Справа № 490/6869/19
нп 2/490/2559/2021
Центральний районний суд м. Миколаєва
05 травня 2021 року м. Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Ковальової Л.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
02.08.2019 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява від АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , в якій позивач просив суд стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № б/н від 19.04.2010 року у розмірі 120 760,92 грн. станом на 30.04.2019 року, яка складається з наступного: 6 932,71 грн. - заборгованість за кредитом; 113 828,21 грн. - заборгованість по відсоткам за період з 19.04.2010 року по 29.06.2018 року.
05.03.2021 року до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява від представника позивача про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач остаточно просить суд стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № б/н від 19.04.2010 року у розмірі 22 691,89 грн., яка складається з наступного: 6 932,71 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 15 759,18 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
В обґрунтування вимог посилається на те, що відповідачка звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 19.04.2010 року, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідачки підтверджується той факт, що вона була повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк».
Свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг позивач виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідачка не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
Так, оскільки відповідачка порушила зобов'язання з повернення суми кредиту, позивач просить позов задовольнити, стягнути на його користь заборгованість за кредитним договором, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600,00 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2019 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Чулупа О.С .
Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Чулупа О.С. від 21.12.2019 року, після отримання судом відомостей щодо зареєстрованого місця проживання відповідачки, відкрито провадження у справі за вказаним позовом.
На підставі розпорядження кервіника апарату Центрального районного суду м. Миколаєва Мізюна Р.І. від 10.02.2021 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2021 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.
Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 15.02.2021 року прийнято до свого провадження цивільну справу за вказаним позовом. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 274 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
16.04.2020 року до канцелярії суду надійшов від представника відповідачки відзив, в якому вона просить закрити провадження в частині стягнення з відповідачки боргу за кредитом в розмірі 6 932,71 грн.; відмовити у задоволенні позову про стягнення заборгованості по відсотках у розмірі 113 828,21 грн. за період з 19.04.2010 року по 29.06.2018 року.
У відзиві зазначає, що позивач вводить суд в оману, оскільки вказана заборгованість за кредитом була предметом розгляду у справі № 490/3948/17. Де місцевим та апеляційним судами було досліджено умови кредитного договору та встановлено, що станом на день закінчення договору (30.09.2016 року) ОСОБА_1 мала заборгованість за тілом кредиту у сумі 6 932,71 грн., а також борг по відсотках - 5 972,66 грн. Зазначена сума, з урахуванням часткової сплати боргу за кредитом ( 6932,71 грн. - 3 171,86 грн. = 3 760,85 грн.), стягнуті Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 10.09.2019 року та Постановою Миколаївського апеляційного суду від 22.11.2019 року, яка набрала законної сили.
Не зважаючи на вищевикладене, позивач звернувся до суду повторно. Тому представник відповідачки просить суд закрити провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 6 932,71 грн.
Поряд з цим, Постановою Миколаївського апеляційного суду від 22.11.2019 року у справі № 490/3948/17 встановлено, що станом на день закінчення договору ОСОБА_1 мала борг по відсотках у розмірі 5 972,66 грн., який був стягнутий на користь банку. В обґрунтування своєї позиції суд зазначив, що сторонами договору було обумовлено процентну ставку (30% на рік) та строк закінчення договору - 30.09.2016 рік. Збільшення узгодженої процентної ставки сторони не погоджували, строк дії договору не продовжували, а посилання банку на те, що він має право на стягнення відсотків, виходячи з підвищеної ним у односторонньому порядку відсоткової ставки та після закінчення строку дії договору, є хибними.
Представник відповідачки зазначає, що матеріали даної справи також не містять доказів факту погодження сторонами підвищеної відсоткової ставки та подовження строку дії договору. Отже, вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 боргу по відсотках за період з 19.04.2010 року по 29.06.2018 року є незаконними.
28.05.2020 року до канцелярії суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, де він зазначає, що зміна процентної ставки повністю узгоджується з Умовами та правилами надання банківських послуг.
Крім того, у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та наявності простроченої заборгованості по кредиту, зобов'язання сплатити проценти за час фактичного користування кредитними коштами у позичальника виникає щомісячно і на сьогоднішній день являється не припиненим.
Представник позивача посилається, що раніше постановлене рішення не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбаченим умовами договору, який не припинив свою дію, нараховані після винесення попереднього рішення суду.
Крім того, дія договору пролонгується кожні 12 місяців. Картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці. Так, кредитний договір чинний, а заперечення відповідачки нічим не обґрунтовані.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 05.05.2021 року закрито провадження у справі № 490/6869/19 за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в частині стягнення з відповідачки боргу за тілом кредиту у розмірі 6 932,71 грн., та заборгованості по відсоткам за період з 19.04.2010 року по 31 березня 2017 року.
Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
19.04.2010 року відповідачка ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг та підписала заяву № б/н, відповідно до якої їй відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт в розмірі 2 000,00 грн., який у подальшому було збільшено до 7 200,00 грн., що підтверджується довідкою, виданою АТ КБ «Приватбанк» та доданою до матеріалів справи.
Виписка по рахунку ОСОБА_1 за договором № б/н станом на 06.05.2020 року підтверджує, що відповідачка користувалася платіжною карткою зі встановленим кредитним лімітом.
Позивач посилається, що згідно розрахунку заборгованості відповідачка кредит вчасно не сплачувала, порушила графік погашення заборгованості та сплати відсотків за користування кредитом, внаслідок чого виникла заборгованість, яка становить 22 691,89 грн., що складається з наступного: 6 932,71 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 15 759,18 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 10.09.2019 року стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у вигляді тіла кредиту в сумі 3 760,85 грн. та судовий збір у сумі 768,40 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 22.11.2019 року вищезазначене рішення суду від 10.09.2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Стягнути з ОСОБА_1 , на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за відсотками за кредитним договором від 19.04.2010 року у сумі 5 972,66 грн.
З копії вказаної Постанови від 22.11.2019 року вбачається, що сторони погодили, що процентна ставка за договором буде становити 30% на рік. Протягом дії договору позичальником було отримано три кредитні карти, остання з яких строком дії до 30 вересня 2016 року. З моменту отримання карти відповідачка користувалася кредитними коштами та здійснювала погашення заборгованості. Останній раз вона здійснила платіж 30 вересня 2014 року. Відповідачка станом на день закінчення договору мала заборгованість за тілом кредиту у сумі 6 932,71 грн. Виходячи з 30% річної ставки за кредитним договором станом на 30 вересня 2016 року (строк закінчення договору) відповідачка мала сплатити Банку 11 371,98грн. відсотків. Під час дії договору відповідачка сплатила Банку відсотки на суму 5 399,32 грн. Отже, її заборгованість перед АТ КБ «Приватбанк» по відсотках становила 5 972,66 грн., що й були стягнуті Постановою Миколаївського апеляційного суду від 22.11.2019 року у справі № 490/3948/17.
Частиною 4 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом у даній справі закрито провадження в частині стягнення з відповідачки боргу за тілом кредиту у розмірі 6 932,71 грн., та заборгованості по відсоткам за період з 19.04.2010 року по 31.03.2017 року. Отже, предметом даного позову є заборгованість по відсоткам за період з 01.04.2017 року по день пред'явлення позову - 02.08.2019 року, тобто після закінчення строку дії кредитного договору (30.09.2016 року).
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Позивач із вимогою щодо стягнення процентів в порядку ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, не звертався, матеріали справи не містять також розрахунку таких сум, тоді як розрахунок заборгованості за кредитом, який долучений позивачем до позовної заяви містить лише розрахунок заборгованості по відсоткам в порядку ст. 1048 ЦК України. Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, у даній справі кредитор має право на отримання гарантій неналежного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів за правомірне користування кредитними коштами, однак таких вимог банк не заявляє, у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення процентів, нарахованих після закінчення строку дії кредитного договору, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Вищевказані висновки повністю узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18 та Верховним Судом в постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 175/4753/15-ц, Верховним Судом в постанові від 31 січня 2019 року у справі № 383/869/14.
З огляду на викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу, якщо про це не звертаються сторони.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Інші доводи сторін, які наведені у позові та відзиві до позову, в межах наданих сторонами доказів, не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д; адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50; код ЄДРПОУ 14360570; рахунок № НОМЕР_1 ; МФО № 305299) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Саламатін