Справа № 202/4713/20
Провадження № 2/202/390/21
08 квітня 2021 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Кухтіна Г.О.
за участю секретаря - Калантаєнко Д.В.
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: адміністрація Індустріального району Дніпровської міської ради про позбавлення батьківських прав, -
І. Стислий виклад позиції представника позивача та заперечень відповідача.
Позивач звернувся до суду з заявою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заявлена вимога обґрунтована невиконанням відповідачем обов'язків матері відносно дітей з осені 2016 року.
У судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задовольнити.
Відповідач не заперечувала проти позбавлення її батьківських прав, що підтверджується копією згоди, посвідченої 19.10.2018 нотаріусом нотаріального округу міста Кострома і Костромського району Костромської області.
ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.
26.08.2020 у даній справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.
12.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Під час розгляду справи судом заслухано пояснення позивача, досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
08.04.2021 у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідними копіями свідоцтв.
У відповідності до висновку виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпрі ради № 18/5-410 від 25.11.2020 позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вважається доцільним.
Даний висновок обґрунтований тим, що ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків. Будь-яких перешкод для виконання неї своїх батьківських обов'язків не має. Усі питання щодо виховання дітей вирішуються батьком/позивачем самостійно за підтримки його батьків. Батьком створено належні умови для проживання та розвитку дітей.
ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Статтями 11 та 12 ЗУ «Про охорону дитинства» визначено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини.
Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Статтею 150 СК України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Батьки зобов'язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44 - ю сесією Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 і ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом принципів 2, 4, 6, 7 Декларації прав дитини від 20.11.1959 дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом. Дитина повинна мати право на належні харчування, житло, відпочинок і медичне обслуговування. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір'ю. Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто несе відповідальність за її освіту і навчання; насамперед таку відповідальність несуть її батьки. Суспільство та органи публічної влади повинні докладати зусиль для сприяння реалізації зазначеного права.
У той же час, ст. 164 СК України обумовлює підстави позбавлення батьківських прав, серед яких є ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У п. 54 рішення ЕСПЛ « Хант проти України» (від 07.12.2006), суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden, від 27.11.1992 і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (див. рішення у справі Johansen v. Norway від 07.08.1996, п. 78.
Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років, що відповідає положенням ст. 165 СК України.
З огляду на викладене, повно всебічно та об'єктивно з'ясувавши всі обставини, суд враховуючи особу відповідача, визнання з її сторони позовних вимог, а також обставин щодо її свідомого нехтування своїми батьківськими обов'язками, наявність її письмової згоди на усиновлення її синів будь-яким громадянином будь-якої країни, діючи передусім в інтересах дитей, приходить до висновку, що на разі, існують достатні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав.
Обставин, які перешкоджали б відповідачу виконувати свої батьківські обов'язки судом не встановлено.
Згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, оцінивши наявні в ній докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 150, 157, 164, СК України, ст. 11, 12 Законом України «Про охорону дитинства», ст.ст. 1-4, 10, 12, 13, 76-89, 95, 141, 258, 259, 264, 265, п. 15, п.п. 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особа: адміністрація Індустріального району Дніпровської міської ради (49098, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 8, код ЄДРПОУ: 44015896) про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 16 квітня 2021 року.
Суддя Г.О. Кухтін