12 травня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/903/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 04.11.2020 року №128222-5105-2103,
встановив:
12.03.2021 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач, ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 04.11.2020 року №128222-5105-2103 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2020 рік в сумі 15094,83 грн.
Обґрунтовуючи свою правову позицію позивач зазначив, що у 2001 році йому було надано у постійне користування земельну ділянку площею 78 га для ведення селянського (фермерського) господарства на території Михайлівської сільської ради Скадовського району Херсонської області, згідно з державним актом ІІІ-ХС №005511 від 25.10.2001 року. 15.11.2001 року позивачем було створено та зареєстровано фермерське господарство «Поляна», в якому позивач постійно перебуває головою та засновником. Виключно фермерське господарство «Поляна» використовує земельну ділянку, якій після проведення інвентаризації присвоєно кадастровий номер 6524781500:07:001:1138 та встановлено точну площу 77,8686 га. На адресу позивача надійшло податкове повідомлення-рішення №128222-5105-2103 від 04.11.2020 року, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб 18010700 за 2020 рік в сумі 15094,83 грн. Позивач стверджує, що він вже не є користувачем земельної ділянки, а тому податкові зобов'язання з плати за землю повинно сплачувати ФГ «Поляна». Все це, на думку позивача, є підставами для задоволення позовних вимог та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Ухвалою суду від 16.03.2021 року відкрито спрощене провадження в справі та ухвалено розглядати справу без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
09.04.2021 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнаються з таких підстав. Департаментом податкового адміністрування ДПС України надано інформацію, яка надійшла з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про власників землекористувачів та орендарів земельних ділянок, які здійснили правочини щодо оформлення земельних ділянок за період з 01.07.2019 по 29.01.2020 року, відповідно до якої до інформаційної системи «Податковий блок» внесено дані по громадянину ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) по земельній ділянці на території Михайлівської сільської ради Скадовського району Херсонської області для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 65247815:07:001:1138, площа 77,8686 га, нормативна грошова оцінка 1886842,09 грн., дата проведення нормативної грошової оцінки 24.12.2019 року. Згідно акта на право постійного користування землею серії III - ХС 005511 від 25.10.2001, позивачу - громадянину України ОСОБА_1 були надані у постійне користування земельні ділянки загальною площею 78,00 га на території Михайлівської сільської ради, в межах згідно з планом, землю надано для ведення фермерського господарства. Оскільки платниками земельного податку є власники земельних ділянок та землекористувачі, а право землекористування у ФГ «Поляна» на спірну земельну ділянку не зареєстровано, то сплачувати земельний податок повинен саме позивач. Стосовно не надання розрахунку податковий зобов'язань відповідач звертає увагу на приписи п.58.1 ст.58 ПК України, які вказують, що розрахунок податковий зобов'язань надається «за наявності». З наведеного відповідач робить висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
19.04.2021 року позивач подав відповідь на відзив, згідно з якою заперечив позицію відповідача стосовно того, що він є орендарем земельної ділянки, вказавши на використання земельної ділянки на праві постійного користування. За позицією позивача, після реєстрації фермерського господарства право користування спірною земельною ділянкою перейшло саме до нього.
Розглянувши надані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.
На підставі рішення ХVсесії ХХІІІ скликання Скадовської районної ради народних депутатів Скадовського району Херсонської області №221 від 27.09.2001 року ОСОБА_1 передано в постійне користування для ведення селянського фермерського господарства земельну ділянку площею 78 га на території Михайлівської сільської ради Скадовського району, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії ІІІ-ХС №005511 від 25.10.2001 року.
15.11.2001 року Скадовською РДА Херсонської області видано свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи - селянського (фермерського) господарства «Поляна», код ЄДРПОУ 31536502.
28.10.2019 року в Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 6524781500:07:001:1138 площею 77,8686 га., для ведення фермерського господарства, комунальної форми власності, нормативна грошова оцінка якої становить 1886842,09 грн.
04.11.2020 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №128222-5105-2103, яким ОСОБА_1 відповідно до п.286.5 ст.286 ПК України визначено податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб 18010700» за податковий період 2020 року в розмірі 15094,83 грн.
Позивач не погодився з наведеним податковим-повідомленням рішенням, оскільки вважає, що у нього відсутні правові підстави сплачувати в 2020 році земельний податок за земельну ділянку, яка використовується юридичною особою - ФГ «Поляна».
При вирішенні спору по суті суд враховує наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України ( далі - ПК України).
Вимогами ст. 7 ПК України встановлено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
Статтею 23 ПК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, один об'єкт оподаткування може утворювати кілька баз оподаткування для різних податків. У випадках, передбачених цим Кодексом, конкретна вартісна, фізична або інша характеристика певного об'єкта оподаткування може бути базою оподаткування для різних податків.
Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.
Згідно ст. 37 ПК України підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Відповідно до пп. 14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
За змістом пп.14.1.73 п.14.1 ст.14 ПК України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) (пп.269.1.1 п.269.1 ст.269); землекористувачі (пп.269.1.2 п.269.1 ст.269 ПК України).
Відповідно до ст. 270 ПК України об'єктами оподаткування земельним податком є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (пп.271.1.1 п.271.1 ст.271 ПК України).
19 червня 2003 року було прийнято Закон України № 937-IV «Про фермерське господарство».
У статті 1 Закону № 937-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
Згідно із частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону № 937-IV).
Тобто, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.
Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.
Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб'єктом такого використання може бути особа - суб'єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.
Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17 (провадження № 14-385цс19).
З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.
Така правова позиція стосовно належного землекористувача земельною ділянкою наданою в постійне користування фізичній особі для ведення селянського фермерського господарства після реєстрації фермерського господарства викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду в справі №922/989/18 від 23.06.2020 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/90458880).
Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання щодо переходу права постійного користування земельною ділянкою до селянського (фермерського) господарства від його засновника, у постанові від 23.06.2020 року по справі № 179/1043/16-ц вказала на те, що передбачені законом особливості надання фізичній особі земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства підтверджують те, що таку ділянку можна було безоплатно отримати лише для створення відповідного господарства, після чого її використання можливе було тільки для ведення селянського (фермерського) господарства, тобто для вироблення, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції. Таку діяльність здійснює саме селянське (фермерське) господарство, а не його засновник. Іншими словами, після набуття засновником селянського (фермерського) господарства права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства та проведення державної реєстрації останнього постійним користувачем зазначеної ділянки стає селянське (фермерське) господарство.
Аналогічний правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18 (№ № 12-205гс18).
За таких обставин, судом встановлено, що позивач з моменту реєстрації ФГ «Поляна» втратив статус землекористувача, в той же час такий статус з моменту реєстрації перейшов до ФГ «Поляна».
Наведене є підставою для скасування спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки податкове зобов'язання визначено не тому суб'єкту, який є землекористувачем.
Окремо суд звертає увагу, що в даному випадку податкове зобов'язання має бути визначене не за платежем «земельний податок з фізичних осіб».
Тобто, з моменту державної реєстрації фермерського господарства відбулась і фактична заміна землекористувача земельної ділянки, оскільки його обов'язки перейшли від позивача, як фізичної особи, до створеного ним фермерського господарства. Відтак, спірна земельна ділянка фактично використовується саме фермерським господарством, а фізична особа, яка її отримала з цільовим призначенням "для ведення фермерського господарства", здійснює на ній діяльність не особисто, а через створену ним юридичну особу, відповідно земельний податок підлягає сплаті фактичним землекористувачем фермерським господарством.
Що ж до посилання відповідача на те, що позивач належним чином не оформив передачу земельної ділянки фермерському господарству як землекористувачу, і відповідне право за фермерським господарством не зареєстроване у відповідному реєстрі, то ці посилання, на думку суду, є безпідставними з огляду на наступне.
Так, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, реєстрація будь-якого речового права лише підтверджує (засвідчує) право використання певним майном, а не надає правомочності щодо його використання як такого. Внесення права користування до реєстру речових прав носить суто формальний характер та не є визначальним за даних правовідносин. Адже по перше, відповідачем у справі не спростовано фактичне (безпосереднє) використання земельної ділянки саме фермерським господарством, а по друге, виходячи з специфіки створення фермерського господарства та переходу до нього прав і обов'язків орендаря згідно норм Закону N 973-IV, укладення якоїсь додаткового угоди про зміну землекористувача з громадянина на фермерське господарство чинним законодавством України не передбачено, про що наголошено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 року по справі № 927/79/19.
При цьому суд враховує, що відсутність записів у реєстрі речових прав щодо фактичного користування земельною ділянкою фермерським господарством в жодному разі не може спричинювати шкоди інтересам держави, адже всі необхідні податкові платежі в цьому випадку мають сплачуватися саме фактичним користувачем земельної ділянки - фермерським господарством.
При вирішенні даної справи суд звертається до положень пп. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 ПК України, якими передбачено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Відповідно до п. 56.21 ст. 56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акту суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Тому, в даному випадку, оскільки об'єктом плати за землю в спірних правовідносинах є земельна ділянка, надана у користування позивачеві з метою створення фермерського господарства, то майнові права на вказану земельну ділянку перейшли до створеного позивачем фермерського господарства, яке реалізуючи права землекористувача і має обов'язок внесення плати за землю.
За таких обставин суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04.11.2020 року за № 128222-5105-2103, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за 2020 рік в сумі 15094,83 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.11.2020 року за № 128222-5105-2103, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за 2020 рік в сумі 15094,83 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 43143201, 73003, м. Херсон, просп. Ушакова, 75).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя І.І. Войтович
кат. 111031200