11 травня 2021 року
м. Київ
справа № 910/6577/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство "Щорса, 32" (далі - Товариство),
на рішення господарського суду міста Києва від 27.08.2020 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2021
за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія),
до Товариства
про стягнення 2 673 861,55 грн,
02.04.2021 (згідно з поштовою відміткою на конверті) Товариство звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 27.08.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 зі справи № 910/6577/20. Водночас у касаційній скарзі скаржник просить зупинити виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
20.04.2021 на електронну адресу Верховного Суду від Компанії надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження у цій справі.
Дослідивши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.
Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс у редакції Закону України від 15.01.2020 №460-IX, що набрав чинності з 08.02.2020) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається норма права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.
Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Зміст касаційної скарги свідчить, що скаржник визначає підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на постанови Верховного Суду висновки яких, на його думку, суди попередніх інстанцій не врахували при ухваленні оскаржуваних у касаційному порядку судових рішень.
Водночас у касаційній скарзі скаржник зазначає про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що є підставою касаційного провадження передбаченою пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.
При цьому з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній. Проте саме лише посилання скаржника у касаційній скарзі на відсутність висновків без зазначення конкретної норми права щодо якої, на думку скаржника, відсутній висновок її застосування не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 зазначеного Кодексу.
Отже, одночасне посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду судами попередніх інстанцій, а також на відсутність висновків Верховного Суду у подібних спірних правовідносинах як на підстави касаційного оскарження судових рішень без зазначення конкретних норм права, щодо яких такий висновок відсутній (та/або неврахований) є суперечливими та не можуть формувати чітких підстав касаційного оскарження у розумінні частини другої статті 287 ГПК України.
Крім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що оскаржувані судові рішення у цій справі підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд на підставі пункту 8 частини першої статті 311 ГПК України.
Проте стаття 311 вказаного Кодексу, якою визначено підстави для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, не містить пункту 8 частини першої, а тому таке посилання скаржника як на підставу для обов'язкового скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд через порушення норм процесуального права є необґрунтованим, а також не може бути підставою касаційного оскарження у розумінні частини другої статті 287 ГПК України.
З огляду на викладене Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга .
Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок і розмір сплати судового збору встановлений Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон).
Відповідно до частини першої статті 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За приписами підпунктів 1 і 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Отже, враховуючи викладене, судовий збір з цієї касаційної скарги мав обчислюватись та сплачуватись до спеціального фонду Державного бюджету України з урахуванням вимог вказаних норм Закону у розмірі 80 215,85 грн (2 673 861, 55 *1,5 %*200%).
Проте скаржником до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі за подання касаційної скарги у цій справі; не заначено про наявність такого доказу і в додатках касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що Товариству необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме: чітко зазначити пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як підставу (підстави) для касаційного оскарження судових рішень із зазначенням норм права щодо яких, на думку скаржника, відсутній (та/або неврахований) висновок їх застосування, уточнити підставу касаційного оскарження з урахуванням визначеної скаржником статті 310 ГПК України (зазначити конкретні пункти) з обґрунтуванням того, в чому, на думку скаржника, полягало порушення або неправильне застосування яких конкретно норм права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у даній справі, а також надати оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 80 215,85 грн на реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:
Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
Код банку отримувача (МФО): 899998
Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007
Код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055»)
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України.
З огляду на залишення касаційної скарги без руху клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень залишається без розгляду до усунення недоліків.
На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство "Щорса, 32" на рішення господарського суду міста Києва від 27.08.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 зі справи № 910/6577/20 залишити без руху.
2. Надати товариству з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство "Щорса, 32" строк для усунення недоліків касаційної скарги до 31 травня 2021 року. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6.
3. Роз'яснити товариству з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство "Щорса, 32", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду І. В. Булгакова