Справа № 354/670/21
Провадження № 3/354/615/21
11 травня 2021 року м.Яремче
Суддя Яремчанського міського суду Івано-Франківської області Ваврійчук Т.Л., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, працюючої адміністратором готелю «Bellavista», проживаючої в АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Управлінням патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції направлено до суду матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ознаками ч.1 ст.44-3 КУпАП.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №226404 від 11.03.2021 року, громадянка ОСОБА_1 11.03.2021 року о 21 год. 25 хв., в с.Поляниця, вул.Стаїще, 274, Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області, будучи посадовою особою закладу громадського харчування в готелі «Bellavista», а саме ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_2 » не припинила діяльність вказаного закладу, продовжуючи обслуговування клієнтів, чим порушила постанову Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 року та постанову Кабінету Міністрів України №104 від 17.02.2021 року.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2021 року вказані матеріали передані у провадження судді Ваврійчук Т.Л.
Постановою судді від 02.04.2021 року матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 повернуто до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції для належного оформлення.
Управлінням патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції 23.04.2021 року повторно направлено в суд матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ознаками ч.1 ст.44-3 КУпАП.
У судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності- ОСОБА_1 не з'явилася, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час розгляду справи належно повідомлялась.
Від захисника ОСОБА_1 - адвоката Скиби В.М. на адресу суду надійшли письмові заперечення із клопотанням про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.44-3 КУпАП у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування даного клопотання зазначено, що у матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення. Зокрема до протоколу не долучено жодних доказів, які б свідчили про наявність у ОСОБА_1 статусу суб'єкта господарювання, чи перебування її у трудових відносинах із будь-яким суб'єктом господарювання в тому числі виконання останньою функцій адміністратора у готелі «Bellavista». Так, 11.03.2021 року близько 21 год. 25 хв. ОСОБА_2 дійсно перебувала у приміщенні ресторану в готелі «Bellavista», однак жодних функцій посадової особи не виконувала не була відповідальною особою, на яку покладено обов'язок контролю чи організації роботи закладу харчування. З аналізу положень ст.44-3 КУпАП, ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 року слідує, що відповідальність за порушення даних нормативних актів несуть виключно суб'єкти господарювання, визначення яких наведено у п.2 ч.2 ст.55 ГК України. Разом з тим, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відсутня інформація про те, що ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець, оскільки остання у 2004 році припинила підприємницьку діяльність та була знята з реєстраційного обліку. Відтак, у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 працює на посаді адміністратора у готелі-ресторані «Bellavista», та є особою, відповідальною за роботу даного закладу громадського харчування та дотримання у ньому правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування, що в свою чергу свідчить про те, що ОСОБА_2 не є суб'єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП. Окрім цього, всупереч вимог ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено будь-яких свідків чи очевидців події, зокрема відвідувачів закладу та не відібрано у них пояснення, що суперечить змісту протоколу, оскільки у разі, якщо заклад громадського харчування у вказані в протоколі день та час працював, то повинні були надаватись відповідні послуги з обслуговування відвідувачів. З долучених до справи письмових пояснень ОСОБА_3 вбачається, що 11.03.2021 року ресторан готелю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » здійснював доставку їжі назамовлення на винос і в холі готелю перебували клієнти, які очікували видачі свого замовлення. Також зазначив, що всупереч вимог ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» інспектор поліції не попередив ОСОБА_2 про здійснення відеофіксації правопорушення, чим порушив її право на приватність, яке охоплює захист персональних даних, яка є частково конфіденційною, відповідно до вимог ч.4 ст.25 вказаного Закону, а тому такі докази не можуть вважатись належними та допустимими. Окрім цього, просить врахувати, що ОСОБА_2 не були роз'яснені її права у відповідності до вимог ст.268 КУпАП та ст. 63 Конституції України внаслідок чого остання була позбавлена можливості скористатись правовою допомогою адвоката. Із врахуванням наведеного, приймаючи до уваги вимоги ст.62 Конституції України, вважає, що підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.44-3 КУпАП відсутні та просить провадження у даній справі закрити.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
У відповідності до положень ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Згідно ч.1 ст. 44-3 КУпАП, адміністративна відповідальність за вказаною статтею настає у випадку порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Диспозиція даної статті є бланкетною, оскільки відсилає до вищевказаного Закону, який містить ряд статей та визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов'язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» обмежувальні протиепідемічні заходи встановлюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за поданням відповідного головного державного санітарного лікаря у разі, коли в окремому населеному пункті, у дитячому виховному, навчальному чи оздоровчому закладі виник спалах інфекційної хвороби або склалася неблагополучна епідемічна ситуація, що загрожує поширенням інфекційних хвороб. Обмеженням підлягають ті види господарської та іншої діяльності, що можуть сприяти поширенню інфекційних хвороб. Види і тривалість обмежувальних протиепідемічних заходів встановлюються залежно від особливостей перебігу інфекційної хвороби, стану епідемічної ситуації та обставин, що на неї впливають.
У відповідності з п.2 ч.1 ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
В той же час, протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги. Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.
Вимоги до протоколу про адміністративне правопорушення визначені ст. 256 КУпАП та Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 №1376 (далі - Інструкція № 1376).
Згідно ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається протоколі.
Відповідно до п.7 розділу ІІ Інструкції №1376 не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.
Так, з аналізу зазначених нормативних актів та змісту ст.44-3 КУпАП вбачається, що порушенням правил карантину є робота у вказаний період суб'єктів господарювання у сфері обслуговування населення і відповідальність за дане правопорушення покладається на громадян та спеціальних суб'єктів, а саме суб'єктів господарювання (посадових осіб).
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суддя також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav.Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelinv.Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Проте, як встановлено судом, до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено жодних доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_1 має статус суб'єкта підприємницької діяльності та здійснює господарську діяльність у сфері обслуговування населення, як і доказів того, що остання перебуває у трудових відносинах із відповідним суб'єктом господарювання та працює на посаді адміністратора готелю-ресторану «Bellavista», а також доказів, які б підтверджували функціонування та статус вказаного закладу та свідчили про те, що він працює як заклад громадського харчування.
Також, в порушення вищевказаних норм законодавства, поліцейським в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ №226404 від 11.03.2021 року не зазначено, який саме пункт Постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 року «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та Постанови Кабінету Міністрів України №104 від 17.02.2021 року порушено ОСОБА_1 .
Водночас дана обставина, у відповідності до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП повинна була бути з'ясована особою яка складала протокол, оскільки має істотне значення для правильного вирішення справи.
У протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено свідків події та не відібрано у них не пояснень, не долучено письмових пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, фото та відеодоказів вчинення ОСОБА_2 інкримінованого правопорушення, натомість до матеріалів справи долучено письмове пояснення ОСОБА_3 від 05.03.2021 року, в якому остання вказала, що 11.03.2021 року ресторан готелю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » здійснював доставку замовлень на винос, а відвідувачі очікували у холі готелю. При цьому будь-якого посилання на те, що ОСОБА_2 виконувала обов'язки адміністратора вказаного закладу дані пояснення не містять.
Разом з тим, у відповідності до п.п.1 п.3-5 постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 року зі змінами, внесеними згідно постанови Кабінету Міністрів України №104 від 17.02.2021 року на території регіонів, на яких установлений “червоний” рівень епідемічної небезпеки, додатково до обмежувальних протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, забороняється: приймання відвідувачів суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері громадського харчування (барів, ресторанів, кафе тощо), крім діяльності з надання послуг громадського харчування із здійсненням адресної доставки замовлень та замовлень на винос і закладів громадського харчування в аеропортах.
За вказаних обставин судом установлено, що докази вини ОСОБА_1 у вчинені нею порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, не є переконливими і достатніми та не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, не надано жодного прямого доказу, на підставі якого суд міг би беззаперечно встановити, що ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст. 44-3 КУпАП.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи.
Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 29.06.2010 року у справі № 17-рп/2010 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної ради України з прав людини зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абз. 3 п.п. 3.1 п. 3), а у рішенні від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 той же Суд вказав, що «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (абз. 2 п.п. 5.4 п. 5).
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням викладеного, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, викладеного в протоколі про адміністративне правопорушення у зв'язку із чим провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 44-3, 251 ,252, 256, п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.44-3 КУпАП - закрити у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП протягом десяти днів з дня винесення постанови до Івано-Франківського апеляційного суду через Яремчанський міський суд Івано-Франківської області.
Суддя: Т. Л. Ваврійчук