нп 2/490/1025/2021 Справа № 490/6132/20
Центральний районний суд м. Миколаєва
23 квітня 2021 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі Дудник Г.С., за участі представника позивача Маляренко Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державне підприємство "Миколаївський суднобудівний завод" про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини заробітної плати, -
В вересні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 199 251 грн 90 коп. та компенсації втрати частини заробітної плати у розмірі 24 959,88 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2020 року, визначено головуючого суддю по справі Гуденко О.А.
29.09.2020 року матеріали справи передані на розгляд судді Гуденко О.А.
Ухвалою суду від 30.09.2020 року зменшено ОСОБА_2 належного до сплати судового збору за подання позовної заяви до 1000 грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 30.09.2020 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді Гуденко О.А. від 04.11.2020 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження. У зв'язку з великою навантаженістю, судове засідання для розгляду справи по суті провести 15.02.2021 року на 11:00 год. в приміщенні Центрального районного суду м. Миколаєва з повідомленням (викликом) сторін.
Судове засідання 15.02.2021 року відкладено через відсутністю підтвердження про належне повідомлення відповідача на 23.04.2021 року.
11 березня 2021 року надійшов відзив на позов від представника відповідача.
25 березня 2021 року н адресу суду надійшло клоптання від відповідача про надсилання матеріалів справи до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство Державне підприємство "Миколаївський суднобудівний завод" .
22 квітня 2021 року надано письмові пояснення представника позивача на відзив на позов.
Вивчивши матеріали справи , суд приходить до наступного.
Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до ст.17 Закону України 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з п.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
У ст.19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства необхідно керуватися завданнями цивільного судочинства, які передбачено у ст. 2 ЦПК України, і до яких віднесено справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
При цьому суди повинні керуватися принципом правової визначеності і не допускати наявності провадження, а відтак і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета, але судами у різних юрисдикціях
Як встановлено судом, ухвалою Господарського судуМиколаївської області від 16 жовтня 2020 року у справі №915/1097/20 про банкрутство Державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод» (стара назва Державне підприємство «Суднобудівний завод ім. 61 комунара») (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38, код ЄДРПОУ 14313240). відкрито провадження у справі про банкурутство відповідача , де серед іншого введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів https://reyestr.court.gov.ua/Review/92316962.
Відповідно п.п.8, 9 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України; справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно з ч.6 ст.12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.
Тобто, законодавець указав, що у Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» містяться процесуальні норми, які передбачають особливості розгляду справ указаної категорії.
Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» втратив чинність з 21 жовтня 2019 року, з набранням чинності Кодексу України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII (далі - Кодекс № 2597-VIII).
У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу № 2597-VIII встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство.
Відповідно до ч.1 ст.7 Кодексу № 2597-VIII спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно з ч.2 ст.7 Кодексу № 2597-VIII господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб'єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.
Відповідно до ч.3 ст.7 Кодексу № 2597-VIII матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Відтак можна зробити висновок, що вказаний Кодекс № 2597-VIII передбачає особливості розгляду справ про банкрутство, що й підтверджено у ст.7 цього Кодексу.
Зі змісту вказаних норм убачається, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута.
Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.
Таке урегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.
Таким чином, законодавець підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
За такого, даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції.
За встановлених обставин у цій справі суд першої інстанції повинен передати справу до Господарського судуМиколаївської області, на розгляді якого перебуває справа №915/1097/20 про банкрутство Державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод» (стара назва Державне підприємство «Суднобудівний завод ім. 61 комунара») (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38, код ЄДРПОУ 14313240).
Аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі 607/6254/15 (провадження 14-404цс19).
У відповідності до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно ухвали Господарського судуМмиколаївської області від 12 квітня 2021 року у справі № 915/1097/20 розгляд справи, в т.ч. заявлених грошових вимог до боржника, призначено на 19 травня 2021 року о 10:00.
А тому справа підлягає направленню до Господарського суду Миколаївської області, на розгляді якого перебуває справа №915/1097/20 про банкрутство Державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод» (стара назва Державне підприємство «Суднобудівний завод ім. 61 комунара»).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вищевказана справа не може в силу вимог процесуального закону розглядатися в порядку цивільного судочинства, та підлягає передачі за підсудністю для розгляду до суду у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, а саме Господарського суду Миколаївської області.
Керуючись ст.ст.19,31,260 ЦПК України, суд, -
Матеріали справи № 490/6132/20 за позовом ОСОБА_1 до Державне підприємство "Миколаївський суднобудівний завод" про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини заробітної плати - передати до Господарського суду Миколаївської області, на розгляді якого перебуває справа № 915/1097/20 про банкрутство Державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод» (стара назва Державне підприємство «Суднобудівний завод ім. 61 комунара») (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38, код ЄДРПОУ 14313240).
Ухвала суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Миколаївського апеляційнгого суду протягом п'ятнадцяти днів.
СУДДЯ О.А. ГУДЕНКО