Житомирський апеляційний суд
Справа №274/7840/19 Головуючий у 1-й інст. Корбут В. В.
Категорія 18 Доповідач Талько О. Б.
27 квітня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С.,
за участю секретаря Пеклін Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 274/7840/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Бердичівського міського нотаріального округу Житомирської області Литвин Олександр Станіславович, про розірвання спадкового договору, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26 жовтня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Корбута В.В.,
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом, у якому зазначив, що 4 квітня 2011 року між ним та ОСОБА_2 укладений спадковий договір, за умовами якого він зобов'язався передати відповідачці належну йому квартиру АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 , в свою чергу, взяла на себе зобов'язання щомісячно, не пізніше 15 числа кожного місяця, надавати йому грошову винагороду у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; забезпечувати його придатним для носіння одягом та взуттям, продуктами харчування та лікувальними засобами згідно з рецептами лікарів, незалежно від їх вартості.
Позивач зазначає, що з дня укладення вказаного договору й до цього часу ОСОБА_2 не виконувала умови даної угоди, не відвідувала його та не надавала матеріальної допомоги. У зв'язку з цим він змушений був звертатися за допомогою до сторонніх людей.
Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 просив розірвати вказаний спадковий договір та скасувати заборону на відчуження належної йому квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26 жовтня 2020 року позов задоволено частково.
Розірвано спадковий договір, укладений 4 квітня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Житомирської області Литвином О.С. 4 квітня 2011 року та зареєстрований в реєстрі за №1229.
В задоволенні решти вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 768 грн. 40 коп. судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Зокрема, зазначає, що відсутні підстави для розірвання спадкового договору згідно зі ст.1308 ЦК України, оскільки саме позивач за декілька місяців перед зверненням до суду з даним позовом умисно уникав спілкування з нею та відмовлявся від отримання будь-якої допомоги від неї.
Вказує, що вона проживає в м. Києві, проте з часу укладення цієї угоди систематично надавала та продовжує надавати матеріальну допомогу позивачеві й виконує умови спадкового договору. Грошові кошти, одяг, ліки, продукти харчування вона передавала через свою сестру ОСОБА_3 й періодично приїздила до позивача в м. Бердичів та особисто надавала йому необхідну допомогу. Окрім того, відправляла грошові кошти, продукти харчування та речі засобами поштового зв'язку, проте ОСОБА_1 відмовлявся їх отримувати, не бажав спілкуватися з нею та підтримувати будь-які стосунки.
Звертає увагу на ту обставину, що умови спадкового договору щодо її обов'язків носять загальний характер і не конкретизовані стосовно об'єму, періодичності та обсягу забезпечення. У своїй позовній заяві ОСОБА_1 не вказав, якого саме забезпечення він потребував від неї, та яке забезпечення вона не надавала.
ОСОБА_2 також зазначає, що пояснення допитаних за клопотанням позивача в судовому засіданні свідків не вказують на те, що вона не виконувала умови спадкового договору, а зводяться лише до того, що вони не знайомі з нею та 1-2 рази на тиждень бачились з позивачем.
Окрім того, покази свідка ОСОБА_4 щодо місця проживання позивача не узгоджувались із поясненнями ОСОБА_1 та його представника.
При допиті свідка ОСОБА_5 суд не встановив її особу, що свідчить про недотримання вимог цивільного процесуального законодавства.
В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник підтримали апеляційну скаргу. При цьому, відповідач пояснила, що ОСОБА_1 є її батьком та на його прохання вона погодилась укласти спірний договір. Умови цього договору вона виконувала належним чином, оскільки надавала батьку матеріальну допомогу у розмірі близько 100-200 грн. щомісячно, забезпечувала продуктами харчування, одягом. Проживаючи у м. Києві, вона 1 раз на місяць приїздила до ОСОБА_1 та допомагала йому особисто, в інший проміжок часу таку допомогу, на її прохання, надавала її сестра. Окрім того, вона засобами поштового зв'язку надсилала позивачеві грошові кошти та продукти харчування й одяг, однак він відмовлявся отримувати їх. Вважає, що звернення до суду з даним позовом зумовлене не бажанням батька розірвати вказаний договір, а прагненням інших родичів заволодіти належною йому квартирою.
Представник ОСОБА_2 також зазначив, що позивач перешкоджає його довірительці виконувати умови спадкового договору, що не може бути підставою для його розірвання.
Позивач та його представник не визнали апеляційну скаргу. Так, ОСОБА_1 пояснив, що з дня укладення спадкового договору дочка не виконувала зобов'язання щодо його матеріального утримання, забезпечення продуктами харчування, одягом та ліками. Внаслідок цього він не бажає спілкуватися з нею та вважає, що розірвання спадкового договору сприятиме захисту його прав та надасть йому можливість отримувати від інших осіб належне матеріальне забезпечення.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 4 квітня 2011 року між сторонами укладений спадковий договір, за умовами якого позивач зобов'язувався передати у власність ОСОБА_2 належну йому квартиру АДРЕСА_1 .
Пунктом 6 даної угоди передбачено, що на ОСОБА_2 покладаються такі обов'язки: щомісячно, не пізніше 15 числа кожного місяця, надавати позивачеві грошову винагороду в розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; забезпечувати відчужувача придатним для носіння одягом і взуттям, продуктами харчування та належними лікувальними засобами згідно з рецептами лікарів, незалежно від їх вартості.
Пунктом 14 договору також передбачено, що у разі невиконання набувачем майна розпоряджень відчужувача спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача.
Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Литвином О.С. 4 квітня 2011 року та зареєстрований в реєстрі за №1229.
У зв'язку з посвідченням цього договору 4 квітня 2011 року приватним нотаріусом накладено заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 .
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 пояснили, що не бачили, щоб ОСОБА_2 допомагала батьку.
Свідок ОСОБА_8 , яка надає соціальні послуги, пояснила, що до центру, в якому вона працює, звернулись сусіди позивача та повідомили, що він потребує стороннього догляду та допомоги. Свідок зазначила, що часто відвідує позивача та не бачила, щоб дочка допомагала йому.
Свідок ОСОБА_3 , яка є рідною сестрою ОСОБА_2 , пояснила, що остання допомагала батьку з 2012 року, забезпечувала його коштами, продуктами харчування. Якщо сестра не мала можливості, то таку допомогу батьку надавала вона.
Аналогічні за змістом покази надав й свідок ОСОБА_9 .
Відповідно до положень ст.1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона ( набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони ( відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
Частиною 1 ст.1308 ЦК України передбачено, що спадковий договір може бути розірвано судом на письмову вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.
Зміст укладеного між сторонами спадкового договору свідчить про те, що його умовами не передбачена можливість набувача передоручати його виконання іншим особам, зокрема родичам.
Як пояснила відповідач в судовому засіданні, зобов'язання за спадковим договором на її прохання періодично виконувала сестра.
Долучена до матеріалів справи довідка, видана Бердичівським міським територіальним центром соціального обслуговування ( надання соціальних послуг) 25 червня 2019 року №134, свідчить про те, що позивач перебуває на обслуговуванні територіального центру у відділенні соціальної допомоги вдома.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції належним чином дослідив та надав оцінку наявним у справі доказам і дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_2 не виконувала умови спадкового договору. Належних та допустимих доказів на підтвердження факту виконання спадкового договору, окрім накладних та квитанцій про здійснення нею у 2019-2020 роках поштових відправлень на адресу позивача, ОСОБА_2 не надала, що є її процесуальним обов'язком.
Окрім того, заслуговує на увагу та обставина, що між сторонами склалися вкрай неприязні стосунки й примушування позивача до участі у договірних правовідносинах із ОСОБА_2 суперечитиме його інтересам.
Таким чином, підстави для зміни чи скасування рішення суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26 жовтня 2020 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: