Справа № 127/1515/21
Провадження №3/149/362/21
Номер рядка звіту 156
12.05.2021 року м. Хмільник
Суддя Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області Павлюк О. О., розглянувши матеріали, що надійшли від УПП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт серії НОМЕР_1 виданий 22.07.2003, проживаючого по АДРЕСА_1
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 06.01.2021 року, 06.01.2021 о 12:01 год. по вул. Київська, 180 в м. Вінниця ОСОБА_1 керував транспортним засобом Nissan Quashqi, д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп'яніння (поведінка не відповідає обставинам, неприродна блідість обличчя, тремтіння пальців рук), від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Таким чином, в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Від підпису протоколу про адміністративне правопорушення, отримання його копії, надання пояснень ОСОБА_1 відмовився, про що в протоколі зроблена відмітка.
Справа надійшла в провадження судді Хмільницького міськрайонного суду Павлюк О. О. 29.03.2021 року. Попередньо постановою судді Вінницького міського суду від 10.02.2021 року за клопотанням захисника ОСОБА_1 - адвоката Захарчука М. В. справу було направлено до Відділу адміністративної практики УПП у Вінницькій області для направлення матеріалів за підсудністю до іншого суду (за місцем проживання ОСОБА_1 ). Постановою судді Хмільницького міськрайонного суду від 10.03.2021 року за клопотанням захисника ОСОБА_1 - адвоката Захарчука М. В. адміністративний матеріал було повернуто для належного оформлення до Відділу адміністративної практики УПП у Вінницькій області.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Захарчук М. В. послідовно заперечував наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністратвиної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, вважаючи складання протоколу і матеріалів безпідставним та необгрунтованим, а докази, додані до протоколу про адміністративне правопорушення - недостатніми для ухвалення рішення про притягнення особи до відповідальності. Крім того, вважає, що на даний час спливли строки накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення.
ОСОБА_1 в судовому засіданні 12.05.2021 року свою вину у вчиненні вказаного правопорушення не визнав, зазначив, що він приїхав на АЗС та до нього підійшли працівники поліції, які попросили пред'явити посвідчення водія та пояснили, що відносно нього в поліцію було анонімне звернення. ОСОБА_1 пред'явив працівникам поліції тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами, оскільки посвідчення водія в нього було вилучено раніше при оформленні матеріалів про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП.Працівниками поліції було ОСОБА_1 було повідомлено, що в нього наявні ознаки сп'яніння. Однак ОСОБА_1 зазначає, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння та коли оформлявся протокол про адміністративне правопорушення йому не відомо.
Статтею 1 КУпАП визначено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).
Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в судах визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 1.3 ПДР передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.9. ПДР). Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5 ПДР).
Вирішуючи питання про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя враховує таке.
Згідно з вимогами статті 265 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог статті 265 КУпАП, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція) передбачено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота), а саме: порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці; звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування; лікарем закладу охорони здоров'я.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
При вирішенні питання про достатність доказів, наявних у справі, для ухвалення рішення, суддя зазначає таке. Згідно зі статтею 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У справі "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий розгляд в суді, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує, між іншим, верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Сторін. У справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини вказав на те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ вимога справедливості судового розгляду включає дослідження способу, у який було отримано та представлено докази; завдання Суду, серед іншого, установити, чи провадження в цілому, включно зі способом отримання і представлення доказів, було справедливим у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції («Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands), заява №14448/88, п. 31). ЄСПЛ також неодноразово наголошував на тому, що сторона у справі повинна мати можливість ознайомитись із доказами у суді, коментувати їх та достовірність у належній формі у встановлений час.
В рішенні «Маліга проти Франції» від 23.09.1998 року, ЄСПЛ визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом. В рішенні від 21.07.2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
В контексті зазначеного суддя звертає увагу, що Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП. З урахуванням презумпції невинуватості особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не зобов'язана доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення. Однак, заперечення обставин і фактів, які є предметом судового розгляду у справі про адміністративне правопорушення, в даному випадку суд розцінює як обраний спосіб захисту. За таких обставин аргументи особи належить підтверджувати належними і допустимими доказами. Суд при розгляді справи із додержанням засад об'єктивності та неупередженості може вживати заходів для витребовування доказів, якщо існують перешкоди для їх надання особою. Однак саме особа несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд в межах розумних строків зобов'язаний здійснити справедливий, неупереджений і своєчасний розгляд і вирішення справи.
В своїй прецедентній практиці даючи тлумачення Конвенції Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що з метою забезпечення змагальності процесу всі докази мають, як правило, подаватися у відкритому судовому засіданні у присутності обвинуваченого. Європейський Суд зауважує, що пункт 1 статті 6 Конвенції, узятий у поєднанні з пунктом 3 статті 6 Конвенції, вимагає від Договірних Сторін ужити конкретних заходів для того, щоб підсудний мав можливість допитати свідків, які свідчать проти нього, чи домогтися їх допиту. Однак, якщо немає підстав звинувачувати органи влади в недостатньо старанних зусиллях із забезпечення підсудному можливості допитати відповідних свідків, відсутність цієї можливості як така не означає необхідності припинення кримінального переслідування.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції. В своїх рішеннях Європейський суд також неодноразово наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
За клопотанням захисника ОСОБА_1 - адвоката Захарчука М. В. судом викликалися в судове засідання, призначене на 26.04.2021 року, свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення. Судом вжито всіх необхідних заходів для повідомлення, виклику та забезпечення явки до суду яких просив допитати в судовому засіданні, однак в судове засідання 26.04.2021 вони не з'явились. Повтрного клопотання про виклик свідків до суду не надходило. Водночас їх неявка не може бути підставою для нерозгляду справи за наявними у справі доказами. Суддя відхиляє доводи захисника щодо визнання неналежним доказом пояснення свідків з тих мотивів, що вони вчиненні на бланку, а свідки не були безпосередньо допитані в судовому засіданні. Зазначені письмові пояснення свідків узгоджуються з іншими матеріалами справи та підтверджують обставини, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення. Будь-яких доказів на спростування вказаних пояснень суду не надавалось.
Крім того, ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначив, що він не бачив як оформляли адміністративний матеріал та пояснив, що він не вдмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння, а такі дії працівників поліції він вважає упередженими. Водночас доказів оскарження дій працівників поліції, в тому числі щодо оформлення досліджуваних адміністртиавних матеріалів, суду не надавалось.
Посилання захисника - адвоката Захарчука М. В. на відсутність в матеріалах справи напралення ОСОБА_1 на огляд щодо перебування в стані наркотичного сп'яніння не може безумовно свідчити про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим Постановою КМУ від 17.12.2008 №1103, а також іншими нормативними актами, долучення такого направлення до протоколу про адміністрнативне правопорушення не передбачено.
Крім того, суддя відхиляє доводи адвоката Захарчука М. В. щодо розбіжності в написанні моделі автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , що зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення. В судовому засіданні не заперечувалось, що автомобілем марки Nissan д.н.з. НОМЕР_2 в зазначений у протоколі час і місці керував ОСОБА_1 , розбіжність у написанні моделі ("Qashqi") цих обставин не спростовує.
Суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.
Суд може сприяти особі у реалізації її прав, в тому числі щодо подання доказів, однак повинен дотримуватися принципу об'єктивності і неупередженості, відтак неподання особою доказів без обґрунтування неможливості отримати і подати такі докази самостійно, не позбавляє суд обов'язку розглянути справу та ухвалити рішення у межах строків, визначених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
При цьому суддя відхиляє посилання захисника Смірнова М. В. щодо спливу на час розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, зважаючи на таке.
Відповідно до статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Розгляд справ про адміністративні праволпорушення розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання (ст. 279 КУпАП).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього (Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-7/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).
17.03.2021 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху". Вказаним Законом статтю 38 КУпАП доповнено новою частиною такого змісту: "Адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення".
Системний аналіз вказаних норм законодавства свідчить, що вирішення питання про наявність підстав для застосування зворотної дії в часі закону пов'язано, насамперед, з нормами матеріального права, зокрема визначення в законі складу правопорушення, за яке особу може бути піддано відповідальності. Натомість питання, пов'язані з процедурою розгляду справи, зокрема процесуальних строків, не є такими, що в даному випадку пом'якшують або посилюють відповідальність. Вказані законодавчі зміни лише по-іншому врегульовують питання строків накладення адміністративного стягнення.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 031140 від 26.01.2021; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в присутності яких ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, довідкою про непритягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП. Фактичні обставини, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджуються рапортами працівників поліції, що наявні в матеріалах справи.
Крім того, не зважаючи на посилання в судовому засіданні на наявність судових рішень відносно ОСОБА_1 , які набрали законної сили та мають значення для вирішення даної справи, ані ОСОБА_1 , ані його адвокат Захарчук М. В. копії таких рішень суду не надавали, що позбавляє суд можливості надати їм відповідну оцінку при розгляді справи.
Суддя вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджена в ході судового розгляду дослідженими в судовому засіданні доказами. При накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, майновий стан ОСОБА_1 , з врахуванням приписів ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя дійшла висновку, що до ОСОБА_1 належить застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Зважаючи на те, що на час вчинення адміністративного правопорушення і розгляду даної справи відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП охоплює склад правопорушення, інкримінованого ОСОБА_1 ("відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції"), суддя вважає за можливе накласти на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП в редакції, що діяла на час вчинення ним адміністративного правопорушення.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, з особи на яку накладено адміністративне стягнення, стягується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст. ст. 33-35, 130, 221, 280, 283-284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 454 грн. відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
Згідно ст. 307 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу.
Згідно ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Хмільницький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Павлюк О. О.