
Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 09 грудня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову та стягнути судові витрати на адвокатські послуги в сумі 1800, 00 грн. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема вказує, що УПВ №8 не було дотримано самої процедури щодо зняття його з квартирного обліку, передбаченої ст.ст. 39-40 ЖК України та вимогами п.п.20,21, 28 Правил, яка передбачає затвердження спільного рішення адміністрації і профспілкового комітету, яке в свою чергу, затверджується виконавчим комітетом місцевої ради. Однак, він був позбавлений такого права, оскільки виконком зразу ж після затвердження списків видав ордери на спірні квартири. Крім того, відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції не врахував, зокрема, що під час розгляду справи житлова комісія УВП №8 тричі змінювала його в черзі, не дав належної оцінки протоколу №7, який складений заднім числом, правомірність перебування його на черзі та незаконного виділення житла особам вказаних в позовній заяві, рішення Богунського районного суду від 07.08.2017 року. Звертає увагу на те, що під час розгляду справи ні представник відповідача, ні представник третьої особи не заперечували правомірність перебування його в квартирній черзі.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (ч.5 ст.82 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 07.08.2017р. у справі №295/104/17 встановлено, що за рапортом ОСОБА_1 , останнього разом із багатодітною сім'єю в складі п'яти чоловік, на підставі спільного засідання адміністрації, профкому і житлово-побутової комісії установи ЯЮ-309/179 УВС Житомирського облвиконкому взято на квартирний облік в загальну чергу з 11.07.1988 року та пільгову чергу з 16.02.1990 року на підставі п.32 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській РСР.
В 1997 р. позивач був звільнений на пенсію за вислугу років та за станом здоров'я, отримавши 2-гу групу інвалідності, пов'язану з проходженням служби. Облікова справа поновлювалась у 2014, 2015 та 2016 роках.
Станом на 01.01.2016 року ОСОБА_1 перебував у загальному списку черговиків Житомирської установи виконання покарань (№8), які перебувають на квартирному обліку у загальній черзі під АДРЕСА_1 та першочергово під №6.
Судом встановлено, що 29 листопада 2016 року відбулося спільне засідання адміністрації та житлово-побутової комісії Житомирської установи виконання покарань №8 щодо облікових справ черговиків, які перебувають на квартирному обліку, оформлене протоколом №5 від 29 листопада 2016 року «Про перегляд облікових справ черговиків, які перебувають на квартирному обліку в установі згідно поданих оновлених документів та зняття з квартирного обліку».
Зміст витягу з протоколу засідання свідчить про те, що комісія під час перегляду облікових справ осіб, які перебувають на квартирному обліку в установі, на підставі документів, наданих ОСОБА_1 , які є в матеріалах квартирної (облікової) справи, встановила, що позивач разом із сім'єю складом 4 особи зареєстровані для мешкання в двокімнатній квартирі АДРЕСА_2 (в квартирі зареєстровані 4 особи). Складом сім'ї 5 осіб перебуває на обліку громадян, які потребують покращення житлових умов в установі з 11.07.1988 року та з урахуванням пільги за ст.22 Закону України «Про міліцію» включений до списку осіб, які користуються правом першочергового отримання житлового приміщення з 01.04.1990 року загальна черга №33, першочергова №6.
З огляду на вищевикладене комісія вирішила, що рішенням житлово-побутової комісії установи від 27.12.1991 року ОСОБА_1 разом з членами своєї сім'ї був поставлений на квартирний облік з адресою місця реєстрації та проживання в АДРЕСА_3 , але згідно паспортних даних його 27.07.1990р. та дружини останні фактично були зареєстровані та проживали в квартирі АДРЕСА_4 , власником якої є ОСОБА_1 . У зв'язку з тим, що останній в порушення п.25 Правил обліку громадян, які потребують покращення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Україні, в період з 01 жовтня по 31 грудня не надавав довідки за належною формою та враховуючи, що в установі відсутні квартири, які б поліпшували житлові умови сім'ї позивача, комісія вирішила відмовити у наданні квартири з перенесенням черги квартирного обліку.
Рішенням спільного засідання адміністрації та житлово-побутової комісії Житомирської установи виконання покарань №8, оформленим протоколом №2 від 22 лютого 2017 року позивача знято з квартирного обліку та виключено зі списків на отримання житла на підставі п.п.3 п.26 та п.п.3 п.32 Правил обліку громадян, які потребують покращення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Україні, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11.12.1984 року №470.
Проте, рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 07.08.2017р. у справі №295/104/17 визнано протиправним та скасовано рішення спільного засідання адміністрації та житлово-побутової комісії Житомирської установи виконання покарань (№8), оформлене протоколом №5 від 29 листопада 2016 року «Про перегляд облікових справ черговиків, які перебувають на квартирному обліку в установі згідно поданих оновлених документів та зняття з квартирного обліку» в частині, що стосується відмови в наданні квартири з перенесенням черги квартирного обліку ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано рішення спільного засідання адміністрації та житлово-побутової комісії Житомирської установи виконання покарань (№8), оформлене протоколом №2 від 22 лютого 2017 року в частині, що стосується зняття з квартирного обліку та виключення зі списків на отримання житла ОСОБА_1 (а.с.11-12, т.1).
Згідно протоколу № 7 спільного засідання адміністрації та житлово-побутової комісії державної установи «Житомирська установа виконання покарань (№8)» від 30.05.2017р. ОСОБА_1 знято з квартирного обліку та виключено із черги на підставі п.п. 5, 26 «Правил обліку громадян, які потребують покращення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській РСР» з тих мотивів, що він жодного разу не поновив та не подав всіх документів на всіх членів сім'ї, які перебувають на квартирному обліку в установі, а саме, на старшого сина ОСОБА_9 , 1984 р.н., який не є громадянином України, і взагалі не може і не має права перебувати на квартирному обліку та отримувати житло.
Відповідно до рішення Богунського районного суду м.Житомира від 08.08.2019р. у справі №295/11158/17 позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної установи «Житомирська установа виконання покарань №8» про поновлення черги на квартирному обліку, скасування рішення житлово-побутової комісії, визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення спільного засідання адміністрації та житлово- побутової комісії Державної установи «Житомирська установа виконання покарань №8 (протокол №7 від 30.05.2017 р.) щодо зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 та виключення із списків на отримання житла на підставі п.п. 5, 26 Правил обліку громадян, які потребують покращення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Україні. Поновлено ОСОБА_1 в черзі на квартирному обліку на поліпшення житлових умов в Державній установі «Житомирська установа виконання покарань №8» (а.с.50-51, т.2).
Постановою Житомирського апеляційного суду від 16.12.2019р. рішення Богунського районного суду м.Житомира від 08.08.2019р. у справі №295/11158/17 змінено в частині витрат на правничу допомогу, зменшено їх розмір з 1500 грн. на 500 грн. В решті рішення суду залишено без змін (а.с.53-55, т.2).
Отже, з наведеного вбачається, що після зняття з квартирного обліку та виключення з черги 30.05.2017р. ОСОБА_1 був поновлений в черзі на квартирному обліку на поліпшення житлових умов в Державній установі «Житомирська установа виконання покарань № 8» на підставі рішення суду, яке набрало законної сили 16.12.2019р.
В даній справі позивачем оскаржується рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 11.10.2017р. №957 «Про часткове затвердження спільного рішення адміністрації та житлово-побутової комісії державної установи «Житомирська установа виконання покарань (№8)» щодо розподілу житла між черговиками установи», посилаючись на те, що вказаним рішенням порушуються, у тому числі, його права як особи, яка перебуває на черзі на отримання житла.
Оскарженим рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради №957 від 11.10.2017р. затверджено частково спільне рішення адміністрації та житлово-побутової комісії державної установи «Житомирська установа виконання покарань (№8)» від 29.11.2016р. (протокол №5), а саме: п.п.27, 2, 6, 7, 12, 13 зі змінами та доповненнями, викладеними у рішеннях від 30.05.2017р. (протокол №7) та від 06.07.2017р. (протокол №9) в частині надання житла ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та надано житлову площу громадянам, які перебувають на квартирному обліку в державній установі «Житомирська установа виконання покарань (№8)» у списку першочергового одержання житла: ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 .
Вказаним рішенням відділ по обліку та розподілу жилої площі міської ради також зобов'язано видати ордери згідно з п.1 вказаного рішення. Рекомендовано державній установі «Житомирська установа виконання покарань (№8)» привести у відповідність до вимог житлового законодавства спільне рішення адміністрації та житлово-побутової комісії державної установи «Житомирська установа виконання покарань (№8)» від 29.11.2016р. (протокол №5) в частині решти пунктів щодо перенесення черговості на одержання житла, надання жилих приміщень та зняття громадян з квартирного обліку, зі змінами та доповненнями, викладеними у рішеннях від 30.05.2017р. (протокол №7) та від 06.07.2017р. (протокол №9) (а.с.5-6, т.1).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 під час прийняття Виконавчим комітетом Житомирської міської ради оскаржуваного рішення №957 від 11.10.2017р. не перебував на квартирному обліку для отримання житла ( в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про протилежне), вказаний індивідуальний акт його не стосується, у зв'язку з чим вважав, що права ОСОБА_1 цим рішенням не порушено.
Проте, погодитися з висновками суду неможливо, оскільки вони зроблені передчасно, без належного з'ясування всіх обставин справи.
Так, відповідно до положень статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог(пункти 2 і 4 частини третьої статті 175 ЦПК України).
Сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач, якими можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК у відповідній редакції).
Системний аналіз статей 51, 175 ЦПК України свідчить про те, що саме на позивача покладено обов'язок визначити належний склад відповідачів у справі.
При цьому суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів.
Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за пред'явленим позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові.
Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати відомості про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача або співвідповідача.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин, суд відмовляє у задоволенні позову.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Таким чином, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, (стаття 51 ЦПК України).
Суд зобов'язаний визначити суб'єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню.
В даному випадку предметом спору у справі, що переглядається, є визнання неправомірним рішення органу місцевого самоврядування про надання житла конкретно визначеним особам із видачею їм ордерів на надані квартири (т.1 а.с.5,6).
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом, заявивши вимоги до виконавчого комітету Житомирської міської ради, за участі третіх осіб: державної установи «Житомирська установа виконання покарань №8», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Тобто, відповідачем до участі у справі залучено лише орган місцевого самоврядування, яким таке рішення прийнято, і не залучено в якості співвідповідачів осіб, яких це рішення безпосередньо стосується. Між тим, вимоги про визнання нечинним такого рішення прямо впливають на права та інтереси осіб, яким на його підставі видано ордери на право зайняття житлових приміщень.
Разом із тим, позивач у цій справі клопотань про залучення до участі у справі інших осіб як співвідповідачів не заявляв.
Залучення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до участі у справі в якості третіх осіб не може бути взято до уваги, оскільки процесуальний статус відповідача та третьої особи за своїм змістом, процесуальними правами та обов'язками є різним.
А тому, оскільки позивач пред'явив позов до неналежного відповідача, не заявив клопотання про залучення у справу як співвідповідачів осіб, на яких поширюються наслідки визнання недійсним рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 11.10.2017р. №957, то рішення суду першої інстанції про відмову в позові з підстав необґрунтованості позовних вимог, є помилковим.
Таким чином, у порушення вимог статті 12 ЦПК України, яка також покладає і на суд певні обов'язки зі створення для сторін змагального процесу, суд першої інстанції не сприяв повному та всебічному розгляду справи, не роз'яснив особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджаючи про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і не сприяв здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом, зокрема, в частині роз'яснення позивачеві його права на залучення у справу співвідповідачів. Судом не вжито заходів із визначення кола осіб, які беруть участь у справі, та права яких порушено у результаті розгляду справи.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості залучати нових учасників справи, оскільки по суті справа вирішується судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності і обґрунтованості ухваленого судом першої інстанції рішення.
Оскільки вирішення спору без залучення до участі у справі всіх належних сторін є передчасним, враховуючи, що під час вирішення спору щодо законності рішення про надання житла суду необхідно перевірити склад учасників процесу та з'ясувати коло осіб, на яке поширюються наслідки, що не було зроблено судом першої інстанції, оскаржуване рішення не може вважатися законними і підлягає скасуванню.
Суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судом першої інстанції, збирати та надавати оцінку доказам, вирішувати питання про склад осіб, які беруть участь у справі. Встановивши порушення норм процесуального права у частині визначення складу учасників процесу та з'ясування кола осіб, на яке поширюються наслідки розгляду справи по суті, які допущені судом першої інстанції, по справі слід постановити нове рішення - про відмову в позові з підстав, викладених в цій постанові.
Керуючись ст.ст.258,259,367,374,376,381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.
Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 09 грудня 2020 року скасувати. Ухвалити нове рішення - про відмову в позові з інших підстав.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий: Судді:
Повний текст постанови складений 12.05.2021 року.