Справа № 560/837/21
іменем України
12 травня 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДПС у Хмельницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2020 року №Ф-18328-13.
Зазначає, що вимога про сплату боргу є протиправною, оскільки позивач у період, за який податковий орган стягує єдиний соціальний внесок, не займалась незалежною професійною, у тому числі адвокатською діяльністю, а працювала за трудовим договором на посаді юрисконсульта у міському комунальному підприємстві "Ранковий", відтак єдиний соціальний внесок за неї сплачувався роботодавцем.
Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області поданий відзив, у якому у задоволенні позову просить відмовити. Покликається на те, що згідно з даними ITC «Податковий блок» ОСОБА_1 є самозайнятою особою, отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, перебуває на податковому обліку з 18.09.2014 року. Оскільки інформація про припинення або призупинення незалежної професійної діяльності відсутня, позивач повинна сплачувати єдиний внесок. Зазначає, що станом на 25.02.2021 р. в інтегрованій картці позивачки обліковується заборгованість по єдиному внеску в сумі 7502,16 грн., у тому числі заборгованість в сумі 4202,16 грн. відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2020 року №Ф-18328-13.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, де вона покликається на те, що згідно з відомостями облікової картки за 2020 р. за неї сплачені усі зобов'язання по ЄСВ з отриманих доходів.
Суд допустив заміну відповідача його правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби України у Хмельницькій області. Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 видане свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №76 від 16.11.1993 року. На даний час у Єдиному реєстрі адвокатів України наявні відомості про адвоката ОСОБА_1 , у зв'язку з чим в реєстраційних даних системи податкового обліку ГУ ДПС у Хмельницькій області за позивачкою рахується ознака незалежної професійної діяльності (адвокат).
18.11.2020 року Головним управлінням Державної податкової служби України у Хмельницькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-18328-13 з єдиного соціального внеску в сумі 4202,16 грн., яку позивач отримала 17 грудня 2020 року. Недоїмка нарахована у зв'язку з несплатою єдиного внеску особою, яка провадить незалежну професійну діяльність в якості адвоката.
Згідно з довідкою Міського комунального підприємства ринок "Ранковий" № 110 від 21.12.2020 року (а. с. 10) позивач працює у вказаному підприємстві на посаді юрисконсульта, отримуючи заробітну плату, розрахунок якої наведений у довідці.
Розміри відрахувань на сплату ЄСВ за вказаний період також наведені у цій же довідці.
Як вбачається з форми за обліковою карткою НОМЕР_1 (форма ОК-7) позивачкою а також її роботодавцями у період з 2011 по 2020 включно сплачувались передбачені законом зобов'язання з ЄСВ з отриманих нею доходів.
Вирішуючи спір суд враховує наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України та нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Згідно з п. 3 цієї ж частини статті застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватись на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Пунктами 4, 5 частини 1 ст. 4 Закону № 2464 передбачено, що платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;
- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 ст. 14 ПК України самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Зазначене свідчить про те, що особа, яка провадить підприємницьку діяльність, вважається самозайнятою та зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку, тобто якщо особа є найманим працівником, вона є застрахованою, і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, відтак мета єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі, не меншому за мінімальний.
Таким чином, громадяни, які не припинили дію спеціального статусу, однак фактично ніякої діяльності з метою його реалізації не здійснюють, оскільки перебувають у трудових відносинах як наймані працівники з певним роботодавцем, не зобов'язані двічі сплачувати суму єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне страхування.
Зазначена правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 23 січня 2020 у справі №480/4656/18, від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, від 27.11.2019 у справі №160/3114/19. Згідно з ч.5 ст.242 КАС України, при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі письмових доказів судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що позивачка є найманим працівником, за якого роботодавцем сплачувався та сплачується ЄСВ у розмірі, встановленому законом. У той же час, доказів несплати ЄСВ з одержаних нею доходів відповідач не надав.
Суд звертає увагу на те, що у оспорюваній вимозі не зазначається конкретний період, за який розраховано недоїмку зі сплати ЄСВ, а також не надається будь-який належний та зрозумілий розрахунок суми недоїмки. Крім того, не надав відповідач і відомості інтегрованої картки позивачки, зазначаючи лише про те, що недоїмка сформована у автоматичному режимі. Разом з тим, суд оцінює зазначені доводи критично, оскільки самі по собі відомості інтегрованої картки платника також не можуть бути достатнім і належним доказом або підтвердженням наявності відповідної заборгованості зі сплати обов'язкових платежів, зокрема ЄСВ.
Зі змісту представленої органом ДПС роздруківки суд не може встановити будь-які обставини, пов'язані з нарахуванням позивачці недоїмки, оскільки зазначений скріншот не є офіційним документом, не підтверджується будь-якими належними доказами і не відображає наявність у позивачки заборгованості. Протилежне суду не доведено.
Як зазначено у ч. 2 ст. 9 Закону №2464, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону №2464 обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом №2464, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом № 449 Міністерства фінансів України 20.04.2015. Відповідно до п. 10 розділу ІV Інструкції обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі актів документальної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органу доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.
Натомість, будь-які документи, які б доводили, що недоїмка позивачці нарахована згідно з вказаним вище порядком, правомірно і обґрунтовано, суду відповідачем не надані.
Зважаючи на це, відповідач не спростував доводи позивачки і не довів обґрунтованість і правомірність оскарженої вимоги. Суд дійшов висновку, що податковий орган протиправно нарахував позивачці недоїмку по ЄСВ, сформувавши спірну вимогу, яку слід скасувати.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов - задоволити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області, прийняту стосовно ОСОБА_1 , про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 18.11.2020 року №Ф-18328-13.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 12 травня 2021 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 паспорт серії НОМЕР_2 )
Відповідач:Головне управління ДФС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, Хмельницький, Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 44070171)
Головуючий суддя І.С. Козачок