Справа № 163/492/21 Провадження №33/802/411/21 Головуючий у 1 інстанції:Шеремета С. А.
Категорія: ст. 471 МК України Доповідач: Клок О. М.
12 травня 2021 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., з участю секретаря Павловій Н.А., представника митного органу Пікалюка М.С., захисника Кривошея А.М., розглянувши апеляційну скаргу в.о. начальника Волинської митниці Держмитслужби Погребняка Є.В. на постанову судді Любомльського районного суду від 01 квітня 2021 року, якою ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіка Польща, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , директора фірми «Impala»,визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.471 МК України,
Вказаною постановою ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.471 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.
Тимчасово вилучені 21700 (двадцять одну тисячу сімсот) Євро(EUR) повернено ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ).
ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він, прямуючи 25.02.2021 з України в Республіку Польща через митний пост "Ягодин" Волинської митниці Держмитслужби водієм автомобіля "Ауді", номерний знак НОМЕР_1 , порушив порядок проходження митного контролю в зоні спрощеного митного контролю, переміщуючи обмежені постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №5 до вивезення за межі України в такій кількості без належного підтвердження походження 21700 євро загальною вартістю 736257,13 гривень за офіційним курсом НБУ, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.471 МК України.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції в частині ненакладення стягнення щодо конфіскації іноземної валюти, в.о. начальника митниці в апеляційній скарзі вказує на те, що під час розгляду справи, суддя в порушення вимог ст.280 КУпАП не з'ясував всіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення. Стверджує, в даному випадку суддя суду першої інстанції залишив поза увагою той факт, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), обравши смугу руху «зелений коридор» тим самим здійснив декларування шляхом вчинення дій та заявив, що товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України і не підлягають письмовому декларуванню, тому суддя першої інстанції безпідставно не конфіскував в дохід держави грошові кошти. Просить постанову суду першої інстанції скасувати, визначити винним та призначити стягнення в межах санкції ст.471 МК України.
В заперечені на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) - адвокат Кривошей А.М. вважає, що оскільки його довіритель постійно проживає в РП, він не є резидентом, а тому на нього не розповсюджуються вимоги п. 18 Постанови НБУ №5 від 02.01.2019. Крім того, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з огляду на практику Європейського Суду з прав людини, положення ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, легальне походження коштів, відсутність умислу та легітимну мету.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши думку представника митниці, який апеляційну скаргу підтримав з викладених в ній мотивів, думку захисника Кривошея А.М., який просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.
Висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 )адміністративного правопорушення, передбаченого ст.471 МК України, за обставин вказаних у постанові, ґрунтується на досліджених судом доказах, що по суті в апеляції і не оскаржується.
За таких обставин, кваліфікація дій ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) за ст.471МК України є вірною.
Стаття 489 Митного кодексу України передбачає, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ч.1 ст.8 Закону України "Про валюту і валютні операції" транскордонне переміщення фізичними особами валютних цінностей у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10 тисяч євро за офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України на день переміщення через митний кордон України, підлягає письмовому декларуванню митним органам у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) вказаних норм закону дотримався в повній мірі.
Судом встановлено, що предметом переміщення через митний кордон України були грошові кошти в суму 21700 євро.
Санкцією ст.471 МК України передбачено накладення стягнення в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, - також конфіскацію цих товарів.
В суді першої інстанції було підтверджено законність походження валюти, наданими захисником Кривошеєм А.М. копіями договорів купівлі - продажу житлового будинку за ціною 883 798 грн., купівлі - продажу земельної ділянки за ціною 115 120 грн., нотаріально посвідченою заявою покупця будинку та земельної ділянки.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, враховуючи принцип співрозмірності між спричиненням шкоди державі, з огляду на законність походження коштів, прийшов до правильного висновку, що застосування конфіскації грошових коштів, яка передбачена санкцією ст.471 МК України, як додаткове стягнення, в даному випадку буде порушенням положень ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки таке додаткове стягнення не є пропорційним та не відповідає характеру вчиненого правопорушення, а також особі правопорушника, який вперше притягується до відповідальності за порушення митних правил, визнав свою винуватість у встановленому судом порушенні, так як явно покладає на ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) «індивідуальний надмірний тягар» та буде очевидно неспіврозмірним практичній ролі «правопорушення та відповідальності».
Наслідки від вчиненого не завдали значної шкоди суспільним або державним інтересам.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що накладення стягнення з конфіскацією грошових коштів, передбаченого санкцією ст.471 МК України, поставить правопорушника в ще гірше становище.
З огляду на наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
У відповідності до ст.294 ч.7 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргу в.о. начальника Волинської митниці Держмитслужби Погребняка Є.В. залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду від 01 квітня 2021 року щодо ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Волинського апеляційного суду О.М.Клок