ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
11 травня 2021 року м. Київ № 640/10265/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доГоловного управління Національної поліції в Київській області
про зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просить:
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області внести зміни до наказу від 29.01.2019 №165, якими передбачити додаткове грошове забезпечення ОСОБА_1 в сумі 133 968 грн. за виконання ним додаткових обов'язків за двома посадами: 1) протидії груповій злочинності та 2) протидії злочинам, вчиненим на ґрунті нетерпимості та іншим проявам ксенофобії на території Київської області;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області на підставі внесених змін до наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 29.01.2019 року № 165 нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 в сумі 133 968 грн. за виконання ним додаткових обов'язків протягом 9 місяців за двома посадами: 1) протидії груповій злочинності та 2) протидії злочинам, вчиненим на ґрунті нетерпимості та іншим проявам ксенофобії на території Київської області, які ним виконувались на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 29.01.2019 №165.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Головне управління Національної поліції в Київській області наказом від 29.01.2019 року №165 поклало на позивача, який на той час перебував на посаді заступника начальника відділу оперативних розробок і боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки Управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Київській області, виконання додаткових обов'язків.
У той же час, як зазначає позивач, в зазначеному наказі не були вказані ні розмір оплати за виконання додаткових обов'язків, ні строк їх виконання.
Зокрема, позивач звертає увагу, що перебуваючи на посаді заступника начальника відділу оперативних розробок і боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки Управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Київській, на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 29.01.2019 №165 протягом 9 місяців виконував додаткові обов'язки за двома посадами: 1) протидії груповій злочинності та 2) протидії злочинам, вчиненим на ґрунті нетерпимості та іншим проявам ксенофобії на території Київської області, які є рівнозначними по відношенню до посади яку обіймав позивач, однак заробітної плати за виконання додаткових обов'язків не отримував.
Вказане, на думку позивача, свідчить про порушення відповідачем його прав та інтересів, передбачені Конституцією України та законами України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Вказаною ухвалою відповідачу надано час для надання відзиву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
02 червня 2020 року представником Головного управління Національної поліції в Київській області надано до суду відзив, в якому відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.
Відзив обґрунтовано тим, що за позивачем були закріплені додаткові функціональні повноваження щодо організації та здійснення роботи у сфері протидії груповій злочинності, виявлення та документування, притягнення до кримінальної відповідальності осіб, що готують або вчиняють тяжкі та особливо тяжкі насильницькі злочини на грунті нетерпимості та інші злочинні прояви ксенофобії, пов'язані з діяльністю окремих рухів, організацій та угруповань, а також позбавлення волі або викрадення людини на території Київської області, а додаткові обов'язки, як стверджує позивач, за що чинним законодавством не передбачається додаткове грошове забезпечення.
Таким чином, на думку відповідача, Головне управління Національної поліції в Київській області не порушувало прав позивача, а тому відсутні будь-які підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Матеріалами справи встановлено, що позивач обіймав посаду заступника начальника відділу оперативних розробок і боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки Управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Київській області.
29 січня 2019 року Головним управлінням Національної поліції в Київській області прийнято наказ №165 «Про закріплення УКР ГУНП в Київській області за лініями роботи», яким наказано начальникові управління карного розшуку Головного управління Горбачу Р.С. :
закріпити за працівниками відділу оперативних розробок і боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки управління карного розшуку організацію та здійснення роботи у сфері протидії груповій злочинності, виявлення, документування та притягнення до кримінальної відповідальності осіб, що готують або вчиняють тяжкі та особливо тяжкі насильницькі злочини на ґрунті нетерпимості та інші злочинні прояви ксенофобії, пов'язані з діяльністю окремих рухів, організацій та угруповань, а також позбавлення волі або викрадення людини на території Київської області;
забезпечити здійснення працівниками вказаного відділу організаційних та практичних заходів з виявлення, документування та притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які готують або вчинили тяжкі та особливо тяжкі насильницькі злочини на ґрунті нетерпимості та інші злочинні прояви ксенофобії, пов'язані з діяльністю окремих рухів, організацій та угруповань за ст. І 15 КК України «Умисне вбивство», ст. 121 КК України «Умисне тяжке тілесне ушкодження», ст. 122 КК України «Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження», ст. 126 КК України «Побої і мордування», ст. 127 КК України «Катування», ст. 129.КК України «Погроза вбивством», ст. 146 КК України «Незаконне позбавлення волі або викрадення людини», ст. 161 КК України «Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або релігійних переконань», ст. 194 КК України «Умисне знищення або пошкодження майна» (коли об'єктами таких протиправних дій ставали релігійні та культові споруди, культурні та історичні пам'ятники тощо), ст. 296 КК України «Хуліганство», ст. 297 КК України «Наруги над могилами, іншими місцями поховання», ст. 300 КК України «Ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію»;
внести зміни до посадових інструкцій працівників відділу оперативних розробок і боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки управління карного розшуку.
Контроль за виконанням наказу покласти на начальника УКР ГУНП в Київській області підполковника поліції Горбача Р.С .
Вказаний наказ зареєстрований в Управлінні карного розшуку 30 січня 2019 року за вх. №41 Наказ ГУ.
У той же час, 25.09.2019 року Головним управлінням Національної поліції в Київській області прийнято наказ №499 о/с «По особовому складу», яким відповідно до Закону України «Про національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) частини 1 статті 77 майора поліції ОСОБА_1 (0115852), старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції, 25.09.2019 року.
Згідно вказаного наказу, станом на день звільнення:
стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років складає 12 років 08 місяців 23 дні;
час навчання - немає;
вислуга років на пільгових умовах - 02 роки 02 місяці 22 дні;
усього вислуги років - 14 років 11 місяців 16 днів.
Зважаючи на викладене, та беручи до уваги той факт, що за виконання додаткових обов'язків за двома посадами протягом 9 місяців позивачу протиправно не нараховувалась та не виплачена заробітна плата (грошове забезпечення) в розмірі 133 968 грн. при звільненні, останній звернувся з даним позовом до суду.
Частиною другою статті 19 Конституції України від 28.06.1991 № 254к/96-ВР визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 580-VIII, Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Положеннями статті 3 Закону №580-VIII визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону № 580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Разом з тим, частиною третьою статті 59 Закону № 580-VIII закріплено, що рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
На підставі частин четвертої та п'ятої статті 59 Закону № 580-VIII, видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно з положеннями частини восьмої статті 65 Закону № 580-VIII, переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 65 Закону №580-VIII, переміщення поліцейських здійснюється:
1) на вищу посаду - у порядку просування по службі;
2) на рівнозначні посади:
для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби;
за ініціативою поліцейського;
у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації;
у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров'я - на підставі рішення медичної комісії;
з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації;
у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону;
3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський:
у зв'язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;
за станом здоров'я - на підставі рішення медичної комісії;
через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей;
за ініціативою поліцейського; як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;
у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону;
4) у зв'язку із зарахуванням на навчання до вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, на денну форму навчання, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання.
При цьому, порядок тимчасового виконання обов'язків поліцейським визначено статтею 69 Закону №580-VIII.
Так, у зв'язку зі службовою необхідністю на поліцейського, який займає штатну посаду, може бути покладено тимчасове виконання обов'язків за іншою посадою, а саме: 1) вакантною - за його згодою; 2) невакантною - у разі тимчасової відсутності або внаслідок усунення чи відсторонення від посади поліцейського, який займає таку посаду, незалежно від його згоди. Безперервний строк тимчасового виконання обов'язків не повинен перевищувати чотирьох місяців.
Тимчасове виконання обов'язків покладається на поліцейських письмовим наказом керівника органу (закладу, установи) поліції, який уповноважений призначати на відповідну посаду згідно з цим Законом.
Керівники органів (закладів, установ) поліції можуть уповноважувати керівників структурних підрозділів таких органів (закладів, установ) самостійно приймати рішення про тимчасове покладення обов'язків за іншою невакантною посадою цього підрозділу на поліцейських, які їм підпорядковані.
Відповідно до статті 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Поліцейські, відряджені до інших органів державної влади, установ, організацій та прикомандировані відповідно до цього Закону, отримують грошове забезпечення, враховуючи посадовий оклад за посадою, яку вони займають в органі, установі чи організації, до якої вони відряджені, а також інші види грошового забезпечення, визначені цим Законом. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Вимогами пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 6 розділу І наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260 передбачено, що підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції (далі - орган поліції) про призначення на посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад
Згідно пункту 15 розділу І наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260 при прийнятті на службу до Національної поліції грошове забезпечення поліцейським нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260 поліцейським, що обіймають штатні посади, на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов'язків за іншими посадами з вищими посадовими окладами в тому самому органі, виплачуються посадові оклади за посадами, що тимчасово виконуються, за умови зазначення в наказі вищого розміру посадового окладу.
Строк тимчасового виконання обов'язків за посадою обчислюється з дня видання керівником органу поліції наказу про призначення поліцейського до тимчасового виконання обов'язків за посадою і до дня видачі наказу про звільнення від виконання обов'язків за посадою. Штатним заступникам незалежно від їх службових обов'язків під час тимчасового виконання ними обов'язків безпосередніх начальників за невакантними посадами виплата грошового забезпечення проводиться за їх штатною посадою. Безперервний строк тимчасового виконання обов'язків не повинен перевищувати чотирьох місяців.
Як зазначалось вище, позивач, на час існування спірних правовідносин, обіймав посаду заступника начальника відділу оперативних розробок і боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки Управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Київській області
У той же час, виходячи з аналізу приписів ст. 69 Закону №580-VIII, наказу МВС № 260 від 06.04.2016 року вбачається, що покладання виконання обов'язків за іншою посадою передбачає необхідність одночасного існування наступних умов: 1) існування вакантної або невакантної посади тимчасове виконання обов'язків якої покладається на поліцейського; 2) видання письмового наказу керівника органу поліції; 3) строк тимчасового виконання обов'язків не повинен перевищувати 4 місяців.
При цьому, виплата посадового окладу поліцейському здійснюється відповідно: 1) до посадового окладу за посадами, що тимчасово виконуються; 2) зазначення розміру посадового окладу в наказі.
За приписами ч. 1 ст. 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону №580-VIII призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України.
Частиною першою ст. 48 Закону №580-VIII передбачено, що призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.
Отже, поліцейські проходять публічну службу на посадах, номенклатура яких визначається МВС України.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.
Так, відповідно до розділу ІІ Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 23 листопада 2016 року N 1235 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2016 р. за № 1668/29798, підставою для видання наказів по особовому складу є такі зміни в службовій діяльності є, зокрема: призначення на посади, переміщення по службі, тимчасове виконання обов'язків за іншою посадою.
Тобто, вказане свідчить про те, що у разі призначення особи на відповідну посаду, переміщення по службі, тимчасове виконання обов'язків за іншою посадою обов'язково керівником органу (закладу, установи) поліції, який уповноважений призначати на відповідну посаду згідно з цим Законом має бути оформлений відповідний наказ про таке призначення, переміщення по службі, тимчасове виконання обов'язків за іншою посадою.
Як вбачається з копії наказу від 29.01.2019 №165 наданого позивачем, він не містить в собі жодних відомостей щодо посади, згідно затвердженої номенклатури МВС України, виконання обов'язків за якою покладається конкретно на позивача, а також строку покладання виконання на нього обов'язків та розміру посадового окладу за такою посадою.
Отже, вказаний вище наказ не є наказом щодо тимчасового покладання виконання обов'язків на поліцейського.
Натомість такий наказ є загальним наказом, який на постійній основі збільшує коло обов'язків поліцейських, які обіймають відповідні посади у відділі оперативних розробок і боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки Управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Київській області.
Суд звертає увагу позивача, що 1) протидії груповій злочинності та 2) протидії злочинам, вчиненим на ґрунті нетерпимості та іншим проявам ксенофобії на території Київської області є напрямом діяльності органів Національної поліції в Київській області, а не є посадами, як помилково він вважає у своїй позовній заяві.
Таким чином, зважаючи на приписи ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що відповідач діяв в межах наданих повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), обґрунтовано, неупереджено, добросовісно, розсудливо, з дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.
За вказаних обставин, суд приходить до переконання про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача про зобов'язання Головне управління Національної поліції в Київській області внести зміни до наказу від 29.01.2019 №165, якими передбачити додаткове грошове забезпечення ОСОБА_1 в сумі 133 968 грн. за виконання ним додаткових обов'язків за двома посадами: 1) протидії груповій злочинності та 2) протидії злочинам, вчиненим на ґрунті нетерпимості та іншим проявам ксенофобії на території Київської області та зобов'язання Головне управління Національної поліції в Київській області на підставі внесених змін до наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 29.01.2019 року № 165 нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 в сумі 133 968 грн. за виконання ним додаткових обов'язків протягом 9 місяців за двома посадами: 1) протидії груповій злочинності та 2) протидії злочинам, вчиненим на ґрунті нетерпимості та іншим проявам ксенофобії на території Київської області, які ним виконувались на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 29.01.2019 №165.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, оскільки позивачем не доведено суду достовірності своїх доводів, які покладені в основу позову, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволенню.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених відповідачем судових витрат відсутні, а тому судові витрати за рахунок позивача на користь відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 250, 263, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.М. Погрібніченко