м. Вінниця
11 травня 2021 р. Справа № 120/5204/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження в адміністративній справі:
за позовом: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ),
до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 13322403, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21028),
про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03.11.2020 року у справі № 120/5204/20-а адміністративний позов задоволено частково.
27.04.2021 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.04.2021 року вказану заяву призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами адміністративної справи. Разом з тим, від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без їх участі. При цьому, при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження представник відповідача поклався на розсуд суду.
Відповідно до частини 2 статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи.
Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження у порядку письмового провадження. При цьому, згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши заяву про заміну сторони виконавчого провадження на її правонаступника та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03.11.2020 року у справі № 120/5204/20-а адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_2 за рахунок виплати з 05.03.2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 05.03.2019 року, виходячи зі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
27.04.2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження у рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 03.11.2020 року по справі № 120/5204/20-а. В обґрунтування своєї заяви вказала, що позивач у вказаній справі помер, а вона являється його дружиною та правонаступником. Разом з тим, до заяви нею додано копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 від 10.10.2020 року Серії НОМЕР_2 .
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За правилами статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Конвенції, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997 року, заява № 18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін.
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з положеннями статті 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником (частина 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Слід також зазначити, що відповідно до частини першої статті 91 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ) суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
За положеннями статті 52 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.<…>. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
ЦК України не визначає строк, протягом якого члени сім'ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення частин другої, третьої статті 52 Закону №1058-IV теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю, тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати її як спадщину.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми соціальних виплат (у даному випадку пенсії) передаються членам сім'ї спадкодавця. При цьому, сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя, внаслідок неправомірних дій органу Пенсійного фонду України, який не виконав у добровільному порядку судове рішення, яке набрало законної сили.
Аналогічного висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд, у подібних правовідносинах, в своїй постанові від 07.11.2019 року по справі № 673/544/19, яка залишена без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.03.2020 року.
Разом з тим, як вбачається з наданого заявником свідоцтва про смерть, позивач помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а рішення Вінницького окружного адміністративного суду винесене 03.11.2020 року, тобто вже після смерті позивача по справі.
Однак, провадження у вказаній адміністративній справі відкрито ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 01.10.2020 року, що свідчить про те, що право позивача на отримання пенсії, виходячи зі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, порушено до його смерті, тому має бути відновлене.
Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 (спадкоємицею першої черги за законом) та судове рішення (щодо виплати присудженої стягувачу пенсії) на теперішній час боржником не виконано, суд приходить до висновку про наявність підстав для заміни сторони у виконавчому провадженні, оскільки право на отримання вказаних виплат заявник має як спадкоємець.
При цьому, суд враховує, що частиною 4 статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про можливість задоволення заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження у справі №120/5204/20-а.
Керуючись статтями 248, 256, 295, 379 КАС України, суд
Заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Замінити стягувача у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03.11.2020 року у справі № 120/5204/20-а з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на його правонаступника ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Копію ухвали суду направити заінтересованій особі та відповідачу.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали виготовлено 11.05.2021 року.
Суддя Чернюк Алла Юріївна