справа № 488/4377/17
провадження № 1-кп/488/242/21
12.05.2021 року м. Миколаїв
Корабельний районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого по справі - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальне провадження №12017150050002442 від 08.10.2017 року відносно обвинуваченого:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Петропавлівка Братського району Миколаївської області, неодруженого, який неповнолітніх утриманців не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , раніше несудимого,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
04 жовтня 2017 року приблизно о 22:00 год., ОСОБА_3 прийшов за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , де в подальшому між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на ґрунті раніше неприязних стосунків виник конфлікт. В ході зазначеного конфлікту у ОСОБА_3 виник намір на спричинення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, але не бажаючи смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем мешкання ОСОБА_5 , діючи умисно, наніс потерпілому ОСОБА_5 не менше 5 ударів кулаками рук в ділянку голови, тим самим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді забою головного мозку тяжкого степеню, симптоматичної епілепсії, субдуральної гематоми справа в лобно-тім'янно-скроневої області, перелом кісток носа, обширних крововиливів волосистої частини голови, лиця та шиї, тим самим спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя.
Вказане кримінальне правопорушення передбачає кримінальну відповідальність за ч.1 ст. 121 КК України.
В ході судового розгляду ОСОБА_3 свою вину визнав повністю. У скоєному щиро розкаявся. Пояснив, що з 2012 року винаймав житло по сусідству із ОСОБА_5 , зокрема за адресою: АДРЕСА_3 . За час його проживання за даною адресою, ОСОБА_5 постійно зловживав спиртними напоями та порушував громадський порядок, наносив тілесні ушкодження своїй співмешканці, яка кликала на допомогу, та з приводу чого він - ОСОБА_3 викликав працівників поліції, однак дієвих результатів це не дало. Сам також неодноразово попереджав ОСОБА_5 про необхідність припинити порушення спокою сусідів та надання можливості для нормального відпочинку. Натомість ОСОБА_5 продовжував зловживати спиртними напоями та влаштовувати сварки зі співмешканкою, що супроводжувалося криками та порушувало спокій сусідів. 04.10.2020 року у пізній час такі обставини повторилися, тому приблизно о 22 годині він направився до ОСОБА_5 , будучи обуреним, створенням останнім умов, які заважають відпочинку та спокійному життю сусідів і йому безпосередньо. Внаслідок сварки з ОСОБА_5 , який відреагував агресивно на зроблені зауваження, висловлюючись при цьому нецензурною лайкою, на що він - ОСОБА_3 , не стримавшись, будучи у роздратованому стані через таку поведінку, наніс потерпілому один удар кулаком в область голови, від чого ОСОБА_5 відступив назад, а він схопив потерпілого за одяг та штовхнув у глиб кімнати, де потерпілий опинився біля ліжка, а він прослідував за обвинуваченим та наніс ще декілька ударів кулаком в область голови ОСОБА_5 . Всього потерпілому наніс близько 3-5 ударів. Після чого залишив квартиру ОСОБА_5 , який залишався у свідомості, продовжував сидіти на ліжку, на обличчі мав сліди крові з носа.
Обвинувачений пояснив, що не виправдовує своїх протиправних дій відносно потерпілого та висловив щире каяття з приводу нанесених ОСОБА_5 тілесних ушкоджень та наслідків, що настали. Розуміє, що маючи спортивну підготовку, мав усвідомлювати можливість настання тяжких наслідків від нанесених ним тілесних ушкоджень. Цивільні позови, що заявлені представником потерпілого та прокурором визнав в повному обсязі. Пояснив, що приймав заходи до відшкодування матеріальної шкоди, зокрема направив поштою грошовий переказ на ім'я ОСОБА_7 , однак переказ йому було повернуто, що ним було сприйняте як небажання останньої приймати від нього нього будь-яке відшкодування. В квітні 2021 року він зв'язався з представником потерпілого ОСОБА_8 , та за наданими нею банківськими реквізитами, переказав грошові кошти в сумі 1000 грн., що також підтвердила ОСОБА_9 в адресованій суду телефонограмі від 23.04.2021 року.
Сама потерпіла ОСОБА_9 до суду не прибула, пославшись на необхідність догляду за сином ОСОБА_5 , який перебуває на стаціонарному лікуванні та просила про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.
Окрім визнавальних показів ОСОБА_3 , на підтвердження часу та місця скоєного свідчить дані Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, а також дані рапорту за повідомленням зі служби “102”, прийнятим черговим інспектором Корабельного ВП 07.10.2017 року, згідно якого надійшли відомості від лікарської установи про доставлення до лікарні швидкої медичної допомоги 07.10.2017 року о 16-28 годині з діагнозом - закрита черепно-мозкова травма ОСОБА_5 , зі слів якого отримано тілесні ушкодження 04.10.2017 року за місцем проживання, де в подальшому, відповідно до протоколу від 08.10.2017р. проведено огляд місця події.
Щодо тілесних ушкоджень, завданих потерпілому, то відповідно до висновку експерта № 334 від 10.11.2017 року, у ОСОБА_5 мали місце тілесні ушкодження у виді забою головного мозку тяжкого степеню, симптоматичної епілепсії, субдуральної гематоми справа в лобно-тім'янно-скроневої області, перелом кісток носа, обширних крововиливів волосистої частини голови, лиця та шиї.
Вказані тілесні ушкодження могли виникнути від дії тупих твердих предметів по механізму удару, можливо в строк, зазначений у постанові.
В наданих медичних документах ушкоджень, що характерні для можливої боротьби чи самооборони не вказано.
Вказані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. В наданих медичних документах мається запис “ ... на фоні алкогольної інтоксикації”.
Оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, аналізуючи пояснення ОСОБА_3 , суд вважає повністю доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_3 в умисному заподіянні ОСОБА_5 тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що вірно кваліфіковано органом досудового розслідування за ч.1 ст. 121 КК України.
При призначенні покарання, суд враховує щире каяття обвинуваченого у скоєному, активне сприяння розкриттю злочину та часткове відшкодування матеріальних витрат, пов'язаних із лікуванням потерпілого, що є обставинами, які пом'якшують покарання (ст. 66 КК України).
Обставин, які обтяжують покарання не встановлено.
Визначаючи міру покарання ОСОБА_3 , виходячи із змісту ст. ст. 50 і 65 КК України, суд бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України, є тяжким злочином, дані про особу винного, який раніше не судимий, враховує обставини скоєного злочину, зокрема компрометуючу поведінку потерпілого, який спровокував конфлікт між ним та ОСОБА_3 , а також приймає до уваги вище наведені обставини, що пом'якшують його покарання. Виходячи з мети покарання (ст.50 КК України), з урахуванням принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, яке повинно бути адекватним характеру вчинених дій, з урахуванням вище наведеного, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним іншого злочину є достатнім призначення покарання у мінімальних межах санкції ч.1 ст.121 КК України, яка передбачає покарання лише у виді позбавлення волі.
При цьому, на підставі ст.75 КК України, враховуючи ставлення ОСОБА_3 до скоєного, особи обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем реєстрації, місцем проживання та несення військової служби, не перебуває на обліку лікарів нарколога чи психіатра, його поведінку після скоєного злочину, яка вказує про його законослухняний спосіб життя, суд вважає, що виправлення ОСОБА_3 можливе без відбування покарання із застосуванням ст. 75 КК України та покладенням обов'язків, визначених ч.1 ст. 76 КК України.
Вирішуючи питання щодо позовних вимог представника потерпілого ОСОБА_7 , про стягнення матеріальної шкоди в сумі 11 292 грн., та які визнані обвинуваченим в повному обсязі, суд виходить з наступного.
У судовому засіданні знайшла своє підтвердження вина ОСОБА_3 у спричиненні потерпілому ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, внаслідок чого останній перебував на лікуванні, що потягло матеріальні витрати на загальну суму 11 292 грн., а тому з врахуванням викладеного, на підставі вимог ст. 128-129 КПК України, ст. ст.22, 1177 ЦК України, позовні вимоги, підлягають задоволенню на суму невідшкодованих витрат.
Цивільний позов, заявлений прокурором в інтересах держави в особі комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради "Міська лікарня швидкої медичної допомоги" про відшкодування витрачених коштів на лікування потерпілого ОСОБА_5 від кримінального правопорушення в сумі 10717 грн. 81 коп., що підтверджується довідкою КНП ММР "Міська лікарня швидкої медичної допомоги" №109 від 15.11.2017 року, відповідно до положень ст.1206 ЦК України, підлягає задоволенню в повному обсязі.
Речові докази та процесуальні витрати у справі відсутні.
Керуючись ст. ст. 366, 367, 374 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити йому покарання у виді п'яти років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання, якщо він на протязі іспитового строку, тривалість якого встановити на три роки, не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.
На підставі ч.1 ст.76 КК України, зобов'язати засудженого ОСОБА_3 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. На період проходження ОСОБА_3 військової служби, обов'язок щодо контролю за його поведінкою покладається на командира військової частини відповідно до наказу Міністерства оборони України від 17.09.2020 року №337 “Про затвердження Порядку здійснення командирами (начальниками) військових частин (установ) контролю за поведінкою військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням”.
Міра запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 не обиралася.
У відбутий строк покарання зарахувати ОСОБА_3 термін його попереднього ув'язнення з 08.10.2017 року по 10.10.2017 року включно, відповідно до положень ч.5 ст.72 КК України з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Петропавлівка Братського району Миколаївської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспортні дані НОМЕР_2 , виданий Братським РВ УМВС України в Миколаївській області, на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 , у відшкодування матеріальної шкоди - 10 292 (десять тисяч двісті дев'яносто дві) грн.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Петропавлівка Братського району Миколаївської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспортні дані НОМЕР_2 , виданий Братським РВ УМВС України в Миколаївській області, на користь держави в особі КНП ММР “Міська лікарня швидкої медичної допомоги”, адреса: м. Миколаїв, вул.Корабелів, 14-В, 54020, р/р НОМЕР_3 , АТ КБ “ПриватБанк”, МФО 326610, ЄЖДРПОУ 05483090, ІПН 054830914047, матеріальні витрати на лікування потерпілого ОСОБА_5 в розмірі 10 717 (десять тисяч сімсот сімнадцять) грн. 81 коп.
Вирок може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Корабельний районний суд м.Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому, прокурору та не пізніше наступного дня направити представнику потерпілого.
Суддя ОСОБА_1