Справа № 404/3402/21
Номер провадження 3/404/1269/21
12 травня 2021 року Кіровського районного суду м. Кіровограда Поступайло Володимир Васильович, за участю потерпілого ОСОБА_1 , особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справи стосовно
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає по АДРЕСА_1 ,
про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 23.04.2021 року о 09 год. 23 хв. по вул. Вокзальній, 35-А у м.Кропивницькому ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Opel Frontera», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , допустив наїзд на припаркований транспортний засіб «Renault Logan», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , після чого залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, чим порушив вимоги п.2.10.а. Правил дорожнього руху, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ст.122-4 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що дійсно у зазначені в протоколі час та місці рухався заднім ходом на автомобілі «Opel Frontera», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , однак зазначив, що за обставин зазначених у протоколі, припаркувався, в місці вказаному в протоколі, після чого побачив знак «Місце для паркування інвалідів», з якого перепаркувався на інше місце, та не помітив зіткнення з автомобілем потерпілого, у зв'язку із тим, що воно було незначним та залишив місце ДТП. Вказує, що якби він відчув зіткнення з автомобілем «Renault Logan», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , то в будь-якому випадку зупинився та не залишив місце дорожньо-транспортної пригоди. Про пошкодження транспортного засобу «Renault Logan», внаслідок зіткнення під час руху заднім ходом, йому стало відомо від працівників поліції. Вважає, що він не залишав місце дорожньо-транспортної пригоди, оскільки не помітив її.
У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що припаркований транспортний засіб «Renault Logan», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , залишив неушкодженим 23.04.2021 року у місці, вказаному в протоколі, та пішов до магазину «АТБ», де він знаходився 15-20 хвилин. Після того, як він вийшов з магазину, то побачив пошкодження свого автомобіля, та у зв'язку із цим він викликав поліцію. Вказує, що за наведених обставин ОСОБА_2 дійсно міг не відчути зіткнення, у зв'язку із тим, що воно було незначними.
Дослідивши протокол у справі про адміністративне правопорушення та надані докази (а.с.1-10), суд вважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, не доведена належними та достатніми доказами, виходячи із наступного.
Відповідно до ст.122-4 КУпАП передбачена відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Крім того, виходячи із диспозиції даної статті слідує, що для кваліфікації дій правопорушника за даною статтею, необхідною умовою є наявність факту дорожньо-транспортної пригоди, усвідомлення особою, що притягується до адміністративної відповідальності, причетності до неї та умисел вказаної особи на залишення дорожньо-транспортної пригоди.
Виходячи зі змісту даної статті суб'єктивна сторона даного адміністративного правопорушення характеризується умислом, а тому для настання адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 122-4 КУпАП, останній, залишаючи місце дорожньо-транспортної пригоди, повинен був усвідомлювати, що він був причетна до даної дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Між тим, в протоколі про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_2 , відсутні дані про усвідомлення вказаною особою причетності до дорожньо-транспортної пригоди та наявність умислу на залишення її місця, а будь-які докази цього до матеріалів справи не долучені. Під час складання протоколу ОСОБА_2 одразу заперечив факт свідомого залишення місця події, а письмові пояснення потерпілого ОСОБА_1 , схема місця ДТП та фотознімки вказують лише на факт вчинення дорожньо-транспортної пригоди та не мають жодних відомостей, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 побачив та відчув, під час керування транспортним засобом заднім ходом, що спричинив пошкодження транспортного засобу «Renault Logan», залишивши після цього місце пригоди.
Згідно з ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Із врахуванням загального визначення поняття адміністративного правопорушення обов'язковою ознакою будь-якого адміністративного правопорушення є вина особи у його вчиненні (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).
Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази, що спростовують доводи ОСОБА_2 про те, що він не відчув будь-якого зіткнення з автомобілем «Renault Logan», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , у зв'язку з чим залишив місце дорожньо-транспортної пригоди не усвідомлюючи того, що він був причетний до даної дорожньо-транспортної пригоди.
Пояснення ОСОБА_2 про відсутність його вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, на переконання суду не спростовано належними, достатніми та допустимими доказами, вони послідовні протягом провадження у справі, узгоджуються із іншими доказами та поясненнями потерпілого, беруться судом до уваги, тому у справі не доведено вину ОСОБА_2 як обов'язкову ознаку суб'єктивної сторони правопорушення.
Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя. Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
За викладених обставин суд вважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, за протоколом про адміністративне правопорушення не знайшла свого підтвердження, а тому провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.122-4 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст.ст.122-4, 247 п.1 283, 284, 285 КУпАП, суд,
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.122-4 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення через Кіровський районний суд м. Кіровограда.
Суддя Кіровського районного
суду м. Кіровограда В.В. Поступайло