Справа № 347/866/21
Провадження № 6/347/43/21
Іменем України
12 травня 2021 року м.Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Кіцули Ю. С.,
секретаря: Удудяк І. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Косів подання головного державного виконавця Косівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного регіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Сіреджука П. П. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа,
Зміст та обґрунтування подання.
Головний державний виконавець Косівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного регіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) звернувся із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа,до виконання зобов'язань, покладених на неї виконавчим листом № 2-666/2010 від 15 листопада 2010 року, виданого Вижницьким районним судом Чернівецької області про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості в сумі 118604,45 грн., судові витрати, а саме: сплачений судовий збір в сумі 1700 грн. та витрати на ІТЗ в сумі 120 грн., мотивуючи подання тим, що рішення боржником не виконано, декларацію не надано, будь-яких дій, спрямованих на його виконання не здійснено.
Заяви, та клопотання учасників справи.
Державний виконавець в судове засідання не з'явився, проте подав до суду клопотання про розгляд подання без його участі.
Процесуальні дії у справі.
Відповідно до ч.4 ст. 441 ЦПК України суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
У відповідності до ч. 3 ст. 211 ЦПК України судом проведено розгляд справи у відсутності сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги подання, дослідивши документи, додані до матеріалів подання, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Головним державним виконавцем Косівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного регіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Сіреджуком П. П. 28.01.2021 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №64277828 з виконання виконавчого листа № 2-666/2010 від 15.11.2010 року, виданого Вижницьким районним судом Чернівецької області про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості в сумі 118604,45 грн., судові витрати, а саме: сплачений судовий збір в сумі 1700 грн. та витрати на ІТЗ в сумі 120 грн. Зазначеною постановою також боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження (а.с. 7). У цьому виконавчому провадженні 19.03.2021 року головним державним виконавцем накладено арешт на грошові кошти боржника, що містяться на рахунках (а.с.19).
Також, постановою від 30.04.2021 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ( ОСОБА_1 ) (а.с.27).
Державним виконавцем для встановлення майнового стану боржника направлено запити 03.02.2021 року до: ДПС Українипро наявність рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах, про джерела отримання доходів; ПФУ про те, чи боржник працевлаштований, чи отримує пенсію; МВС щодо наявності зареєстрованих за боржником на праві власності транспортних засобів, щодо перетину боржником державного кордону України. Згідно відповідей встановлено, що у ОСОБА_1 відсутні джерела отримання доходів та рахунки у банківських установах, він не працевлаштований та пенсію не отримує; згідно відповіді ІС ДП «НАІС» щодо перетину боржником державного кордону України - боржником державний кордон України не перетинався (а.с. 8-12).
Державним виконавцем для встановлення майнового стану боржника повторно направлено запити 01.03.2021 року до: ДПС України про наявність рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах, про джерела отримання доходів; ПФУ про те, чи боржник працевлаштований, чи отримує пенсію; МВС щодо наявності зареєстрованих за боржником на праві власності транспортних засобів, щодо перетину боржником державного кордону України. Згідно відповідей встановлено,що у ОСОБА_1 відсутні джерела отримання доходів та рахунки у банківських установах, він не працевлаштований та пенсію не отримує; згідно відповіді ІС ДП «НАІС» щодо перетину боржником державного кордону України - боржником державний кордон України не перетинався (а.с.13-18).
Державним виконавцем для встановлення майнового стану боржника повторно направлено запити 12.04.2021 року до: ДПС України про наявність рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах, про джерела отримання доходів; ПФУ про те, чи боржник працевлаштований, чи отримує пенсію; МВС щодо наявності зареєстрованих за боржником на праві власності транспортних засобів, щодо перетину боржником державного кордону України. Згідно відповідей встановлено, що у ОСОБА_1 відсутні джерела отримання доходів та рахунки у банківських установах, він не працевлаштований та пенсію не отримує; згідно відповіді ІС ДП «НАІС» щодо перетину боржником державного кордону України - боржником перетинався державний кордон України 07.04.2021 року в"їзд боржника (а.с.5).
16.04.2021 року при виїзді по місцю проживання боржника складено акт державного виконавця про те що боржник на даний час відсутній по місцю проживання, зі слів сусідів боржник( ОСОБА_1 ) приїхала з закордону куди часто їздить (а.с. 26).
30.04.2021 року державним виконавцем сформовано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно відповіді відомості про майно відсутні (а.с.28).
Норми права, які застосував суд.
Статтею 33 Конституції України визначено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
За змістом статті 313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 ст. 1 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.
Згідно з пунктом 5 частини 1 ст. 6 Закону право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів;
Частиною 1 статті 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.
Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні (частина 3 ст. 441 ЦПК України).
За змістом ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною 1 ст. 18 даного Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи чи керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (пункт 19 частини 2 ст. 18 Закону).
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положення ч. 3 ст. 12 ЦПК України наявність умислу та інші факти, обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Законом передбачено юридичні санкції у вигляді обмеження у праві виїзду не за сам факт невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим, з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа мала намір не виконувати належні до виконання зобов'язання в повному обсязі.
Зважаючи на приписи частини 4 ст. 10 ЦПК України суд враховує положення статті 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якими кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Крім цього, суд зауважує, що відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» (від 29 червня 2004 року №1906-IV), чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Відтак, суд бере до уваги положення статті 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, згідно з якими кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Мотивована оцінка суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення подання.
Надаючи оцінку аргументам головного державного виконавця, викладених у поданні, та долученим до подання документам на їх підтвердження, суд зауважує, що головним державним виконавцем не надано переконливих доказів наявності в ОСОБА_1 умислу на ухилення від виконання грошових зобов'язань, які виникли на підставі судового рішення, а також доказів, які б свідчили про доцільність обмеження її у праві виїзду за кордон.
Також, ініціатором подання не надано суду доказів того, що ОСОБА_1 дійсно свідомо не виконує належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково. Крім цього, матеріали справи не містять підтвердження про належне повідомлення ОСОБА_1 головним державним виконавцем про відкриття вищевказаного виконавчого провадження та підтвердження того, що ОСОБА_1 володіє відповідними документами, які надають їй право виїзду за межі України (зокрема, паспортом громадянина України для виїзду за кордон).
Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
У поданні відсутні документи, які б свідчили про здійснення вичерпного комплексу виконавчих дій щодо сплати боржником суми заборгованості та надіслання боржнику вимог державного виконавця щодо виконання судового рішення.
Оскільки заявником не надано суду доказів, що ним вжиті всі заходи щодо виконання рішення суду, а також щодо необхідності вжиття такого заходу як тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон, то суд дійшов висновку, що в задоволенні подання слід відмовити.
Керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», Законом України «Про виконавче провадження», ст. 33 Конституції України, ст. 260, 261, 441 ЦПК України, -
У задоволенні подання головного державного виконавця Косівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного регіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Сіреджука П. П. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю. С. Кіцула