ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
11 травня 2021 року м. Київ № 640/12091/21
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Каракашьян С.К., ознайомившись із позовною заявою і доданими до неї матеріалами
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:
«Відповідно до вимог статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ) прошу здійснити судовий контроль за виконанням судового рішення від 9 квітня 2019 року Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 759/17793/17 Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві щодо виплати заборгованості по недорахованій пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 1 січня 2018 року по 31 січня 2018 року у розмірі 86378,88 грн. (вісімдесят шість тисяч триста сімдесят вісім гривень 88 копійок).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, здійснити виплату різниці між нарахованою і отриманою пенсією ОСОБА_1 , починаючи з 1 січня 2018 року по 31 січня 2018 року у розмірі 86378,88 грн. (вісімдесят шість тисяч триста сімдесят вісім гривень 88 копійок) відповідно до рішення від 9 квітня 2019 року Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 759/17793/17 на підставі Довідки про розмір грошового забезпечення від 30.08.2017 № 2.2.1-39-301 наданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд виходить з наступного.
Згідно зі від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у п. 24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, який не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, що не мала регулювання законом.
Відповідно частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Пунктом першим частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Зі змісту позовної заяви, з якою ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва вбачається, що позивач не погоджується із діями відповідача щодо належного виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.04.2019 №759/17793/17.
Суд зазначає, що положеннями Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено звернення з позовною заявою із вимогами щодо виконання рішення суду.
У відповідності до правової позиції, викладеної в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України №3 від 13.03.2017 суб'єкт владних повноважень не може бути зобов'язаний виконувати судове рішення шляхом ухвалення судом іншого рішення, оскільки примусове виконання постанови суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", в межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.
Відповідно до частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Крім того, учасники справи можуть звернутись до суду, що ухвалив судове рішення із заявою щодо прийняття додаткового судового рішення або щодо роз'яснення судового рішення, а також встановлення способу і порядку виконання судового рішення, відповідно до положень статей 252, 254, 378 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, враховуючи те, що стосовно спору, з яким позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва наявне судове рішення, яке набрало законної сили, позовні вимоги направлені на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі
Згідно із частиною 5 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись положеннями статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
2. Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачу негайно разом з матеріалами позовної заяви.
3. Попередити позивача, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Відповідно до частин четвертої - п'ятої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржено. У разі скасування ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.
Суддя С.К. Каракашьян