Справа №348/813/21
06 травня 2021 року м. Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючої-судді: Міськевич О.Я.
з участю секретаря судового засідання: Боєчко О.Р.
представника позивача: Капака В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Надвірнянського районного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Надвірнянського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАБ № 961219 від 12.04.2021,-
Короткий зміст позовних вимог:
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАБ № 961219 від 12.04.2021.
Позовні вимоги позивач мотивує тим, що постановою у справі про адміністративне правопорушення серії БАБ № 961219 від 12.04.2021, складеною поліцейським СРПП Надвірнянського РВП в Івано-Франківській області Гаврильчуком М.Я., її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП за те, що вона 12.04.2021 о 15 год. 50 хв. в м. Надвірна по вул. Кн.Ольги, Івано-Франківської області, керувала автомобілем «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , порушила вимоги стоянки, а саме зупинилась ближче як 10 метрів від виїзду з прилеглої території, та на неї накладено штраф в розмірі 340,00 гривень.
З постановою вона не погоджується, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, у постанові не вказано, який пункт ПДР України було порушено (зі слів поліцейського останній не пам'ятав, яким пунктом ПДР заборонено стоянку ближче як 10 м. від виїзду з прилеглої території).
Зазначає, що дане порушення передбачене пунктом 1.5.9 «и» ПДР - зупинка ближче 10 м. від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
При цьому поліцейським не надано належних доказів в розумінні статті 251 КУпАП, які підтверджують порушення нею Правил дорожнього руху, наявність в її діях складу адміністративного правопорушення та правомірність прийняття оскаржуваної постанови.
Так, в графі «до постанови додається» жодних даних не зазначено. При цьому поліцейський посилався на те, що відстань від т/з до виїзду з прилеглої території він визначив візуально. Також вказував, що доказом є фото фіксація на нагрудну бодікамеру та з камер відео спостереження Надвірнянської міської ради. При цьому не дав можливість ознайомитися з даними доказами.
Зазначає, що належним доказом вчиненого позивачем правопорушення, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення до винесення постанови, що і підтверджувало б факт зупинки автомобіля менш ніж за 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 638/1742/20 від 25.03.2021, та Верховного Суду, викладеною в постановах від 08.02.2018 у справі № 760/3696/16-а, від 18.07.2019 у справі № 216/5226/16-а.
Будь-яких інших доказів, які б свідчили про порушення нею підпункту «и» пункту 15.9 ПДР, зокрема фіксування за допомогою вимірювання поліцейським до винесення постанови, не надано.
Також поліцейським було допущено ряд грубих процесуальних порушень при розгляді справи.
Так, вона скористалася своїм правом та залучила до участі у справі фахівця у галузі права-адвоката Капака В.М.
Поліцейський допустив до розгляду справи адвоката, та на вимогу адвоката розпочав здійснення відеофіксаці на нагрудну бодікамеру. При цьому у постанові не вказав, що здійснював відеофіксацію розгляду справи. Також відхилив клопотання адвоката та її про ознайомлення з фото та відеоматеріалами, на які посилався, вказавши, що у нього не має технічної можливості продемонструвати дані докази, а також вказав, що додасть їх в суді. Також відмовив у клопотанні відкласти розгляд справи склавши протокол та надавши можливість ознайомитися з матеріалами справи та надати свої пояснення і докази.
Також поліцейський надав можливість надати письмові пояснення після винесення постанови, і таким чином не дав можливість викласти письмово свої заперечення до прийняття рішення про винесення постанови. Також позивачу не було роз'яснено її права, передбачені ст. 168 КУпАП, що підтверджується письмовими поясненнями та записом у постанові. Крім того поліцейський не опитав свідка ОСОБА_2 , який був свідком і бажав надати пояснення.
Вважає дії інспектора незаконними, а винесену постанову в справі про адміністративне правопорушення такою, що не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню в зв'язку з неповними з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків поліцейського фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Стислий виклад позицій сторін:
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримав повністю з підстав, наведених в адміністративному позові, просив суд постановити рішення, яким скасувати постанову поліцейського СРПП Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Гаврильчука М.Я. від 12.04.2021 серії БАБ № 961219 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в сумі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та закрити провадження по справі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про день та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Таким чином суд прийшов до висновку про розгляд справи у відсутності представника відповідача.
Процесуальні дії у справі:
Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 19.04.2021 відстрочено позивачу ОСОБА_1 сплату судового збору на суму 454,00 грн. за подання нею до суду адміністративного позову, до ухвалення судового рішення у справі.
Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 19.04.2020 по даній справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
28.04.2021 на адресу суду поступила квитанція від ОСОБА_1 про оплату судового збору в сумі 454,00 грн.
Фактичні обставини, встановлені судом:
Судом встановлено, що згідно копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автомативному режимі, серії БАБ № 961219 від 12.04.2021, складеної поліцейським СРПП Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, капралом поліції Гаврильчуком М.Я., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП за те, що вона 12.04.2021 о 15 год. 50 хв. в м. Надвірна по вул. Кн.Ольги, Івано-Франківської області, керуючи автомобілем «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , порушила вимоги стоянки, а саме зупинилась ближче як 10 метрів від виїзду з прилеглої території, та на неї накладено штраф в розмірі 340,00 гривень (а.с. 6).
З відповіді Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області від 21.04.2021, наданої на адвокатський запит від 09.04.2021 вбачається, що відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейського не здійснювався, оскільки на момент оформлення адміністративного правопорушення портативний відеореєстратор був розряджений. З приводу отримання копії пояснення, дане пояснення з невідомих причин було втрачене (а.с. 23).
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права:
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст.ст. 72-74 КАС України, і на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи та, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні обставин справи, прийшов до наступного висновку.
Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ч. 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України визначено Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 зі змінами і доповненнями (надалі «Правила дорожнього руху»).
Як вбачається з п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення визначено главою 22 КУпАП, а процедура оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначена Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.
Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно вимог ст. 283 КУпАП визначено вимоги до змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення. Зокрема постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Також згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 961219 від 12.04.2021, підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стало те, що остання 12.04.2021 о 15 год. 50 хв. в м. Надвірна по вул. Кн.Ольги, Івано-Франківської області, керуючи автомобілем «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , порушила вимоги стоянки, а саме зупинилась ближче як 10 метрів від виїзду з прилеглої території, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, та на неї накладено штраф в розмірі 340,00 гривень.
При цьому постанову про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог КУпАП.
Так, в постанові не зазначено суть адміністративного прапорушення, зокрема не вказано, які саме пункти ПДР порушено ОСОБА_1 .
Як вбачається зі змісту постанови, позивачу інкримінується порушення п. 15.9 (и) розділу 15 ПДР України «Зупинка і стоянка», відповідно до якого зупинка забороняється: ближче 10 м. від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
При цьому суд зазначає, що належним доказом вчиненого позивачем правопорушення, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення до винесення постанови, що і підтверджувало б факт зупинки автомобіля менш ніж за 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 638/1742/20 від 25.03.2021, та Верховного Суду, викладеною в постановах від 08.02.2018 у справі № 760/3696/16-а, від 18.07.2019 у справі № 216/5226/16-а.
Будь-яких інших доказів, які б свідчили про порушення позивачем п. 15.9 (и) розділу 15 ПДР України, зокрема фіксування за допомогою вимірювання поліцейським до винесення постанови, не надано.
Крім того як вбачається зі змісту позовної заяви, поліцейським було допущено ряд грубих процесуальних порушень при розгляді справи.
Зокрема на вимогу адвоката поліцейський розпочав здійснення відеофіксації на нагрудну бодікамеру. При цьому у постанові не вказав, що здійснював відеофіксацію розгляду справи. Також поліцейський відхилив клопотання адвоката та позивача про ознайомлення з фото та відеоматеріалами, на які покликався вказавши, що у нього не має технічної можливості продемонструвати дані докази, та додасть їх в суді. Крім того поліцейський відмовив у клопотанні відкласти розгляд справи склавши протокол та надавши можливість ознайомитися з матеріалами справи та надати свої пояснення і докази. Також позивачу не було роз'яснено її права, передбачені ст. 268 КУпАП, що підтверджується письмовими поясненнями та записом у постанові, а також поліцейський не опитав свідка ОСОБА_2 , який був свідком і бажав надати пояснення.
Вказані обставини відповідачем не спростовано.
Крім того інспектором в порушенням вимог ст.ст. 251, 283, 284 КУпАП в оскаржуваній постанові не наведено та не додано жодних доказів, на яких ґрунтується його висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Всупереч приписів ст. 251 КУпАП складена відносно ОСОБА_1 постанова не підтверджена жодними фактичними даними, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановила наявність адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .
Таким чином відповідач обставини, на які посилається позивач не спростував, будь-яких доказів, які підтверджують правомірність прийнятого рішення суду не надав.
Також з огляду на наявні у справі матеріали суд вважає, що стороною відповідача не надано належних та допустимих доказів та перед судом не доведено, що розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності проводився з дотриманням норм, передбачних ст.ст. 268, 280 КУпАП, не надано доказів, що при розгляді справи поліцейський повідомив позивача про можливість відкладення справи для надання пояснень та доказів, також, не виявив обставини, які виключають адміністративну відповідальність, пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також не були з'ясовані інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такого не вбачається також і з самого змісту постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
Такі невідповідності з боку відповідача вказують на порушення прав позивача, що вказують на протиправність дій, яка не може створювати та не породжує законних юридичних наслідків у вигляді оскаржуваної постанови.
Також Розділом IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 визначено, що:
Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.
Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Однак інспектором складено постанову відносно ОСОБА_1 з порушенням вимог даної Інструкції та ст. 283 КУпАП.
Зокрема в постанові не зазначено про наявність чи відсутність доказів, які додаються до постанови. Відповідна графа «До постанови додаються» в постанові інспектором не заповнена.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності не виконав.
Таким чином, з урахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, відповідачем не доведений, оскільки відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, крім постанови про накладення адміністративного стягнення.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 24 своєї Постанови № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
При винесені постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідачем не було встановлено всіх фактичних даних справи, не у повному обсязі досліджені обставини справи, не з'ясовано, чи було взагалі вчинено адміністративне правопорушення.
Фактичні дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення, не дають можливості встановити наявність порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху і, відповідно, наявність адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Практика Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 08.02.2001 у справі «Берктай проти Туреччини», рішення від 07.11.2002 у справі «Лавенте проти Латвії» показує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумпцій.
Стаття 129 Конституції України передбачає, що однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З урахуванням наведеного, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до відповідальності.
Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів, для спростування доказів, наданих позивачем.
Всі вище наведені порушення з боку відповідача, на думку суду є беззаперечними підставами для скасування оскарженого рішення посадової особи.
Із зазначеного вище вбачається, що оскаржувана постанова винесена відповідачем з порушенням порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, що призвело до порушення прав позивача, передбачених статтею 268 КУпАП.
Аналізуючи усі обставини по справі та досліджені у судовому засіданні матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено вичерпний перелік рішень які має право прийняти місцевий загальний суд як адміністративний за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За цих обставин, суд вважає, що підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності не має, а тому його адміністративний позов підлягає до задоволення із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
Щодо строку подання адміністративного позову суд зазначає, що зі змісту оскаржуваної позивачем постанови вбачається, що вона винесена 12.04.2021, а за захистом своїх прав позивач звернулась в суд 15.04.2021, тому відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України строк звернення до адміністративного суду нею не пропущено.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що за подання до суду позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення позивачем сплачено судовий збір в сумі 454,00 грн. При цьому вимоги про стягнення з відповідача судових витрат позивачем не заявлено. Тому питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.
Висновки суду:
Враховуючи наведені норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, та оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а тому позовні вимоги необхідно задовільнити, постанову поліцейського СРПП Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Гаврильчука М.Я. від 12.04.2021 серії БАБ № 961219 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в сумі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. ст.ст. 38, 268, 283 КУпАП, ст.ст. 5-10, 241-243, 246, 250, 268-270, 286 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Надвірнянського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАБ № 961219 від 12.04.2021 - задовільнити.
Постанову поліцейського СРПП Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, капрала поліції Гаврильчука М.Я. від 12.04.2021 серії БАБ № 961219 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в сумі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області в строк, визначений ч. 4 ст. 286 КАС України.
Відповідно до п. 3 розділу VІ «Прикінцеві положення» КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Надвірнянський районний відділ поліції Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області: адреса місця знаходження: 78405, м. Надвірна, вул. Шевченка 3, Івано-Франківської області.
Суддя Міськевич О.Я.
Повний текст рішення
складено 11.05.2021