Справі № 418/848/21
2-а/418/471/21
"12" травня 2021 р. Міловський районний суд Луганської області
у складі:головуючого-судді Чехова С.І.
за участю секретаря Кірічевої К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Мілове адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу прикордонної служби «Мілове» імені Віктора Банних в особі в.о. начальника віпс (тип А) ВПС «Мілове» ім. Віктора Банних лейтенанта Коломійця Владислава Вікторовича про скасування постанови № 148048 від 21.03.2021 року по справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 204-2 КУпАП, -
До суду з адміністративним позовом звернулась позивач ОСОБА_1 у якому просить скасувати постанову № 148048 від 21.03.2021 року винесену відносно неї за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП, а провадження у адміністративній справі закрити.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 18.02.2021 року постановою № 148048 про адміністративне правопорушення, яку виніс начальник групи ІПК віпс (тип А) ВПС «Мілове» імені Віктора Банних лейтенант Коломієць В.В., її було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 1700,00 грн., за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП.
З вказаної постанови слід, що 21.03.2021 року о 10:00 годині під час прикордонного контролю прикордонним нарядом «Перевірка документів» у міждержавному пункті пропуску через Державний кордон України «Мілове» було виявлено громадянку України ОСОБА_1 , яка пояснила, що приблизно о 19:00 годині 20.03.2021 року вона перетнула державний кордон України з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації через тимчасово не діючий пункт пропуску через державний кордон України н.п. «Успенка» тимчасово окупована територія на напрямку н.п. Успенка - Матвєєв Курган Російська Федерація здійснила виїзд з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації, чим порушила п. 3 «Порядку в'їзду/виїзду осіб, переміщених товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій» затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2019 року за № 815, тобто скоїла адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-2 КУпАП, у зв'язку з чим на позивача було складено постанову та накладено адміністративне стягнення.
З винесеною постановою вона не погоджується, вважає постанову протиправною та такою, що не відповідає діючому законодавству винесену с порушенням прав позивача та чинного законодавства з наступних підстав. Розгляд справи відбувався дуже поверхнево та формально, обставини які виключають адміністративну відповідальність, пом'якшують і обтяжують відповідальність, права і обов'язки позивача не роз'яснювалися, не взяті до уваги пояснення позивача, та прохання позивача пред'явити належні докази правопорушення, а також не з'ясовані інші обставини, що мають значення для справи. В постанові не наведені докази підтвердження її вини у вчиненні адміністративного правопорушення.
19 квітня 2021 року ухвалою суду у якості співвідповідача був залучений Луганський прикордонний загін імені Героя України полковника Євгена Пікуса.
Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явилась однак повідомила суд про можливість розгляду справи за її відсутністю позовні вимоги підтримує.
Відповідач начальник групи ІПК віпс (тип А) ВПС «Мілове» імені Віктора Банних лейтенант Коломієць В.В. до судового засідання не з'явився, був належно повідомлений про час, місце розгляду справи. Відзиву з запереченнями надано не було.
Представник від ВПС «Мілове» ім. Віктора Банних майор В. Волобуєв до судового засідання не з'явився, був належно повідомлений про час, місце розгляду справи. Відносно адміністративного позову ним був наданий відзив з запереченнями у якому просить у задоволенні адміністративного позову відмовити з таких підстав, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Ст. 12 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, що в'їзд осіб переміщення товарів на тимчасово окуповану території у Донецькій та Луганській областях і виїзд осіб,переміщення товарів з таких територій здійснюється через контрольні пункти в'їзду-виїзду. Порядок в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території Донецької та Луганської областях і виїзду осіб, переміщення товарів із таких територій визначений Постановою Кабінету Міністрів України № 815 від 17.07.2019 року через здійснюється виключно через визначені контрольні пункти відповідно до вимог цього порядку. 21.03.2021 року на ділянці проведення ООС в межах Донецької та Луганської областей функціонували усі визначені КПВВ про що наявна інформація в інтернет виданнях та на сайтах операції об'єднаних сил, Державної прикордонної служби, Східного регіонального управління та відповідних прикордонних загонів у зв'язку з чим позивач мав фізичну можливість в законний спосіб здійснити виїзд з тимчасово окупованих територій України. Позивач під час перетину державного кордону України з території Російської Федерації в пункті пропуску «Мілове» пояснила, що 21.03.2021 року перетнула державний кордон України з тимчасово окупованої територією України до Російської Федерації через тимчасово недіючий пункт пропуску «Успенка», чим порушила порядок в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях. Під час надання пояснень позивач не виказувала будь яких заперечень або зауважень до змісту відібраних пояснень та не надавала будь яких документів, які звільняли позивача від адміністративної відповідальності або пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. В матеріалах справи про адміністративне правопорушення наявна заява позивача про доведення її права на отримання безоплатної правової допомоги. Даною заявою позивач відмовилась від правової допомоги та бажала захищати себе особисто. В матеріалах справи про адміністративне правопорушення також наявна пам'ятка якою до позивача доведені положення ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення були враховані обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, щире розкаяння винного та винесено мінімальне стягнення передбачене ч. 1 ст. 204-2 КУпАП. З позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що позивач знає порядок виїзду з тимчасово окупованої території України однак навмисно порушила визначений порядок. Відповідно до наказу МВС від 18.09.2013 року № 898 «Про затвердження Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення» позивачу було роз'яснено у графі 3 в якої зазначені правові наслідки невиконання стягнення які не впливають на кваліфікацію дій позивача при порушені порядку виїзду з тимчасово окупованої території України на територію Російської Федерації.
Представник відповідача від Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса до судового засідання не з'явився однак був належно повідомлений про час, місце розгляду справи, причину неявки до суду не повідомив. Відзиву з запереченнями надана не було.
Дослідивши матеріли справи, а саме копію постанови про накладання адміністративного стягнення № 148048 від 21.03.2021 року відносно позивача, копію паспорта та картку фізичної особи-платника податків позивача самий адміністративний позов позивача, з боку відповідача копія рапорту старшого прапорщика Євгенія Муравченка, копію заяви про відмову у наданні правової допомоги, копію пам'ятки про роз'яснення ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України та копію письмових пояснень позивача, слід прийти до думки про можливе задоволення позовних вимог, оскільки:
Стаття 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до ч. 2, ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Пунктом 1 ч.1ст. 20 КАС України встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП слід що, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно до ст. 278 КУпАП слід, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Як слід з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП слід, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд оцінюючи надані докази керується ст. 90 КАС України з якої слід, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як слід з ч. 1 ст. 204-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї. Норма цього закону відсилає до нормативного акту, який регулює процедуру в'їзду/виїзду осіб і транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються і переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, яким є «Порядок в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів із таких територій» визначена Постановою Кабінету Міністрів України № 815 від 17.07.2019 року.
Відповідно до п. 3 згаданого Порядку в'їзду/виїзду осіб та транспортних засобів за допомогою яких вони переміщуються, а також переміщення товарів на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти відповідно до вимог цього Порядку. Поза визначеними контрольними пунктами в'їзду/виїзду переміщення через лінію розмежування осіб, транспортних засобів та товарів заборонено.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України «В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача».
Стороною відповідача не було надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності дій як з ухвалення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, так й доказів на підтвердження наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП.
Визнання позивачем себе винним у адміністративному правопорушенні не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень про накладання на таку особу стягнення за відсутності інших належних доказів, тому не звільняє посадову особу суб'єкта владних повноважень доводити правильність прийнятого рішення.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 08 липня 2020 року у справі № 177/525/17.
Відповідачами не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності їх дій з прийняття постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності дотриманню порядку складання цієї постанови та ознайомлення з нею, порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення і на спростування адміністративного позову.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України слід, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже, слід прийти до висновку у задоволенні адміністративного позову оскільки відповідачами не були надані докази які б вказували на існуючий склад адміністративного правопорушення у позивача, саму постанову про накладання адміністративного стягнення скасувати а саму справу закрити.
Позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення .
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України слід, що у разі задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З таких підстав судові витрати становлять 454 гривні і підлягають стягненню з відповідача Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса.
На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 20, 71, 77, 86, 90, 159-163, 186 КАС України, ст.ст. 222-1, 247, 251, 258, 286 КУпАП, ст.ст. 33, 55 Конституції України,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову № 148048 від 21 березня 2021 року, винесену начальником групи ІПС віпс (тип А) відділу прикордонної служби «Мілове» ім. Віктора Банних лейтенантом Коломійцем Владиславом Вікторовичем відносно ОСОБА_1 щодо притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП - скасувати.
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП - закрити.
Стягнути з Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави судовий збір у розмірі 454,00 гривні.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду у десятиденний строк з дня його проголошення, шляхом направлення скарги через Міловський районний суд Луганської області.
Суддя: С.І. Чехов