11 травня 2021 року справа №200/12052/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року (повний текст складено 23 березня 2021 року в м. Слов'янськ) у справі № 200/12052/20-а (суддя І інстанції - Стойка В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини № НОМЕР_1 в частині позовних вимог про нарахування і виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку з 28.06.2019 року по день фактичного розрахунку,-
22 грудня 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини № НОМЕР_1 в якому позивач разом з іншим просив зобов'язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з 28.06.2019 року по день фактичного розрахунку.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.12.2020 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 . Відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року у справі № 200/12052/20-а у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку - відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини № НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії суду в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку - залишено без розгляду.
Позивач не погодився з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржену ухвалу суду та направити справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
25.02.2021 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду було розглянуто касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року в справі №240/5092/20
Згідно описової частини вказаної постанови Верховного Суду, у справі № 240/5092/20 розглядалися правовідносини щодо визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати всіх сум належних ОСОБА_1 у день звільнення (невиплати грошової компенсації за невикористані відпустки учасника бойових дій у сумі 7191,80 гривень та частини одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 22517,13 гривень) та стягнення з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні (невиплати грошової компенсації за невикористані відпустки учасника бойових дій у сумі 7186,84 гривень та частини одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 35420,81 гривень) за період з 8 вересня 2017 року по 21 лютого 2020 року в сумі 264320 гривень.
Тобто основна сума боргу була сплачена відповідачем, а спір стосувався лише середнього заробітку за час розрахунку при звільненні. Суд враховує, що у правовідносинах по справі № 200/12052/20-а основна сума боргу не є сплаченою, на відміну від правовідносин, які розглядалися у справі № 240/5092/20 проте бере до уваги, що в абз. 32 постанови від 25.02.2021 року Верховним судом акцентовано, що частиною першою статті 233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено норму про те, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Тобто Верховний суд звертає увагу, що сплив строку звернення починається саме з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Згідно змісту резолютивної частини постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року по справі № 240/5092/20, касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року в справі №240/5092/20 - без змін. При прийнятті даної постанови колегія суддів Касаційного адміністративного суду застосувала до вимог про стягнення середнього заробітку місячний строк звернення до суду тощо.
Визначаючись з питанням додержання строків по справі № 200/12052/20-а, суд вважає, що інститут строків в адміністративному судочинстві сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах і стимулює суд та учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Дотримання строків розгляду адміністративних справ - одна з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки результат правозастосовної діяльності безпосередньо залежить від часових меж їх реалізації. Будь-який вид адміністративного провадження базується на процесуальних принципах, серед яких оперативність і швидкість, що забезпечується чітко регламентованими строками, закріпленими в законах та підзаконних актах.
Загальна правова доктрина полягає у тому, що питання дотримання стороною строку звернення до суду вирішується судом первинно, спір по суті позовних вимог вирішується лише після встановлення факту, що позов подано у встановлені строки (п. 5 ч. 1 ст. 171, ч. 3 ст. 123 КАС України) або після поновлення строку звернення до суду, якщо такі строки пропущені.
Керуючись правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладену в постанові від 25 лютого 2021 року по справі № 240/5092/20, 01.03.2021 року та вищезазначеними висновками з придоду інституту строків звернення до суду в адміністратвиному судочинстві, суд першої інстанції прийняв ухвалу про залишення без руху позовної заяви, встановив позивачеві п'ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви. Ухвалив надати до Донецького окружного адміністративного суду письмову заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом в частині зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток та докази поважності причин його пропуску.
22.03.2021 року позивачем було подано клопотання про поновлення строку звернення до суду, згідно змісту якого позивач, посилаючись у тому числі на рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012, просив задовольнити дане клопотання.
Відповідно до частини 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія стосовно якої пропущено строк.
Аналізуючи клопотання про поновлення строку звернення до суду, отримане судом 22.03.2021 року, суд констатує, що зазначене клопотання не містить жодної обставини, яка б вказувала причини пропуску строку з позовною вимогою про стягнення середнього заробітку та обґрунтовувала б їх поважність. Концепція клопотання вказує на те, що, на думку позивача, строки звернення до суду не підлягають застосуванню в частині даних позовних вимог. Проте в ухвалі від 01.03.2021 року судом зазначено зворотнє.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. У Рішенні у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 ЄСПЛ констатує, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Таким чином суд зауважує, що позивачем не наведено достатніх причин, які свідчасть про поважність пропустку строку звернення до суду в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку, а в задоволенні клопотання про поновлення строку звернення слід відмовити.
Частино 13 статті 171 КАС України визначено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Відповідно ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 8 ч. 1, ч. 3 ст. 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про залишення позовної заяви в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку без розгляду.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року у справі № 200/12052/20-а - залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року у справі № 200/12052/20-а - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 11 травня 2021 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
І.В. Сіваченко