Справа № 467/411/21
1-кс/467/41/21
08.05.2021 року смт.Арбузинка
Слідчий суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1
за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4
підозрюваної ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка у кримінальному провадженні №12021152130000056 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.05.2021 року розглянув клопотання т.в.о. начальника слідчого відділу відділення поліції №1 Первомайського районного відділу поліції ГУНП у Миколаївській області ОСОБА_4 про обрання запобіжного заходу щодо
ОСОБА_5 , громадянки України, що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кавуни Арбузинського району Миколаївської області, не одруженої, що має неповнолітню дитину, не працює, зареєстроване місце проживання по АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання по АДРЕСА_2 , раніше не судимої
Т.в.о. начальника слідчого відділу відділення поліції №1 Первомайського районного відділу поліції ГУНП у Миколаївській області ОСОБА_4 за погодженням з прокурором Арбузинського відділу Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області ОСОБА_3 звернувся до Арбузинського районного суду Миколаївської області у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021152130000056 від 07.05.2021 року з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Слідчий вказує, що ОСОБА_5 підозрюється у тому, що 06.07.2021 року у вечірній час в приміщенні будинку АДРЕСА_2 між нею та ОСОБА_7 виникла сварка, в ході якої у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_7 . Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_5 , розуміючи, що об'єктом її злочинного посягання є здоров'я ОСОБА_7 , близько 22 год. 00 хв. 06.05.2021 року, перебуваючи у приміщенні кухні вищевказаного будинку умисно завдала останньому один удар вістрям клинка ножа, який взяла в приміщенні вказаного будинку, в область черевної порожнини, чим завдала ОСОБА_7 тілесне ушкодження у виді проникаючої колото-різаної рани передньої черевної стінки з ушкодженням тонкої кишки, що відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя у момент заподіяння, після чого самостійно припинила свої злочинні дії.
07.05.2021 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, тобто умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя у момент заподіяння.
Обґрунтовуючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий посилається на наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3 та 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
На підтвердження ризиків слідчий зазначає, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, не має стійких соціальних зв'язків, що свідчить про можливість переховування ОСОБА_5 від слідства та суду. Вона може незаконно впливати на потерпілого та свідків шляхом схилення їх до дачі завідомо неправдивих показань чи їх не об'єктивній зміні, які виправдовують її, чим перешкоджатиме встановленню істини у провадженні, що підтверджується обставинами скоєння кримінального правопорушення. ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, так як вона офіційно не працевлаштована, веде аморальний спосіб життя, вживає алкогольні напої. Вік та задовільний стан здоров'я ОСОБА_5 , відсутність у неї утриманців дозволяють безперешкодно застосувати до неї запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в той час як інші, більш м'які запобіжні заходи не можуть запобігти зазначеним вище ризикам.
В судовому засіданні слідчий ОСОБА_4 своє клопотання підтримав у повному обсязі, просив застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб.
Прокурор ОСОБА_3 клопотання слідчого підтримав в повному обсязі, просив застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб.
Підозрювана ОСОБА_5 та її захисник ОСОБА_6 проти задоволення клопотання та обрання щодо підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували, вказуючи, що ОСОБА_5 не заперечує обґрунтованості висунутої їй підозри у завданні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , сприяє досудовому розслідуванню: дала показання, з нею було проведено слідчий експеримент, надала добровільну згоду на огляд місця події та можливість вилучити речові докази. Переховуватись від слідства та суду наміру не має та готова понести покарання у межах своєї вини. Водночас, ризики наведені у клопотанні слідчого, що ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення не підтверджуються жодним доказом. ОСОБА_5 має двох повнолітніх та одну неповнолітню дочку, яка проживала з батьком, однак батько дитини помер в квітні 2021 року, в той час як сама ОСОБА_5 перебувала на заробітках, у зв'язку із зазначеним дитину було поміщено до реабілітаційного центру у м. Южноукраїнську. На даний час ОСОБА_5 необхідно забрати дитину, допомогти дитині оформити спадщину після батька та інші документи. Посилаючись на викладене просили обрати ОСОБА_5 більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час за зареєстрованим місцем проживання із покладенням відповідних обов'язків.
Слідчий суддя, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані ними матеріали та проаналізувавши в системному зв'язку усі наявні на час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішенні питання застосування заходу забезпечення кримінального провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, приходить до наступного.
Згідно ч.1 ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема, запобіжні заходи (ч. 2 ст. 131 КПК України).
При цьому, відповідно до ст. 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Згідно норм ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.
Так, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 1 ст. 177 КПК України).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог п.4 ч.2. ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно із ч.2 ст.8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Суд враховує, що діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (Нечипорук і Йонкало проти України, no. 42310/04, § 219, 21 квітня 2011 року).
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.-F. проти Німеччини, 27 листопада 1997, § 57).
У судовому засіданні встановлено, що слідчими слідчого відділу відділення поліції №1 Первомайського районного відділу поліції ГУНП у Миколаївській областірозслідується кримінальне провадження№12021152130000056, відомості про дане кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.05.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Під час розслідування кримінального провадження було встановлено, що 06.05.2021 близько 22 год. 00 хв., ОСОБА_5 , знаходячись в будинку АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, нанесла один удар ножем в черевну порожнину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого порання черевної порожнини, пошкодження кишечнику та тонкої кишки, що відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя у момент заподіяння.
У даному кримінальному провадженні 07.05.2021 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, що є тяжким злочином згідно положень ст.12 КК України. За вчинення даного злочину передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.
Про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України свідчать наступні надані стороною обвинувачення докази: протокол огляду місця події від 07.05.2021 року, протоколи допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , підозрюваної ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_7 , протоколом слідчого експерименту від 07.05.2021 року з підозрюваною ОСОБА_5 , висновок експерта №174-М від 07.05.2021 року.
У сукупності зазначені докази свідчать про обґрунтованість підозри, що ОСОБА_5 могла вчинити злочин, у вчиненні якого її підозрюють.
ОСОБА_5 затримано 07.05.2021 року о 06 год. 25 хв. про що 22.02.2020 року в присутності захисника ОСОБА_6 складено відповідний протокол.
ОСОБА_15 затримано 07.05.2021 року о 23 год. 35 хв. про що в присутності захисника ОСОБА_6 складено відповідний протокол.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливого здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК, у цьому кримінальному провадженні.
З урахуванням викладеного суд погоджується з висновком про наявність заявлених прокурором ризиків, передбачених п.п.1,3 ст.177 КПК України.
Сама по собі суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. При цьому, слід відмітити, що, у цій ситуації, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте у сукупності з іншими обставинами вказує на наявність ризику втечі.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, суд виходить з встановленого КПК України порядку отримання показань зазначених осіб у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань потерпілого та свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що підозрювана не будучи обмеженою у спілкуванні із свідками та потерпілим може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Таким чином ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Щодо ризику вчинення підозрюваною інших кримінальних правопорушень, суд критично оцінює доводи слідчого на підтвердження даного ризику, оскільки суду не надано жодного доказу, що ОСОБА_5 веде аморальний спосіб життя чи зловживає алкогольними напоями, як на те посилається слідчий. Крім того, враховуючи, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 не є корисливим, не зрозуміло, яким чином відсутність офіційного працевлаштування підозрюваної вказує на можливість вчинення нею повторного правопорушення.
За даними кримінального провадження ОСОБА_5 офіційно не працевлаштована, має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,за місцем проживання заяв та скарг на неї не надходило, має неповнолітню дитину, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась.
Відтак, дослідивши матеріали провадження, вислухавши пояснення учасників судового засідання, слідчий суддя встановив, що виключних обставин для тримання ОСОБА_5 під вартою немає, оскільки даних, які б свідчили про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів у клопотанні органу досудового розслідування не вказано та в судовому засіданні не доведено. Встановлений ризик можливого впливу на потерпілого та свідків, що базується виключно на нормах КПК України щодо порядку отримання показань даних осіб, в сукупності з тяжкістю злочину не можуть слугувати виключними підставами для запобіжного ув'язнення підозрюваної.
За таких умов, слідчий суддя приходить до переконливого висновку, що клопотання підлягає до часткового задоволення та підозрюваній належить обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний час доби з покладенням на неї обов'язків, відповідно до ст.ст. 181, 194 КПК України, що буде достатнім та забезпечить її належну процесуальну поведінку.
Керуючись статтями 177, 182, 183, 194, 331, 371-372 КПК України,
Клопотання т.в.о. начальника слідчого відділу відділення поліції №1 Первомайського районного відділу поліції ГУНП у Миколаївській області ОСОБА_4 про обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 задовольнити частково.
Обрати підозрюваній ОСОБА_5 , що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кавуни Арбузинського району Миколаївської області, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на два місяці, тобто до 07 липня 2021 року включно.
Звільнити підозрювану ОСОБА_5 з-під варти в залі суду негайно.
Заборонити ОСОБА_5 залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 з
18 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин наступного дня.
На підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на ОСОБА_5 обов'язок прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою, утриматись від спілкування зі свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні, носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що відповідно до частини п'ятої статті 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за її поведінкою, мають право з'являтися в житло, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Попередити ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на неї зобов'язань, до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Строк дії ухвали до 07 липня 2021 року включно.
Повний текст ухвали проголошено 11.05.2021 року о 09 год. 00 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1