ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
11 травня 2021 року м. Київ № 640/16332/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доДержавної міграційної служби України
провизнання протиправним та скасування наказу,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної міграційної служби України, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України від 30.08.2016 №218 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорту громадянина України НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Державну міграційну службу України проінформувати Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Службу безпеки України, Національну поліцію України, Міністерство закордонних справ України та Національний банк України про скасування наказу Державної міграційної служби України від 30.08.2016 №218 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорту громадянина України НОМЕР_1 , та необхідність вилучення з баз даних загублених, викрадених та оголошених недійсними документів відомостей про визнання недійсним (анулювання) паспорта громадянина України НОМЕР_1 , а також вилучити відомості визнання недійсним (анулювання) цього паспорту із відповідної бази даних Державної міграційної служби України.
В обґрунтування заявлених позовних вимог вказано про протиправність оскаржуваного наказу, з огляду на те, що чинне законодавство України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання недійсними вже оформлених та виданих особі паспортів громадянина України, серед яких такої підстави як тимчасова окупація АР Крим, окремих територій Луганської та Донецької областей не визначено, з урахуванням того, що паспорт громадянина України НОМЕР_1 позивачу видано ще у 2013 році, тобто до окупації території АР Крим. При цьому, як наголошено у позовній заяві, відповідачем не дотримано процедури прийняття оскаржуваного наказу, а саме: не проведено службового розслідування та не оформлено відповідний висновок.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечення.
Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши про правомірність оскаржуваного наказу, оскільки нелегальна міграція є загрозою національної безпеки. Натомість, ОСОБА_1 є уродженцем Лівану, а у Державної міграційної служби України відсутнє будь-яке підтвердження (документи, інформація) належності позивача до громадянства України, відповідно до Закону України «Про громадянство України».
Від представника позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній додатково вказав про обґрунтованість позовних вимог.
Розглянувши подані представниками сторін документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, наказом Державної міграційної служби України від 30.08.2016 №218, у зв'язку з тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької та Луганської областей, згідно з переліком населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», враховуючи положення ст. 7 Закону України «Про основи національної безпеки України», визнано недійсним (анульовано) паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 .
Вважаючи вказаний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, є Закон України «Про громадянство України» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Приписами ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» визначено, що громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
Документами, що підтверджують громадянство України, зокрема, є паспорт громадянина України (п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про громадянство України»).
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про громадянство України», громадянство України набувається: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя; 7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; 10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України»).
У силу ст. 21 Закону України «Про громадянство України», рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2012 №320 затверджено Порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (надалі - Порядок №320), чинний станом на момент виникнення спірних правовідносин.
Пунктом 10.4 Порядку №320 передбачено, що погашаються, уважаються недійсними та знищуються паспорти: які обмінюються у зв'язку зі зміною (переміною) прізвища, імені та по батькові; у разі встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); у разі непридатності паспорта для користування (пошкодження з різних причин, утрата фотокартки); осіб, громадянство України яких припинено; знайдені, замість яких видано нові; померлих громадян; зіпсовані під час заповнення; оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України; не отримані власником протягом року.
У разі оформлення паспорта з порушенням вимог чинного законодавства керівником територіального органу (територіального підрозділу) проводиться службове розслідування, за результатами якого складається висновок у двох примірниках, який надсилається до Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу ДМС України. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС України, другий - у територіальному органі (підрозділі).
Якщо паспорт, який підлягає знищенню, видавався іншим територіальним підрозділом, до цього територіального підрозділу надсилається повідомлення за формою, наведеною у додатку 21 цього Порядку.
У випадках знищення паспортів, зіпсованих при заповненні, у Книзі обліку проставляється відмітка про псування паспорта із зазначенням номера і дати затвердження акта про знищення паспорта, а в графі 1 наклеюється вирізка з бланка паспорта громадянина України, де зазначено серію і номер паспорта.
Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 (надалі - Порядок №302 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 39 Порядку №302, за наявності підстав, зазначених у цьому Порядку, раніше виданий паспорт підлягає вилученню, поверненню державі, знищенню або тимчасовому затриманню.
Забороняється вилучення в особи паспорта, крім випадків, передбачених законом, зокрема взяття паспорта в заставу (п. 43 Порядку №302).
Територіальні органи чи територіальні підрозділи ДМС мають право вилучити, а також тимчасово затримати паспорти, які оформлені з порушенням вимог законодавства, підроблені, або в інших випадках, передбачених законом. Під час вилучення або тимчасового затримання паспорта складається відповідний акт встановленого МВС зразка та видається відповідна довідка (п. 44 Порядку №302).
Приписами п. 45 Порядку №302 передбачено, що паспорт вважається недійсним у разі: 1) коли він підлягає обміну у зв'язку із зміною інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації); 2) встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); 3) непридатності паспорта для подальшого використання; 4) припинення особою громадянства України; 5) коли він заявлений як втрачений або викрадений; 6) смерті особи, якій було видано паспорт; 7) підпункт 7 пункту 45 виключено; 8) оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу, під час його прийняття відповідач керувався ст. 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» та Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2014 №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», водночас, посилання на норму Закону України «Про громадянство України» або будь-якого іншого нормативно-правового акту, на підставі якого відповідачем прийнято оскаржуваний наказ відсутнє.
Разом з тим, суд звертає увагу, що посилання відповідача на зазначене законодавство не може бути підставою для визнання недійсним бланку паспорту, оскільки не регулює спірних відносин.
При цьому, відповідно до п. 46 Порядку №302, у разі оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства керівник територіального підрозділу ДМС проводить службову перевірку, за результатами якої складається висновок у двох примірниках, який надсилається до ДМС для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу апарату ДМС. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС, другий - у територіальному підрозділі ДМС.
Недійсні паспорти анулюються шляхом пробиття не менш як одного отвору в машинозчитуваній зоні, після чого знищуються (п. 47 Порядку №302).
Знищення недійсних паспортів здійснюється комісією в складі не менше трьох посадових осіб територіального органу та територіального підрозділу ДМС, яка складає акт про списання та знищення недійсних паспортів у трьох примірниках (п. 48 Порядку №302).
Територіальний підрозділ ДМС у випадках, передбачених пунктом 45 цього Порядку, з використанням відомчої інформаційної системи ДМС вносить до Реєстру інформацію про факт визнання недійсним та про знищення паспорта, який було оформлено із застосуванням засобів Реєстру, або інформує про це територіальний підрозділ ДМС, що видав паспорт (у разі визнання недійсним чи знищення паспорта зразка 1993 року) (п. 50 Порядку №302).
Разом з тим, з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається того, що у межах спірних правовідносин Державною міграційною службою України проводилась службова перевірка за фактом оформлення бланку паспорту з порушенням вимог законодавства та складався висновок за результатами такої перевірки.
При цьому, який саме документ, подія або законодавчий припис слугували фактичною передумовою для ініціювання проведення перевірки правомірності видачі бланку паспорту серії ЕТ380001 відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не зазначено та відповідних доказів суду не надано.
Крім того, відповідно до п.п. 11.1 та 11.4 Порядку №320, бланки паспортів громадянина України (далі - бланки) є документами суворої звітності, їх зберігання організовується таким чином, щоб запобігти їх втратам або крадіжкам.
При надходженні бланків до територіальних органів бланки оприбутковуються за книгами прибутків і видатків бланків паспортів (додаток 25) (далі - книги прибутків і видатків), а при розпечатуванні упаковок при надходженні бланків до територіальних підрозділів служби - за книгами обліку.
Витрачені бланки списуються у видаток за цими самими книгами. Підставою для списання є: у територіальних органах - накладні, у територіальних підрозділах - заяви про видачу паспорта на видані паспорти, копії листів на повернення дефектних бланків і акти про знищення зіпсованих бланків.
Книги прибутків і видатків та книги обліку прошнуровуються, пронумеровуються та скріплюються печаткою і підписом осіб, які відають обліком документів.
Записи в книгах обліку здійснюються фіолетовим або чорним чорнилом (пастою), чітко і без помарок. Помилки виправляються шляхом закреслення неправильних записів і внесення нових, про що робляться застереження за підписом особи, яка відповідає за ведення книги обліку. Підчистки в книгах обліку не допускаються.
У разі втрати чи крадіжки паспортів комісіями для роботи з бланками паспортів проводиться службове розслідування. Матеріали розслідування не пізніше 10-денного строку подаються до територіального органу, який негайно повідомляє ДМС України про втрату чи крадіжку бланків, а надалі інформує про вжиті заходи.
З огляду на викладене, суд звертає увагу, що облікових документів, у тому числі щодо списання бланків паспортів, на підставі яких можливо було б встановити, що зазначені бланки паспортів дійсно не було використано у 2013 році, а також, що цей бланк перебував в залишку невикористаних бланків в територіальних органах чи підрозділах ДМС України в АР Крим на момент анексії території АР Крим у лютому 2014 року відповідачем не надано.
Натомість, тимчасова окупація АР Крим, на яку посилається відповідач в оскаржуваному наказі, сама по собі не може вважатися належною підставою для прийняття рішення про визнання недійсним бланків паспортів позивача. Крім того, ця подія мала місце у 2014 році, у той час як рішення про визнання недійсним бланків паспортів позивача прийнято відповідачем лише у 2016 році.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що відповідачем у межах спірних відносинах не дотримано процедуру визнання недійсним бланків паспортів, передбачену Порядком №302.
Доводи відповідача, про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту набуття громадянства України за територіальним походженням у порядку, визначеному законодавством, не є доказом правомірності дій відповідача у спірних відносинах та не спростовують факту недотримання відповідачем встановленого порядку визнання недійсним бланку паспорту.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.08.2018 у справі №818/590/17, від 27.065.2019 у справі №826/8658/18, від 18.09.2019 у справі №826/27148/15, від 25.06.2020 у справі №640/18649/18, від 26.02.2020 у справі №826/27146/15, від 11.02.2020 у справі №826/4210/18 та від 16.09.2020 у справі №1540/3894/18.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення останніх у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи дублікату квитанції від 14.07.2020 №0.0.1766684478.1, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 681,60 грн., який підлягає присудженню на користь останнього у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 12, 77, 139, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України від 30.08.2016 №218 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорту громадянина України НОМЕР_1 .
Зобов'язати Державну міграційну службу України проінформувати Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Службу безпеки України, Національну поліцію України, Міністерство закордонних справ України та Національний банк України про скасування наказу Державної міграційної служби України від 30.08.2016 №218 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорту громадянина України НОМЕР_1 та вилучити з баз даних загублених, викрадених та оголошених недійсними документів відомостей про визнання недійсним (анулювання) паспорта громадянина України НОМЕР_1 .
Присудити здійснені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) документально підтверджені судові витрати у розмірі 1 681,60 грн. (однієї тисячі шестисот вісімдесяти однієї грн. 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної міграційної служби України (код ЄДРПОУ 37508470, адреса: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок